Кому Трамп вирішив віддати Євразію та Україну: став відомий справжній підхід США

Політолог стверджує, що США не збираються захищати Україну, а Європу залишають сам-на-сам із загрозами Китаю та Росії

Дивно, що багато хто переймається через можливі домовленості з США. Вони і раніше їх не виконували, а тепер, так тим паче. Вони чітко вказали, що наша частина світу їх не цікавить, як і експорт демократії. Правда, тут їх зрозуміти можна. Демократії у них не лишилося у самих. Експортувати нічого. Таку думку висловив політолог Петро Олещук.

Експерт вважає, що США не будуть українців захищати. Вони і раніше не хотіли, а тепер і тим більше не будуть, які би папірці не підписали, а вони і підписувати не хочуть нічого.

"Атлант" заліз у Західну півкулю і вилазити не хоче. Фактично, з американської зовнішньополітичної стратегії слідує, що Євразія віддається на поталу Китаю. Американці не проти, аби Європа цьому попручалася, але якщо не вийде, то не вийде. Самі винуваті, не на ті цінності ставили", – зазначив Петро Олещук.

Він продовжує, відповідно, якщо американці все це декларують, то, власне, про що з ними говорити – тягнути час, аби одержувати розвіддані і можливість купувати певні ракети для ППО? Експерт припускає, що, мабуть, це єдина розумна причина, аби і далі говорити з США, але все це саме по собі нічого не вирішує і ніщо не наближає.

"Якщо ж гіпотетично війна завтра завершиться, то, навіщо буде треба включати у все це США? Потішити старого марнославного діда? Віддати йому сотні мільярдів, до яких він не має найменшого стосунку? Знову вішати собі на шию кабалу з числа "агентів з відбудови", яку будуть займатися відкатами у Вашингтоні, виставляючи рахунки Києву?", – задається питанням політолог.

На його думку, американці явно хочуть нажитися на українській крові. Як це вже робили неодноразово раніше. Не виключено, що колись, коли їм знову буде треба "тиснути на рашку", вони згадають про Україну. Головне, не забувати, ким вони є.

Читайте також на порталі "Коментарі" - процес уже розпочався: союз Європи та США на межі розколу.