На саміті в Анкарі вирішується не лише майбутнє військової допомоги Києву, а й довіра до самого НАТО
Associated Press пише про те, що президент США Дональд Трамп та його колеги з НАТО збираються у вівторок у Туреччині на дводенний саміт, який відбувається у поворотний момент в історії організації, оскільки Сполучені Штати відходять від своєї традиційної ролі у сфері безпеки в Європі. Чого чекати Україні від цього саміту? Можуть бути прийняті проривні рішення чи в НАТО знову обмежаться загальними фразами? Видання "Коментарі" розбиралося у цих питаннях, зібравши думки експертів.
Саміт НАТО повинен засвідчити продовження підтримки України в контексті фінансів
Політолог, викладач Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка, експерт з міжнародної політики Петро Олещук так прокоментував ситуацію:
"Не треба як завищувати очікування від саміту НАТО, так і якимось чином, заздалегідь, посипати голову пеплом. Я думаю, що саміт буде, навряд чи проривним, але водночас він може цілком забезпечити вирішення цілком конкретних питань. Тобто, навряд чи на цьому саміті варто чекати на якісь прориви, просто тому, що саме НАТО зараз перебуває в достатньо кризовій ситуації, яка пов'язана із конфліктом між Сполученими Штатами та європейськими членами Альянсу".
Співрозмовник порталу "Коментарі" зауважив, Сполучені Штати ще з весни мають численний набір претензій до членів НАТО, які, з точки зору адміністрації Трампа, не прийшли Сполученим Штатам на допомогу у війні проти Ірану.
"І це породжує численні заяви про виведення військ з Європи, про обмеження участі в НАТО, і навіть про вихід з НАТО Сполучених Штатів. Також лунають заяви про те, що НАТО – це паперовий тигр, і що взагалі ніякої користі від Альянсу для Штатів немає. Відповідно, однією з задач саміту є продемонструвати єдність союзників, продемонструвати факт існування НАТО як такого, продемонструвати, що НАТО спроможне збиратися і ухвалювати спільні рішення. В такій ситуації очікувати на щось проривне не доводиться", – зазначив Петро Олещук.
Він продовжує, водночас, саміт повинен засвідчити продовження підтримки України в контексті фінансів.
"Буде обговорюватися питання посилення ППО як України, так і Європи, збільшення кількості і виробництва ракет для систем ППО, зокрема для систем Петріот. Ну, і це все загалом буде мати відповідні результати, відповідні наслідки. Тому я загалом вважаю, що саміт не буде проривним, але водночас він може входити на різні рішення. І думаю, що для України це більш важливо, ніж просто чергова формальна демонстрація підтримки, демонстрація солідарності на тлі російських обстрілів і загальної ескалації, яка спостерігається у війні Росії проти України. Ну, і так само будуть зустрічі між президентами України та Сполучених Штатів, на яких так само будуть обговорюватися важливі питання, пов'язані в тому числі з завершенням війни", – підсумував політолог.
Досвід минулих років навчив: обіцяне і доставлене – це два різні бюджети
Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко зазначив, якщо аналізувати те, що обговорюють європейські медіа, то проєкт підсумкової декларації саміту НАТО містить зобовʼязання надати Україні 140 мільярдів євро військової підтримки на 2026-2027 роки – по 70 мільярдів на рік від європейських членів Альянсу та Канади, без участі США. Плюс визнання Росії загрозою євроатлантичній безпеці та нова теза про Україну як "провайдера безпеки" для союзників – уже не лише отримувача допомоги. В обговоренні також ліцензії на виробництво систем Patriot в Україні та прискорення європейської антибалістичної програми.
"Тепер три застереження, без яких ця картина була б нечесною. Перше: текст ще узгоджується, і саме фінансовий пункт викликав найбільше суперечок – частина європейських столиць, які досі не надавали Україні суттєвої допомоги, не горіла бажанням брати нові зобовʼязання. Друге: 70 мільярдів на рік – це не нові гроші, а загальна сума, до якої зарахують і оборонну частину вже ухваленого 90-мільярдного кредиту ЄС, і двосторонні пакети, про які домовлено раніше. Третє, найважливіше: між рядком декларації і ракетою в дивізіоні завжди є відстань, яку вимірюють не саміти, а графіки поставок. Досвід минулих років навчив: обіцяне і доставлене – це два різні бюджети. Тому до 8 липня коректна формула – "на столі", а не "вирішено", - зазначив експерт.
Ігор Петренко продовжує, при цьому дипломатична рамка навколо саміту вибудувана щільно. Україна відреагувала на нічний удар не лише емоційно, а й процедурно: термінове звернення про скликання Ради Безпеки ООН, чітка формула Сибіги про те, що ера "мʼяких заходів" завершилася. Єврокомісія паралельно дотискає 21-й пакет санкцій – фон дер Ляєн у день удару заявила, що угоду планують укласти найближчими днями, і пообіцяла посилювати тиск, доки Росія не припинить кровопролиття.
"Складіть це докупи і побачите практичний зміст формули, яку Зеленський дав у зверненні 5 липня: умови для достойного миру будуть наближені "або силою, або дипломатією". Ніч проти 6 липня проілюструвала обидва компоненти буквально. Сила – Омськ і вся далекобійна кампанія. Дипломатія – Радбез ООН, санкційний пакет, консолідована позиція партнерів перед Анкарою. Це не альтернативи, між якими обирають. Це два боки однієї політики, і працюють вони лише разом. Що з цього Україні. Критерій успіху саміту один, і його варто тримати в голові, коли з Анкари полетять переможні прес-релізи: скільки ракет-перехоплювачів і в які терміни опиниться в українських дивізіонах. Усе інше – сума в декларації, формулювання про загрози, статус "провайдера безпеки" – має цінність лише як обгортка для цього рішення. Якщо рішення буде – Анкара стане відповіддю на путінський тест. Якщо ні – Кремль прочитає це як дозвіл на наступну таку ніч. Оцінювати саміт треба після 8 липня, і не за абзацами, а за штуками й датами", – зауважив експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" - "Росія тремтітиме": у НАТО зробили гучну заяву про військову гонку з Кремлем.