Війна на Близькому Сході: хто отримає мільярди, а хто втратить?

Збройне протистояння вже підштовхнуло нафтові котирування майже на 20% — марка Brent піднялася до близько $80 за барель і може досягти $100, якщо конфлікт затягнеться

Наприкінці лютого 2026 року США та Ізраїль розпочали спільну військову операцію під кодовою назвою "Епічна лють" проти Ірану. Ця ескалація, яка почалася з масованих ударів по іранських об'єктах, стала кульмінацією тривалої напруженості навколо ядерної програми Тегерана, ракетних розробок та регіонального впливу.

Економічні витрати безпосередніх учасників конфлікту

Війна на Близькому Сході вже демонструє значні фінансові навантаження на бюджети США, Ізраїлю та Ірану. За оцінками аналітиків, щоденні витрати на військові операції для Ізраїлю сягають $725 млн, що включає мобілізацію резервів, паливо для авіації та перехоплення ракет. Місячна війна може коштувати Ізраїлю близько прогнозують стрибок цін на нафту на $15 за барель при місячній блокаді протоки, що додасть тиск на країни-імпортери, такі як Індонезія, де кожне зростання ціни нафти на $1 погіршує бюджетний дефіцит на 6,8 трильйона рупій ($400 млн). Загалом, тривала війна може коштувати світовій економіці $1 трлн щорічно через зростання витрат на виробництво та транспорт.

Стратегічні розрахунки США

США, під керівництвом Дональда Трампа, розглядають війну як спосіб усунути "неминучі загрози" від Ірану, зокрема ядерну програму та підтримку проксі-груп. Трамп заявив: "Я знову закликаю Революційну гвардію, іранську військову поліцію, скласти зброю та отримати повну недоторканність або зіткнутися зі смертю". Мета - не лише деградація ядерних об'єктів, а й зміна режиму, що дозволить повернути 40 тисяч американських військових додому та заощадити $50 млрд щорічно на утримання військ у регіоні.

Стратегічно США планують отримати стабільність у регіоні, зменшивши витрати на протидію тероризму ($175 млрд щорічно, з яких половина пов'язана з Іраном) та відкрити доступ до іранського ринку на 85 мільйонів осіб, що може принести $25 млрд експорту щорічно. Крім того, нормалізація відносин знизить ціни на нафту на 13%, заощадивши США $100 млрд на імпорті енергії. Трамп також бачить у цьому можливість послабити вплив Китаю та Росії, які співпрацюють з Іраном.

Мотиви Ізраїлю

Для Ізраїлю війна - це шанс нейтралізувати "екзистенційну загрозу" від іранської ядерної програми та ракет, а також ослабити "Вісь опору" (Хезболла, Хамас, хусити). Нетаньягу заявив: "Ми розпочали операцію 'Рик лева', щоб усунути загрози, включаючи ядерну та ракетну програми Ірану". Стратегічно Ізраїль розраховує на зменшення геополітичного ризику, що приверне іноземні інвестиції та стабілізує регіон.

Економічно перемога дозволить скоротити витрати на оборону ($200 млрд щорічно на регіональні загрози) та відкрити нові ринки, з потенційним ВВП-зростанням на 0,3-0,5%. Політично це зміцнює позиції Нетаньягу перед виборами 2026 року, демонструючи тісну співпрацю з Трампом.

Очікування Ірану та реакція на агресію

Іран розглядає війну як боротьбу за виживання режиму, обіцяючи "швидку помсту" за удари, які вбили верховного лідера Алі Хаменеї. Голова Ради національної безпеки Алі Ларіані заявив: "Іран не буде вести переговори з Трампом, який має маячні амбіції". Стратегічно Тегеран планує завдати максимальних втрат через проксі-групи та блокаду протоки, щоб підняти глобальні ціни на нафту та спровокувати рецесію в США.

Економічно Іран розраховує на підтримку Китаю (основний покупець нафти) та Росію, але втрати від ударів послаблять режим, потенційно призводячи до внутрішніх заворушень.

