Республіканці дедалі активніше підтримують нові санкції. Експерти оцінили, що це означає для України та Росії
Законопроект про санкції проти РФ, запропонований покійним сенатором Ліндсі Гремом, вже має понад 60 співавторів, що достатньо для його ухвалення в Сенаті. Про це пише видання Axios. Чи дійсно в США зросла ймовірність ухвалення цього законопроекту? Чи може це означати, що серед республіканців дедалі менше розуміння, що є шанс домовитись із РФ? Видання "Коментарі" з’ясовувало ситуацію, зібравши думки експертів.
Такі політики, як Ліндсі Грем, поступово впливають на зміну сприйняття ситуації
Телеведучий, медіаексперт, політичний оглядач Сергій Дойко говорить, що він би тут зробив акцент насамперед на позиції президента США, а вже потім – на ролі Сенату та Палати представників.
"Хоча саме Конгрес приймає багато рішень, це як споконвічне питання: що первинне – курка чи яйце? Одне без іншого існувати не може. На мою думку, ключову роль відіграє формування всередині Республіканської партії критичної маси здорового глузду. Мова не про лобізм України, а про лобізм здорового глузду. Є політики, які зосереджені виключно на внутрішніх інтересах США, але є й ті, хто глибоко розуміє те, що відбувається. Один із таких людей – Ліндсі Грем. Саме такі політики поступово впливають зміну сприйняття ситуації. Згодом відбувається переосмислення – у тому числі й на рівні президента. Це, у свою чергу, впливає і на тих республіканців, які ще вагаються та орієнтуються на позицію Білого дому", – зазначив експерт.
Сергій Дойко продовжує, тут доречно було б навести простий приклад, що називається із життя.
"Перед зустріччю Юрія Ванетика (американський політичний консультант – ред.) з віце-президентом Джей Ді Венсом він надсилав йому фотографії російських ударів по Києву – зруйновані будинки, наслідки атак, пошкодження Лаври. І він постійно ставив одне питання: "Чого вони цим домагаються?". Це був щирий інтерес людини, яка хотіла зрозуміти логіку того, що відбувається. Практично впевнений, що під час зустрічі тема України також порушувалася. І особливо важливо, коли про неї говорить людина, яка народилася в Києві, але понад 50 років, яка живе в США і розуміє обидві країни. Така інформація з перших вуст завжди звучить більш переконливо", – зазначив телеведучий.
Підсумовуючи, Сергій Дойко зазначив, що такі контакти мають велике значення. Переосмислення не відбувається миттєво – воно потребує часу, аргументів та постійної роботи. І чим більше в американській політиці буде людей, які послідовно обстоюють здоровий глузд, тим вища ймовірність, що саме він у результаті візьме гору.
Ми бачимо перехід від окремих санкційних рішень до комплексної системи
Політтехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії "Національна платформа" Катерина Одарченко вважає даний законопроект однією з найважливіших санкційних ініціатив США з початку повномасштабної війни Росії проти України. Його значення полягає не лише у запровадженні нових санкцій, а насамперед у зміні самої логіки американської санкційної політики. Якщо раніше значна частина обмежень запроваджувалася через укази президента, то сьогодні Конгрес прагне зробити ключові санкції елементом федерального законодавства, значно ускладнивши їхнє майбутнє скасування.
"Особливого політичного значення законопроєкту надає той факт, що він став одним із останніх масштабних зовнішньополітичних проєктів сенатора Ліндсі Грема. Саме він разом із сенатором Річардом Блументалем майже два роки працював над документом. Незадовго до своєї смерті Грем повідомив про досягнення компромісу з адміністрацією президента щодо ключових положень законопроєкту. Сьогодні багато американських політиків відкрито говорять, що його ухвалення стане продовженням політичної спадщини сенатора. Однак, щоб зрозуміти справжнє значення цієї ініціативи, необхідно розглянути її в контексті всієї еволюції санкційної політики США щодо Росії", – зазначила експерт.
