Зусилля Москви та Тегерана в Сирії коту під хвіст: які проблеми тепер можуть чекати на РФ

Те, що сталося в Сирії, серйозно вплине на геополітичний статус Росії в регіоні

Повалення режиму Башара Асада в Сирії завдало кремлівському диктатору Путіну однієї з найбільших геополітичних невдач під час перебування при владі. Про це пише The New York Times. Про стратегічну політичну поразку Москви говорять і в Інституті вивчення війни. Чи справді у Путіна "трапився свій Афганістан", коли російські війська змушені залишати Сирію? Чи правильно говорити про серйозний геополітичний удар по Росії? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Окрім фактора геополітики, є ще фактор геоекономіки

Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі говорить, що він би не називав подію "другим Афганістаном" для Росії. Експерт вважає це перебільшенням, бо гарантом збереження режиму Башара Асада була не лише Москва і не лише особисто Володимир Путін, а й той самий Тегеран.

"І, якщо говорити про живу військову силу, то роль Тегерана там була значно вищою. Росія насамперед надавала допомогу авіацією. Всі чудово пам'ятаємо килимові бомбардування Алеппо. Але те, що сталося, звичайно ж, серйозно вплине на геополітичний статус Росії в регіоні. Причому як Близького Сходу, так й Африки. Тому що військові бази, аеродром та морський флот були важливими ланками логістики для російського контингенту та їх ПВК у Африці. Відповідно, падіння режиму Асада послабить позиції Росії та в африканських країнах", – прокоментував політолог.

За його словами, якщо Путіну не вдасться домовитися про збереження своїх баз, Росія втратить вихід до Середземного моря та де-факто регіон Атлантики, бо Босфор контролює Туреччина. Відповідно, Чорноморський флот не може бути швидко передислокований до регіонів Середземного моря.

Максим Ялі звертає увагу, що, крім геополітичних розкладів, є ще фактор геоекономіки.

"Те, що відбувається, може досить негативно вплинути на перспективи повернення Росії на європейський газовий ринок. Тому що однією з головних економічних цілей Росії для участі в цій війні та підтримки режиму Башара Асада було недопущення будівництва газопроводів з Катару та того ж Ірану, як найбільших постачальників газу, який є дешевшим, ніж російський. У перспективі, якщо ці газопроводи будуть добудовані, Росія не зможе повернути свої позиції, навіть за умови завершення війни в Україні та остаточно втратить європейський ринок газу та отримає там найсерйозніших конкурентів", – підсумував співрозмовник порталу "Коментарі".

Зусилля Москви на Близькому Сході пішли пішли в нікуди

Директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що ми фактично стаємо свідками унікального процесу, коли з попелу громадянської війни з'являється нова сирійська нація. Адже тепер уже точно можна сказати, що сталося унікальне явище, коли режим Асада, який десятки років вважався правлячим у Сирії, остаточно впав.

Іран та Росію експерт називає головними невдахами у цій ситуації.

"Зусилля, які витратила Москва на посилення свого геополітичного становища на Близькому Сході, пішли коту під хвіст. Це – нищівний геополітичний удар, який, найімовірніше, підірве позиції Кремля в регіоні та є явною демонстрацією російської нездатності захищати своїх сателітів на фоні гігантських втрат в Україні. Тегеран, у свою чергу, втратив так званий коридор шиїтів, який вони ретельно будували з 2015 року. Поразка експедиційного корпусу КВІР "Аль-Кудс" матиме істотний негативний вплив на позиції КВІР усередині Ірану, що може підштовхнути помірні сили до перегляду їхньої ролі всередині країни. Такий сценарій може призвести до розколу еліт в Ірані та початку кінця ісламістського правління", – вважає Ігор Семиволос.

Читайте також на порталі "Коментарі" – союзник Путіна розпочав контакт із новими політичними силами в Сирії: деталі.