Ризики та можливості для України

Війна між США, Ізраїлем та Іраном, що розпочалася наприкінці лютого 2026 року, безпосередньо впливає на економіку України, яка вже понад 4 роки перебуває в стані повномасштабної війни з Росією. Основний канал впливу - різке зростання світових цін на нафту та енергоносії, що створює додатковий тиск на імпортера енергоресурсів, яким є Україна. Водночас конфлікт відкриває певні геополітичні вікна, пов’язані з перерозподілом уваги Заходу та ресурсів.

Станом на 3 березня 2026 року ціни на нафту марки Brent підскочили на 13% до понад $80 за барель одразу після відкриття торгів. Аналітики прогнозують подальше зростання до $90, а в разі затяжної блокади Ормузької протоки - до $100–$120 за барель. Це безпосередньо впливає на вартість пального в Україні, оскільки понад 90% бензину та дизеля імпортується. Експерти з консалтингової компанії "Нафторинок" зазначають, що зростання світових цін на нафту автоматично створює додатковий попит на валюту для імпорту, посилюючи тиск на гривню та бюджет.

За оцінками економістів, кожен додатковий долар до ціни бареля нафти збільшує витрати України на імпорт енергоносіїв приблизно на $100–$150 млн на рік. У разі досягнення $100 за барель щомісячні додаткові витрати можуть сягнути $300–400 млн, що еквівалентно 1–1,5% місячного імпорту країни. Це призведе до зростання цін на бензин на АЗС на 5–15% уже в найближчі тижні, а також до прискорення інфляції на продукти харчування та логістику, оскільки транспортні витрати становлять значну частку собівартості товарів.

Додатковим ризиком є валютний тиск: зростання цін на нафту змушує інвесторів переказувати кошти в "тихі гавані", що послаблює гривню. За даними Національного банку України, лише за перші дні березня курс долара вже зріс на 2–3% через нафтову волатильність та загальний відплив капіталу з ринків, що розвиваються.

Зростання цін на нафту до $80–100 за барель суттєво збільшує доходи Росії від експорту енергоносіїв, що теоретично могло б посилити її військовий потенціал. Значна частина додаткових нафтодоларів Росії йде на компенсацію санкцій та підтримку економіки та нарощування виробництва зброї. Ба більше, ескалація на Близькому Сході відвертає значні ресурси США та їхніх союзників.

Крім того, війна на Близькому Сході може створити проблеми в постачанні зброї для України. Зокрема, операція проти Ірану вже споживає сотні високоточних боєприпасів та перехоплювачів для систем Patriot, які критично необхідні Україні для захисту від російських ракетних ударів. Аналітик Мік Раян у своєму огляді зазначає, що витрати на удари по 500 цілях в Ірані з використанням близько 200 винищувачів суттєво зменшують доступні запаси високоточних боєприпасів та перехоплювачів Patriot для України. Це створює короткостроковий дефіцит ППО, що може послабити українську оборону в найближчі місяці.

З іншого боку, воєнний конфлікт послаблює позиції Ірану як постачальника дронів та ракет для Росії. Знищення значної частини іранської військової інфраструктури зменшує можливості Тегерана підтримувати Москву, що опосередковано полегшує ситуацію для України. Крім того, увага адміністрації Дональда Трампа до Близького Сходу може пришвидшити переговори щодо України, оскільки Вашингтон прагне уникнути одночасного ведення двох великих конфліктів.

У підсумку, для України війна на Близькому Сході - це переважно негативний фактор: зростання витрат на енергоносії, інфляційний тиск та тимчасове послаблення західної військової допомоги через перерозподіл ресурсів. Водночас вона відкриває вікно для дипломатичних маневрів та потенційного зменшення іранської підтримки Росії. Як показав досвід 2022 року під час російського вторгнення, різке зростання цін на нафту не завжди перетворюється на стійке джерело фінансування агресора - ринки швидко адаптуються, а запаси та альтернативні постачання пом’якшують шок. Однак у найближчі 3–6 місяців Україна зіткнеться з суттєвим економічним тиском, який вимагатиме жорсткої бюджетної дисципліни та посилення внутрішнього виробництва пального.