За її словами, американська санкційна політика щодо Росії формувалася поступово протягом понад десяти років. Першим важливим кроком став *Magnitsky Act* 2012 року, який дозволив запроваджувати персональні санкції проти осіб, причетних до порушень прав людини. Згодом його було трансформовано у *Global Magnitsky Act*, який поширив механізм санкцій на весь світ. Після окупації Криму у 2014 році США значно розширили санкції проти Росії через серію президентських указів адміністрації Барака Обами. Вони охопили фінансовий сектор, оборонну промисловість, енергетику та окремих представників російської політичної еліти. Наступним переломним моментом став закон *CAATSA (Countering America's Adversaries Through Sanctions Act)*, ухвалений у 2017 році. Він став першим масштабним законом, який суттєво обмежив можливість президента самостійно скасовувати санкції без участі Конгресу. Саме тоді санкційна політика вперше почала переходити від виконавчої влади до законодавчої.
Експерт продовжує, після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році адміністрація США запровадила сотні нових санкцій через президентські укази та рішення Міністерства фінансів (OFAC). Під обмеження потрапили російські банки, Центральний банк Росії, авіаційна галузь, експорт високих технологій, військово-промисловий комплекс, судноплавство, десятки державних компаній та тисячі фізичних осіб. У 2024-2025 роках дедалі більше уваги почали приділяти боротьбі з обходом санкцій через треті країни, а також використанню так званого "тіньового флоту". Саме тоді сенатори Ліндсі Грем і Річард Блументаль запропонували першу редакцію *Sanctioning Russia Act*, яка стала основою нинішнього законопроєкту.
"Чим відрізняється законопроєкт 2026 року? Якщо порівнювати нову редакцію із законопроєктом 2025 року, можна виділити кілька принципових змін. По-перше, попередня редакція була побудована навколо рішення президента. Санкції мали застосовуватися лише після офіційного висновку Білого дому про те, що Росія відмовляється вести добросовісні мирні переговори або порушує досягнуті домовленості. Нова редакція робить механізм значно більш обов'язковим. Фактично Конгрес прагне мінімізувати політичний простір для відкладення санкцій. По-друге, автори відмовилися від універсального тарифу у 500% щодо всіх держав, які купують російські енергоносії. Такий підхід викликав занепокоєння навіть серед союзників США через можливі торговельні конфлікти. Натомість запропоновано більш гнучку систему – можливість застосування тарифів до 100% щодо найбільших покупців російської нафти й газу, насамперед Китаю та Індії, із можливістю винятків для країн, які реально скорочують залежність від російських енергоресурсів. По-третє, окремий акцент зроблено на боротьбі з "тіньовим флотом", через який Росія обходить нафтові санкції. Законопроєкт також розширює санкції проти російських СПГ-проєктів, державних підприємств, банків, оборонної промисловості та іноземних компаній, які допомагають обходити санкції. Таким чином документ стає не просто новим санкційним пакетом, а наступним етапом розвитку американської санкційної політики", – зазначила Катерина Одарченко.
Політтехнолог говорить, що буде доречним порівняння даного законопроекту із санкційною політикою Європейського Союзу. Адже підхід Європейського Союзу суттєво відрізняється від американського.
