США планували атакувати СРСР ядерними бомбами на повітряних кулях: деталі

У 1950-х США розглядали можливість доставляти ядерні бомби до СРСР за допомогою повітряних куль.

У розпал холодної війни Сполучені Штати розглядали незвичний спосіб доставки ядерної зброї на територію Радянського Союзу використавши при цьому повітряні кулі. Ця концепція, яка сьогодні здається майже фантастичною, серйозно вивчалася у 1950-х роках, коли військові шукали альтернативу стратегічним бомбардувальникам.

У 1950-х роках американські військові усвідомлювали, що польоти великих бомбардувальників над територією СРСР стають дедалі небезпечнішими через розвиток радянської системи протиповітряної оборони. Крім того, кількість літаків, здатних доставляти ядерну зброю, була обмеженою. Саме тому з’явилася ідея використати атмосферні потоки для доставки боєзарядів у глиб території противника.

План передбачав запуск великих повітряних куль з ядерними зарядами на великій висоті. Після запуску їх мали підхоплювати визначені повітряні течії, які переносили б кулі над територією СРСР до потенційних цілей.

Ідея використання повітряних куль у війні не була новою. Під час Другої світової війни Японія вже застосовувала так звані кулі “Фу-Го” з запалювальними бомбами, які за допомогою повітряних потоків намагалися доставити до Північної Америки. Однак ця програма виявилася малоефективною.

Аеростат

Американці також мали досвід запуску куль над територією Радянського Союзу. У рамках проєктів Mogul та Moby Dick вони використовували аеростати для розвідки, зокрема для прослуховування можливих ядерних випробувань і проведення аерофотозйомки.

Спираючись на цей досвід, у 1954 році була створена спеціальна повітряна куля WS-124A, відома під назвою “Flying Cloud” (“Літаюча хмара”). Її розробили саме як платформу для потенційної доставки зброї масового ураження.

Однак практичні випробування швидко показали серйозні проблеми такої системи. Для запуску куль потрібно було чекати на відповідні атмосферні умови, а їхній маршрут повністю залежав від напрямку вітру. Навіть невелика зміна потоків могла віднести кулю на сотні кілометрів від запланованої цілі або у зовсім іншу країну.

Ядерний вибух на аеростаті в рамках операції Plumbbob. Фото: atomicarchive

Загалом для тестів побудували близько 40 таких аеростатів. Результати показали надзвичайно низьку точність. Відхилення від району цілі могли становити сотні кілометрів, а до заданої точки долітали лише одиниці.

У 1957 році Національна лабораторія Sandia опублікувала дослідження Feasibility of Weapon Delivery by Free Balloons, у якому детально проаналізувала цю концепцію. Висновок був однозначний. Через низьку точність та залежність від погодних умов така система доставки ядерної зброї практично нежиттєздатна.

До того ж саме наприкінці 1950-х років почали з’являтися перші міжконтинентальні балістичні ракети, які могли доставляти ядерні боєзаряди значно швидше і точніше. З розвитком ракетних технологій ідея використання повітряних куль для ядерних ударів остаточно втратила актуальність.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що експерт назвав фатальну помилку, яку люди можуть зробити в перші секунди після ядерного вибуху.

Також "Коментарі" писали, що в Кремлі згадали "пророцтво" Жириновського про точний рік початку Третьої світової війни.