Чому не можна довіряти обіцянкам Росії: як Кремль порушував угоди та договори століттями

США тисне на Україну пропонуючи якомога швидше погодитися на мирну угоду, яка винагородить РФ, однак не пропонує для Києва жодних реальних гарантій від нового третього російського вторгнення. Навіть у випадку підписання мирної угоди, для Москви вона не матиме значення. Російська імперія, СРСР та сучасна Росія протягом століть демонстрували одне й те саме ставлення: міжнародне право для них не інструмент стабільності, а тактичний ресурс, який можна порушити в будь-який момент.

Володимир Путін та Ленін Кучма після підписання угоди про використання Азовського та Чорного морів у 2003 році

Режими в Росії змінилися, але її ставлення до міжнародного права не змінилося. Історичні приклади доводять, що жодні підписи та гарантії Кремля ніколи не були запорукою миру.

Російська імперія

Кючук-Кайнарджійський мирний договір (1774)

Після поразки у війні з Османською імперією Росія письмово визнала незалежність Кримського ханства. Але "незалежність" швидко стала ширмою. Москва встановила підконтрольного правителя, а вже у 1783 році анексувала півострів.

Ця стара схема повторилася у 2014 році під час сучасної анексії Криму. Росія захопила півострів, а потім незаконно зробила його частиною своєї території.

Тільзитський мир (1807)

Росія зобов’язалася перед Францією підтримувати континентальну блокаду Великої Британії. Але вже за три роки цар Олександр І таємно відкрив порти британській торгівлі та ввів мита проти французів. Порушення стало однією з головних причин поразки Наполеона у війні 1812 року.

Паризький договір (1856)

Після поразки у Кримській війні, де Російська імперія програла Франції, Англії, Туреччині та Сардинії, вона погодилася не мати флоту на Чорному морі. Але, скориставшись поразкою Франції у війні з Пруссією, Петербург в односторонньому порядку відмовився від умов договору і повернув військові кораблі у регіон.

Російсько-японські угоди щодо Кореї (1896–1898)

Росія та Японія підписали угоди про невтручання у внутрішні справи Кореї. Однак у 1903-1904 роках Росія фактично взяла під контроль Корейський півострів. Російський імператор фінансував створення лісозаготівельної кампанії, яка служила прикриттям для військової експансії на півострові. Так почалася російсько-японська війна, яка принесла Російській імперії принизливу поразку.

СРСР

Ризький договір (1921) та Пакт про ненапад (1932)

Після програшу польсько-радянської війни Радянська Росія визнала східні кордони Другої Польської Республіки, підписавши Ризький договір. СРСР зобов’язався виплачувати репарації, повертати культурні цінності та дозволяти репатріацію поляків. Жоден із цих пунктів не був виконаний повністю. Більшовики свідомо затримували виїзд людей, що згодом стало прелюдією до масових репресій.

У 1932 році Польща та СРСР підписали пакт про ненапад на основі Ризького договору. Обидва ці договори були порушені підписанням 23 серпня 1939 року секретного протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа, що призвело до радянської агресії проти Польщі 17 вересня того ж року.

Уряд СРСР в односторонньому порядку оголосив пакт 1932 року та всі угоди, укладені з польським урядом або за його участю, недійсними під приводом "припинення існування польської держави". Радянська армія ввійшла до країни під виглядом "захисту українців і білорусів". Цей аргумент, схожий на ту риторику, яку Росія використовує проти України у 21 столітті.

Напад на Фінляндію (1939)

Обидві сторони гарантували одна одній недоторканність своїх кордонів, нейтралітет перед обличчям нападів третіх сторін та мирне вирішення спорів. Однак пакт про ненапад із Фінляндією був зірваний радянською провокацією, якою став обстріл села Майніла, який здійснили самі ж радянські війська.

СРСР звинуватив фінів у "нападі" і вдерся на їхню територію, а потім створив маріонетковий "уряд" для окупованої Фінляндії. Фінам вдалося зберегти свій суверенітет, незважаючи на втрату 10% своєї території. Однак під час холодної війни вони були змушені проводити політику нейтралітету. Ця політика завершилася вторгненням Росії в Україну у 2022 році, коли Фінляндія вступила до НАТО.

Росія

Будапештський меморандум (1994)

У 1994 році президенти України, Росії, США та прем'єр-міністр Великої Британії підписали документ, який мав надати Україні гарантії в обмін на згоду українців передати Росії всю ядерну зброю, що залишилася на їхній території після розпаду СРСР.

Згідно з документом Росія зобов’язалася поважати кордони України, не застосовувати силу, не використовувати економічний тиск та не застосовувати ядерну зброю проти України.

Порушення Будапештського меморандуму відбулося задовго до анексії Криму у 2014 році. Росія у період 1990–2000-х років здійснювала тиск на Україну через енергоресурси, а у 1997 році домоглася укладання угоди про 20-річну оренду портової інфраструктури в Криму для Чорноморського флоту, який згодом використовувала, як додатковий важіль впливу.

У 2014 році Росія анексувала Крим й захопила частину Донецької та Луганської областей порушивши більшість пунктів Будапештського меморандуму, а у 2022 році здійснила повномасштабне вторгнення

Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Росією та Україною (1997)

Цей документ мав гарантувати стратегічне партнерство, взаємну повагу до територіальної цілісності та відмову від застосування сили. Проте Росія грубо порушила його, анексувавши Крим та створивши сепаратистські утворення на Донбасі. Як наслідок, у грудні 2018 року Верховна Рада України офіційно припинила дію цього договору.

Угода про співробітництво в Азовському морі та Керченській протоці (2003)

Угода гарантувала свободу судноплавства в Азовському морі. Після анексії Криму Росія почала розглядати Азов як внутрішнє море, запровадивши багатогодинні перевірки суден у Керченській протоці. Ситуація загострилася у грудні 2018 року, коли Берегова охорона РФ відкрила вогонь і захопила три українські військові судна, які намагалися увійти в Азовське море. Захоплені кораблі були повернуті у розграбованому стані лише у листопаді 2019 року. У річницю повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2023 року, Верховна Рада остаточно денонсувала всі договори з Росією щодо Азовського моря.

Чому це важливо сьогодні

Кожен історичний епізод свідчить, що порушення договорів для Росії не виняток, а правило. Будь-які письмові угоди, пропозиції "мирних переговорів" чи "гарантії безпеки" від Кремля не мають реальної цінності без жорстких механізмів контролю та примусу.

Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що Зеленський назвав одне ключове питання, на яке хочуть почути відповідь українці щодо закінчення війни.

Також "Коментарі" писали, що в Росії висунули нові територіальні претензії Україні.