"ЄС не ухвалює один великий санкційний закон. Замість цього Європейська рада послідовно затверджує санкційні пакети, кожен із яких потребує одностайної підтримки всіх держав-членів. Саме тому європейська модель є повільнішою, але водночас більш деталізованою. Після 2022 року Європейський Союз ухвалив двадцять санкційних пакетів, поступово закриваючи можливості обходу санкцій. До них увійшли обмеження щодо експорту технологій, фінансового сектору, транспорту, енергетики, заборона імпорту окремих товарів, обмеження для російських банків, санкції проти "тіньового флоту", а також заходи щодо компаній із третіх країн, які допомагають обходити санкційний режим. Американський підхід має іншу особливість. США значно активніше використовують вторинні санкції. Це означає, що під ризиком можуть опинитися не лише російські компанії, але й будь-які іноземні банки, логістичні оператори, страхові компанії або трейдери, які співпрацюють із Росією. Саме завдяки ролі долара як головної резервної валюти світу та значенню американської фінансової системи цей механізм має глобальний вплив. На мою думку, найбільш ефективною є саме комбінація двох моделей. Європейський Союз поступово закриває технологічні та торговельні лазівки, тоді як США створюють високі фінансові ризики для всіх, хто допомагає обходити санкції", – зауважила співрозмовниця порталу "Коментарі".
Катерина Одарченко зауважує, у разі ухвалення законопроєкту головний удар буде спрямований не стільки по окремих фізичних особах, скільки по російських доходах від експорту енергоносіїв. Саме продаж нафти та газу залишається основним джерелом фінансування федерального бюджету Росії. Посилення контролю за "тіньовим флотом", збільшення ризиків для банків і страховиків та можливість застосування вторинних санкцій можуть поступово зменшувати експортні доходи навіть без формального скорочення видобутку.
"Особливу роль відіграватимуть Китай та Індія. Навряд чи вони повністю відмовляться від закупівлі російської нафти. Проте вони можуть вимагати ще більших знижок, змінювати механізми розрахунків або диверсифікувати імпорт, щоб мінімізувати санкційні ризики. У такому разі Росія буде змушена продавати свої ресурси дешевше, що поступово скорочуватиме доходи бюджету. Для світового нафтового ринку різкого шоку, ймовірно, не буде. За останні роки глобальний ринок значно адаптувався до санкційної політики, а інші великі виробники можуть частково компенсувати можливе скорочення поставок. Для України цей закон має насамперед політичне значення. Він демонструє, що питання стримування російської агресії залишається одним із небагатьох напрямів американської політики, який зберігає двопартійну підтримку", – висловилася політтехнолог.
Якщо ж говорити про те, які шанси на ухвалення законопроєкту, то експерт говорить, що на відміну від попередньої редакції, новий законопроєкт має суттєво вищі політичні шанси. Його підтримують представники обох партій, він отримав попередню підтримку Білого дому, а після смерті Ліндсі Грема набув ще й сильного символічного значення. Водночас американський законодавчий процес залишається складним. Після розгляду в Сенаті документ має пройти Палату представників, де можливі компромісні зміни, а потім отримати підпис президента.
"На мою думку, ймовірність ухвалення законопроєкту Сенатом сьогодні становить приблизно 75-80%. Ймовірність остаточного ухвалення Конгресом і набуття чинності після можливих змін можна оцінити на рівні 60-65%", - зазначила Катерина Одарченко.
Підсумовуючи вона підкреслила, незалежно від остаточної редакції законопроєкту вже сьогодні можна говорити про новий етап санкційної політики Заходу. Якщо після 2022 року санкції були переважно реакцією на російську агресію, то зараз формується довгострокова модель економічного стримування Росії.
"На мою думку, саме це є головною новиною. Ми бачимо поступовий перехід від окремих санкційних рішень до комплексної системи, яка поєднує законодавчі механізми США, санкційні пакети Європейського Союзу, вторинні санкції, контроль за глобальними фінансовими потоками та боротьбу зі схемами обходу обмежень. Саме така модель може виявитися значно ефективнішою, ніж окремі санкційні пакети попередніх років. Вона не дає миттєвого результату, але поступово збільшує економічну ціну агресії, обмежує доступ до технологій, фінансових ресурсів і міжнародної логістики та формує довгострокову систему стримування Росії. Саме в цьому, на мою думку, полягає головне значення нового американського законопроєкту", – резюмувала експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" - Україна розпочала морське полювання: скільки суден "тіньового флоту" Росії знищено всього за добу.