"Агонія" президентства Лукашенко: що обіцяють слова про Навального і випади на адресу України

Випади президента Білорусі Олександра Лукашенка на адресу України стають все жорсткішими (про начебто втручання у внутрішні справи "його" країни, про нібито "екстремістів" з України на протестах в Білорусі та інше). До того ж він звинувачує Захід у фальсифікації отруєння російського опозиціонера Олексія Навального. Про що це говорить, до чого може призвести і як слід діяти Україні — на ці та багато інших питань відповіли експерти.

"Анексія Білорусі Росією"

Політолог Андрій Окара вважає, що Лукашенко хотів зберегти свою владу шляхом якихось геополітичних поступок Росії. А в результаті не тільки втрачає владу, а й фактично торгує суверенітетом Білорусі.

"Всі ці розмови про єдину Вітчизну від Бреста до Владивостока — це так тішить вухо росіян. По всіх каналах зараз показують цілковите захоплення з цього приводу, — зазначає Андрій Окара. — Лукашенко вже не є суверенним правителем Білорусі. Мало того, думаю, останні кілька днів показали, що говорити і про Білорусь як про суверенну державу не доводиться. Лукашенко пішов фактично на всі поступки Кремля, дуже умовно зберігши владу. Він був авторитарним правителем маленької країни. Тепер вона на очах втрачає суверенітет, а він з правителя перетворюється в намісника. Суверенітет Білорусі тепер в Москві. Як в Кремлі вирішать — так і буде. Якщо захочуть залишити Лукашенка як гауляйтера — залишать. Якщо  захочуть змінити — змінять ".

На думку політолога, публічні симпатії Лукашенка до України відносяться у зворотній пропорції до його симпатій  РФ.

"Раніше було приблизно 70% на 30% на користь Росії. Після історії з вагнерівцями, було 20% на 80% вже на користь України. А зараз його публічна любов до РФ раптом стала переважати: приблизно 90% до 10%, — зазначає Андрій Окара. — Нагадаю, що спершу він говорив, що 200 російських бойовиків прибули його скидати, пишався тим, що частину з них заарештовано. Тепер раптом вони перетворилися на провокацію українських і російських спецслужб. І дуже правильно відповіли на його випади в МЗС України — "не треба шукати ворогів там, де їх немає".

Висновок — не можна одночасно публічно любити і РФ і Україну. І Лукашенко дуже цікавий у своїй трансформації: до виборів — любимо Україну і не любимо РФ, а після виборів — навпаки ".

Заява президента Білорусі про те, ніби він підслухав розмову Польщі з Німеччиною про фальсифікацію отруєння Навального, виглядає, на думку експерта, комічно.

"Лукашенко намагається довести Кремлю свою потрібність, корисність. І це виглядає так принизливо і комічно, що навіть ніяково за нього, — каже Андрій Окара. — Ще недавно він поводився як суверенний правитель маленької, але гордої країни, яка не хоче бути розмінною монетою. А тепер поводиться як слуга Кремля, який намагається сподобатися російським господарям. При цьому ми повинні розуміти, що Лукашенко — не просто жертва обставин, але й диктатор, який так чи інакше причетний до смертей і тортур власних громадян ".

Експерт також відзначає, що в ситуації з Білоруссю яскраво проявилася несуб'єктність української еліти.

"Ті ж Польща і Литва відчувають кровний, історичний, культурний зв'язок з Білоруссю. І поводяться по-справжньому по-братерськи, підтримуючи протести проти диктатора. Не визнаючи виборів, — підкреслює Андрій Окара. — За логікою, так мала б поводитися Україна. Але вона демонстративно дистанціюється від ситуації з виборами і їх наслідками в Білорусі. Польща готова вчити білоруських студентів, проти яких розпочато репресії, безкоштовно. Надає підтримку опозиції. А що Україна? Де чітка позиція президента Зеленського, який відповідає за зовнішню політику? Після того, як Лукашенко віддав "вагнерівців" у Москву, все моральні зобов'язання, котрі, якщо і були в України перед Білоруссю, — вичерпані ".

На думку політолога, помилкою Києва є вважати, що Лукашенко буде правити Білоруссю і надалі, а тому з ним не треба псувати відносини.

"Він вже нічого в Білорусі не вирішує. І ні в якій якості для України цінності не представляє. Так що пора чітко позначити свою позицію, суть якої — Лукашенко програв. Питання лише в тому, як це програш буде оформлений, — упевнений Андрій Окара. — Ставка на Лукашенка є провальною. Як у 2014-му — на Януковича. Треба ставити на народ. Зараз відбувається фактично анексія Білорусі Росією. І протест, який спочатку був просто проти Лукашенка і не мав у собі антиросійських нюансів, починає їх набувати. Тому що РФ все більш зримо і публічно почала підтримувати Лукашенка та командувати в Білорусі ".

