Рубрики
МЕНЮ
Клименко Елена
Поки Сполучені Штати ведуть військові дії проти Ірану, Китай обережно тримається осторонь, оцінюючи ситуацію як стратегічну помилку Вашингтона, якій краще не заважати. Про це йдеться у матеріалі журналу The Economist, який аналізує, як Пекін планує використати війну у власних геополітичних інтересах.

Фото: з відкритих джерел
На початковому етапі конфлікту очікувалося, що операції США суттєво змінять баланс сил на Близькому Сході, ослаблять режим аятол і зупинять ядерні амбіції Тегерану. Дехто також припускав, що війна може вплинути на глобальну політичну ситуацію, обмеживши зростання Китаю. Передбачалося, що це продемонструє залежність Пекіна від нафтових потоків, контрольованих США, а також покаже перевагу Вашингтона і обмежені можливості Китаю підтримувати своїх союзників.
Проте вже через місяць після початку бойових дій такі прогнози виглядають надто самовпевнено, зазначає The Economist. Саме так ситуацію сприймають у Пекіні. Майже всі опитані дипломати та чинні й колишні китайські посадовці характеризують цю війну як серйозний прорахунок Сполучених Штатів.
Як пояснюють у Китаї, країна свідомо утримується від втручання у конфлікт, керуючись принципом, який приписують Наполеону Бонапарту: "Ніколи не переривайте ворога, коли він припускається помилки". Таким чином Пекін прагне виграти час, використати помилки Вашингтона на свою користь і зміцнити власні позиції на світовій арені.
Експерти відзначають, що пасивна стратегія Китаю може допомогти йому не лише уникнути зайвих ризиків, а й збільшити вплив у регіоні, де США наразі демонструють втрату контролю. У довгостроковій перспективі така позиція може стати виграшною, адже країна отримує змогу спостерігати за помилками суперника й підсилювати власні геополітичні та економічні важелі.
Портал "Коментарі" вже писав, що генеральний секретар НАТО Марк Рютте незабаром вирушить до Сполучених Штатів для проведення переговорів з президентом Дональдом Трампом на тлі його резонансних заяв про можливий вихід США з Альянсу. Зустріч у Вашингтоні має потенціал стати визначальною для майбутнього трансатлантичного партнерства та стабільності у відносинах між Європою та США.