Лукашенко остаточно довів Білорусь до ручки: названо причину, чому країна опинилася на межі

Попри зростання ВВП на 1,3%, білоруська економіка залишається в стагнації, а Мінськ дедалі більше залежить від Росії через інтеграцію підприємств у її військову промисловість

Білорусь продовжує тісно економічно співпрацювати з Росією, однак ця "партнерська" взаємодія радше перетворює Мінськ на залежну економіку Кремля, ніж приносить користь обом сторонам. Незважаючи на офіційне зростання ВВП на 1,3% у 2025 році, аналітики попереджають про ризик економічного застою в найближчій перспективі.

За даними проєкту "Моніторинг економіки Білорусі", динаміка розвитку країни вже показує ознаки уповільнення. Так, темпи приросту ВВП знизилися з 0,8% у третьому кварталі до 0,4% у четвертому, що свідчить про ризик стагнації навіть без зовнішніх шоків. Експерти відзначають: економічний застій тягне за собою низку негативних наслідків, серед яких зменшення інвестицій, зростання безробіття та обмеження розвитку виробництва.

Якщо зовнішні умови погіршаться, ситуація може погіршитися ще швидше. Особливо це стосується залежності білоруського експорту від російського ринку. Песимістичні прогнози для Росії означають, що попит на білоруську продукцію залишатиметься низьким, а внутрішній ринок країни не здатен компенсувати втрату зовнішніх замовлень.

Очікується, що перший квартал 2026 року продовжить тенденцію 2025 року, зберігаючи слабкі показники зростання ВВП. Таким чином, економіка Білорусі перебуває у зоні ризику: зростання формальне, а структурні проблеми, пов’язані із залежністю від Росії, залишаються невирішеними.

Аналітики зазначають, що без диверсифікації ринків та зменшення економічної залежності від Кремля Білорусь ризикує потрапити в довгострокову стагнацію, що негативно вплине на рівень життя населення та фінансову стабільність держави.

Портал "Коментарі" вже писав, шо нещодавнє опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) показало, що більшість українців готові продовжувати опір, незважаючи на війну та її наслідки. Так, 65% респондентів заявили, що готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно для досягнення прийнятного результату. Водночас 17% опитаних обмежили свою готовність декількома місяцями або півроком. Загалом громадські настрої залишаються стабільними, без суттєвих змін протягом останніх місяців.