Заява про Навального

Останні заяви Лукашенка показують, що його дії йому не належать. Так вважає політолог, доктор історичних наук Олена Галкіна.

"Або його розум настільки затуманений, що він поводиться подібним чином (до речі, таке ж враження справив його перфоманс з автоматом і неповнолітнім сином у повному спорядженні), або це демонструє, що Лукашенко готовий бути з Кремлем, з Путіним в будь-яких наймерзенніших злочинах. Принаймні, готовий їх виправдовувати, "вписуватися", бути поруч. Тобто, він є найвірнішим сателітом РФ. Ні про яке партнерство, суверенітет не йдеться ", — підкреслює експерт.

Лукашенко своєю абсурдною заявою щодо Навального демонстративно спалив мости із Заходом, зазначає Олена Галкіна.

"Він показав, що готовий робити будь-які заяви. І що в протистоянні Кремля і Заходу він буде з Кремлем. І при цьому ще й звинувачує Німеччину, Польщу — країни, які об'єктивно могли б стати стратегічними партнерами Білорусі, — підкреслює експерт. — І не має значення, самостійна це гра Лукашенка, або це порадили політконсультанти з "десанту" (в тому числі представників ФСБ), який організував йому Кремль на підтримку. Важливо, що ми бачимо публічні дії, якими Лукашенко фактично пов'язав себе "кров'ю" з Кремлем ".

На Заході все це, звичайно, алібі Кремлю не додасть. Але навряд чи хтось на це серйозно розраховував, — вважає Олена Галкіна. Тут важлива була саме прив'язка білоруського президента до Москви. Показовий акт "биття горщиків" із Заходом.

"Останнім часом практично кожна дія Лукашенко — черговий цвях в кришку його політичного майбутнього, — впевнена експерт. — І для України в цій ситуації оптимальною політикою буде дотримуватися виключно своїх інтересів, діючи в одному руслі з партнерами з ЄС та іншими великими гравцями. При цьому чітко розуміючи, хто — ворог, а хто — об'єктивно стратегічний союзник ".

Що робити Україні

Експерт у сфері права та політичних технологій, керівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків Михайло Дяденко зазначає: "Останні коментарі Олександра Лукашенка на адресу України, а також його "шпигунські звинувачення" на адресу Литви, Польщі, Німеччини справляють досить сумне враження. З боку здається, що страх перед власним народом скував розум Лукашенка, і він втратив здатність до адекватного сприйняття інформації та критичного мислення ".

Для України, підкреслює експерт, це, безумовно, не найсприятливіший розвиток подій. Але, на його думку, складно стверджувати, що Лукашенко перетворився в штатного пропагандиста Кремля.

"Адже те, що він проголошує, це вже занадто навіть для цинічної пропагандистської машини РФ, — пояснює Михайло Дяденко. — Мабуть, Лукашенко вважає, що чим абсурднішими і страшнішими для обивателя будуть його заяви, тим більше "йому проститься" з боку Путіна за те, що він часто ігнорував запропонований президентом РФ порядок денний. Зокрема, так і не зробивши реальних кроків до створення союзної держави (а фактично — до здачі незалежності Білорусі). Але сьогодні, після масових протестів білоруських громадян, які показали, що політика Лукашенка не має схвалення більшості, він готовий поступитися незалежністю своєї держави, аби продовжити агонію свого перебування на президентській посаді ".

На думку експерта, Україні в таких умовах необхідно поводитися досить обережно і корелювати свої кроки з нашим ключовим партнером на європейському просторі — ЄС.

"В цілому, президент України Володимир Зеленський приблизно дотримується такої лінії поведінки, зайнявши розсудливу позицію і не поспішаючи з коментарями з приводу того, що відбувається, — зазначає Михайло Дяденко. — Президент висловив обережну підтримку білоруського народу, як це зробили й інші демократичні країни. З огляду на те, наскільки Україна, частина території якої знаходиться під окупацією, вразлива від зміни міжнародної ситуації, розуміючи її можливий вплив на ставлення Заходу до підтримки нашої держави в протистоянні з РФ, це — правильна позиція. В умовах, коли розумна комунікація з Лукашенком неможлива, найкраще консультуватися з ЄС і формувати спільний порядок денноий в питанні Білорусі ".

Читайте Comments.ua в Google News