Блокада українсько-польського кордону: причини та наслідки торгівельної війни

Вже другий рік між Україною та Польщею триває справжня торгівельна війна, яка різко погіршила міждержавні стосунки і завдала чимало збитків економікам обох країн.

Автомобілі стоять у корках через закриті кордони. Фото з відкритих джерел

Після кількох місяців натхненної допомоги, яку уряд Матеуша Моравецького надавав Україні на початку повномасштабної війни з Росією, настало різке охолодження стосунків. Причиною кризи стало те, що у 2023 році українське зерно та сільськогосподарська продукція нібито заполонили ринок Польщі, як стверджувала польська сторона, а потім українські перевізники нібито недобросовісно конкурували з польськими. 6 листопада 2023 року розпочалася блокада прикордонних переходів на польсько-українському кордоні.

Українці сподівалися, що прихід до влади уряду Дональда Туска наприкінці 2023 року означатиме швидку реалізацію проукраїнських програмних заяв з викривальної промови, виголошеної ним 12 грудня 2023 року з трибуни польського сейму. Однак минають тижні, а блокади не припиняються.

Як польська допомога переросла у торгівельну війну

Майже рік тому відносини України з Польщею, які покращилися після початку повномасштабної війни, повністю зіпсувалися.

Так звана зернова заборона, запроваджена у квітні 2023 року, стала несподіванкою для України і призвела до аналогічних дій в інших країнах Східної Європи.

За цим послідувала хвиля дипломатичних криз із взаємними звинуваченнями, викликами послів тощо. Хоча обидві країни звинувачували одна одну, безперечним наслідком стало те, що Київ і Варшава — а точніше, правляча тоді партія "Право і справедливість" — втратили довіру одна до одної.

Те, що сталося 6 листопада, тобто 2 місяці тому, яскраво проілюструвало цю проблему. Група польських водіїв за мовчазної згоди польського уряду почала блокувати українські вантажівки на кордоні з Польщею.

Тодішній польський уряд Матеуша Моравецького добре це усвідомлював і уникав предметної дискусії, відповідаючи цинічними звинуваченнями у "невдячності" України.

Не мало значення, що блокаду ініціювали начебто незалежні активісти польської ультраправої партії "Конфедерація", відомої в Україні своєю антиукраїнською риторикою, зв'язками з Росією та готовністю партії "Право і справедливість" сформувати з нею коаліцію.

Показовим був той факт, що тодішній польський уряд не зробив жодного кроку для врегулювання кризи на кордоні з Україною.

Блокада відбулася за місяць до зміни уряду в Польщі після того, як "Право і справедливість" не змогла отримати більшість на парламентських виборах. Тодішній тимчасовий уряд на чолі з Матеушем Моравецьким не поспішав діяти, намагаючись ускладнити ситуацію для своїх наступників.

В Україні розуміли, що потрібно дочекатися, поки Моравецький, якого донедавна вважали партнером і навіть другом нашої країни, піде у відставку, а Дональд Туск, лідер ліберальної "Громадянської платформи", складе присягу.

На Туска покладали надії навіть скептики — європейця, ліберала, колишнього лідера Європейської народної партії та колишнього президента Європейської Ради, який у 2019 році відвідав Київ і виступив українською мовою з промовою про шлях України до ЄС.

При цьому Україна зберігала свої очікування максимально реалістичними.

Ніхто в Києві не очікував, що заборону на експорт зерна до Польщі буде швидко скасовано. Однак здавалося, що жахлива блокада на кордоні повинна була закінчитися негайно.

Коли 11 грудня уряд склав присягу, Дональд Туск наголосив на своїй відданості підтримці України. Новий прем'єр-міністр Польщі додав надії, оголосивши про візит до Києва.

З того часу минуло чотири тижні, і сьогодні очевидно, що навіть обережні очікування не виправдалися.

Повномасштабна торговельна війна Польщі з Україною не тільки триває, але й ситуація погіршилася.

Наприклад, Чеслав Сєкєрскі, новий міністр сільського господарства Польщі, нещодавно заявив, що заборона на імпорт української сільськогосподарської продукції триватиме невизначений час.

Києву зрозуміло, що це частина внутрішньої політики Польщі, і Туск намагається заручитися підтримкою фермерів напередодні місцевих виборів у квітні 2024 року. Але тоді ситуація не зміниться. У червні відбудуться вибори до Європарламенту, а потім Польща вступить у кампанію перед президентськими виборами у 2025 році. Чи варто чекати, поки закінчаться всі вибори?

Уряд Туска відмовився заборонити блокаду кордону з Україною — принаймні доти, доки триває російське вторгнення — і натомість вирішив вести переговори з польськими перевізниками та сприяти діалогу з Україною.

Теоретично, такі переговори могли б бути успішними, навіть якби вимоги перевізників були спочатку неприйнятними для Києва.

Однак такий підхід зробив український кордон легкою мішенню для всіх, включно з відвертими агентами Кремля, яких у Конфедерації вистачає, та "корисними ідіотами", які руйнують відносини України з Польщею, навіть не усвідомлюючи, кому вони допомагають.

Зараз не лише прихильники Конфедерації, а й польські фермери блокують український кордон, висуваючи вимоги, які не мають нічого спільного з Україною. І Туск, здається, готовий піти на поступки.

Фермери в суботу 6 січня, після візиту міністра сільського господарства, припинили блокаду на кордоні, протест перевізників на кордоні все ще триває, організатори мають дозвіл блокувати дорогу в Дорогуську, Гребенному і Корчовій до початку квітня.

Криза на кордоні стала готовим інструментом для тиску на уряд Туска. Тому не буде дивним, якщо після фермерів ним скористається хтось інший у Польщі.

Наслідки блокади на польському кордоні для України

Наразі, ситуація з блокадою залишається незмінною.

Кордон з Польщею заблокований; торгівля з Україною стає ризикованою для європейських компаній; українські експортери, які всупереч усьому продовжують працювати і сплачувати податки до бюджету, щоб Україна могла продовжувати боротьбу з російським агресором, втрачають час і контракти; українська економіка втрачає мільярди доларів.

Блокада також створює негайні додаткові проблеми для українських збройних сил. Хоча польські перевізники пообіцяли не перешкоджати військовим і гуманітарним поставкам в Україну, є багато доказів протилежного.

Волонтери говорять про труднощі з доставкою безпілотників та іншої допомоги на фронт; одного разу протестувальники навіть заблокували транспортування патрульного катера, доставленого в рамках програми допомоги США. Ще однією проблемою є постачання пального в Україну.

Кілька українських водіїв загинули в чергах на заблокованому кордоні.

Важко повірити, але Угорщина, яка є набагато менш дружньою до України, проявила більше відповідальності в цьому питанні, ніж Польща, не дозволивши перевізникам, які протестують на кордоні, перекривати дороги.

Натомість у Словаччині, де вплив Росії є найсильнішим у Східній Європі, місцеві перевізники неодноразово перекривали кордон з Україною. Їх аргументація полягає в наступному: якщо Польща, друг України, може це робити, то в чому проблема?

Ситуація ускладняється відмовою Дональда Туска взяти на себе політичну відповідальність і припинити торговельну війну з Україною, яка — хоча й розпочалася за попереднього уряду — тепер є його відповідальністю.

Але ще важливішим є інший наслідок торговельної війни Польщі з Україною, який Варшава поки що не усвідомлює.

Тиждень за тижнем Польща вбиває європейське майбутнє України. Для багатьох українців триваюча криза на кордоні, яка не закінчилася навіть після зміни уряду, означає, що Варшава, попри свою офіційну риторику, не дозволить Україні приєднатися до ЄС.

Вступ України до ЄС — незалежно від того, як він відбудеться — означає взаємне відкриття всіх ринків, у тому числі й аграрного.

Натомість Польща демонструє, що готова піти на все — включно з порушенням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, своїх зобов'язань перед Україною та Брюсселем, базових стандартів ЄС, і навіть на початок та ескалацію торговельної війни — аби не допустити економічної інтеграції України в ЄС, не допустити, щоб Україна стала частиною європейської економіки, і таким чином не допустити вступу України до ЄС.

Не має значення, який уряд буде в Польщі — чи то консервативна партія "Право і справедливість", чи то нинішня ліберальна, чи то ультраправа "Конфедерація".

Той факт, що польські ЗМІ та лідери громадської думки не засуджують кризу на кордоні, лише посилює це враження в Україні і викликає багато запитань в українському суспільстві.

Українські пілоти вже жартують, що через тиждень після можливого відновлення роботи львівського аеропорту польські пілоти почнуть протестувати, оскільки польський перевізник LOT не хоче втрачати додаткові прибутки від українського пасажиропотоку через польські аеропорти.

Це ілюстрація того, як небезпечна торговельна війна проти України впливає на ставлення українців до Польщі та поляків — тиждень за тижнем руйнуючи те, що було досягнуто у 2022 році, коли Польща багато зробила для України.

В Україні вже лунають заклики до бойкоту польських товарів. Тому, якщо прикордонна криза не буде вирішена найближчим часом, її наслідки можуть бути катастрофічними — як для міждержавних відносин, довіри між суспільствами, так і для процесу європейської інтеграції України.

Розблокування кордону в інтересах Польщі

Розчарування та руйнування дружніх відносин є проблемою як для України, так і для Польщі.

Повномасштабна агресія Росії надала можливість для історичної угоди між Україною та Польщею. Військова підтримка, надана Варшавою, призвела до рекордно високого рівня симпатій в Україні до свого західного сусіда.   Руйнувати це було б щонайменше нерозумно.

Розблокування кордону з Україною, безумовно, в інтересах Польщі. Європейська комісія заохочує Варшаву до цього, а більшість польських компаній зацікавлені у продовженні торгівлі з Україною.

5 років тому Дональд Туск, виступаючи в українському парламенті, аплодував стоячи, коли сказав: "Без України немає Європи". Тепер настав час довести, що ці слова були щирими і завершити кризу на польсько-українському кордоні, що триває з листопада, спричинена протестом польських перевізників, які блокують автомобільні переходи з Україною.