Імпорт російського газу в Європу у 2024 році: хто і скільки купує в Москви блакитного палива

Європа тривалий час прагнула зменшити свою залежність від російського природного газу, особливо після початку повномасштабної війни в Україні у 2022 році. Попри це, значна частина країн ЄС продовжує купувати російський газ, витрачаючи на це мільярди євро, а отже залежність від цього ресурсу залишається значною. "Коментарі" вирішили розібратися, які саме країни є найбільшими споживачами російського блакитного палива та які ризики це створює для Європи.

Частка Росії на європейському газовому ринку

Росія історично була найбільшим постачальником природного газу для Європи. До 2022 року її частка в імпорті газу складала близько 45%. Проте після початку війни та санкцій ця цифра значно зменшилася. У 2023 році російський трубопровідний газ становив лише 8% від загального імпорту ЄС, але враховуючи постачання скрапленого природного газу (СПГ), частка зросла до 15%.

Однак у 2024 році ситуація змінилася. За вересень 2024 року Росія знову стала найбільшим постачальником газу до Європи, збільшивши свою частку до 23,74% імпорту. Це стало можливим через економічні та політичні труднощі, які виникли в країнах ЄС у процесі диверсифікації енергетичних джерел.

"Ціни на енергоносії все ще залишаються головним викликом для європейської економіки. Відмова від російського газу на 100% виглядає морально правильним рішенням, але економічно – це дуже складно", – зазначає експерт з енергетики Bloomberg Opinion Хав’єр Блас.

Найбільші імпортери російського газу

Хоча ЄС наклав численні санкції на Росію, кілька європейських країн все ж залишаються найбільшими споживачами російського газу. Це викликає критику як з боку міжнародної спільноти, так і всередині самого Євросоюзу.

Перед тим, як перейти до списку, важливо відзначити, що деякі країни продовжують купувати російський газ не лише через економічну вигоду, а й через географічну близькість та брак альтернатив. Це стосується насамперед країн Центральної та Східної Європи.

Основні покупці російського газу в 2024 році:

1. Франція: У першій половині року імпорт з Росії зріс на 30%, досягнувши 1,9 млрд євро. Франція стала найбільшим покупцем ЗПГ.
2. Угорщина: Залишилася одним із провідних споживачів, хоча обсяги зменшилися на третину. Загалом було закуплено газу на 1,6 млрд євро.
3. Іспанія: Піднялася на третє місце з обсягом імпорту 1,4 млрд євро.
4. Італія: Залишається значним імпортером, витративши 1,3 млрд євро на російський газ.
5. Греція: Закупила газу на 919 млн євро.
6. Словаччина та Бельгія: Закупили газу на 800 та 709 млн євро відповідно.

Збільшення імпорту російського газу пояснюється необхідністю зберігати стабільне енергопостачання на фоні зростання цін та зниження внутрішнього видобутку в країнах ЄС.

"Європа стикається з парадоксом: з одного боку, країни намагаються позбутися залежності від російського газу, а з іншого – змушені продовжувати його закупівлю через економічні причини", – коментує ситуацію аналітик Bloomberg Opinion.

Трубопровідний газ та СПГ: два основні шляхи постачання

Росія використовує два основні канали для постачання газу в ЄС: трубопроводи та скраплений природний газ.

1. Трубопровідний газ
   Основним маршрутом залишається транзит через Україну. Хоча кількість постачань значно скоротилася, наша держава продовжує отримувати плату за транзит від Росії. Наприклад, у 2024 році значна частина газу постачалася до Словаччини та Австрії саме через українські газопроводи. Однак цей контракт закінчується наприкінці 2024 року, і його продовження не буде.
2. Скраплений природний газ (СПГ)
   Постачання СПГ до Європи значно зросло. Франція, Бельгія та Іспанія є головними імпортерами. У цьому випадку складно відстежити кінцевий пункт призначення, оскільки СПГ змішується з іншими джерелами і стає частиною загального енергетичного балансу Європи.

"Європейський ринок СПГ дозволяє обійти деякі санкції, і це створює складну ситуацію. Не завжди можливо встановити, чи газ походить із Росії чи з іншої країни", – наголошує представник Єврокомісії Кадрі Сімсон.

Санкції та альтернативи

Попри зусилля ЄС скоротити залежність від російського газу, його обсяги в імпорті знову почали зростати. Це пов’язано із затримками у реалізації альтернативних проектів.

1. Азербайджан
   Європа активно співпрацює з Азербайджаном, який може стати новим ключовим постачальником газу. Проте країна вже працює на межі своїх потужностей, і для збільшення експорту можуть знадобитися нові домовленості з Росією, що створює додаткові ризики.
2. Північне море
   Деякі країни, зокрема Великобританія, мають значний потенціал видобутку газу в Північному морі. Проте розвиток цієї галузі часто стикається із критикою з боку екологів та недостатнім фінансуванням.
3. Скраплений газ зі США
   США стали важливим постачальником СПГ до Європи. Але висока вартість транспортування робить цей газ менш привабливим порівняно з трубопровідним із Росії.

"Якщо Європа дійсно хоче повністю відмовитися від російського газу, вона має не лише шукати нові джерела, але й інвестувати у внутрішній видобуток та енергозбереження", – зазначає єврокомісар Кадрі Сімсон.

Моральні та економічні дилеми

Європейські політики у 2024 році опинилися перед важким вибором: продовжувати купувати російський газ, фінансуючи таким чином країну – агресора або ризикувати економічною стабільністю своїх країн.

Повна відмова від російського газу може призвести до стрімкого зростання цін та дефіциту енергоресурсів. У свою чергу, це спричинить економічні труднощі, що вдарять як по населенню, так і по промисловості.

"Політично це виглядає як правильний крок, але економічні наслідки можуть бути катастрофічними", – застерігає Хав’єр Блас.

З іншого боку, продовження закупівель російського газу підриває європейську солідарність та викликає обурення серед країн, які вже відмовилися від імпорту з Росії.

Висновки

Попри зусилля ЄС зменшити залежність від російського газу, він залишається важливою частиною енергетичного балансу Європи. Зростання імпорту СПГ та збереження трубопровідних постачань свідчать про те, що повна відмова є складною і тривалою задачею.

Європі необхідно не лише шукати нових постачальників, але й інвестувати в альтернативні джерела енергії, зокрема відновлювані. Це дозволить зменшити залежність не лише від Росії, але й від інших зовнішніх постачальників.

ЄС стоїть перед критично важливим вибором, який визначить енергетичне майбутнє регіону. Сьогоднішня ситуація демонструє, що політичні заяви часто не співпадають із реальними діями, і це ставить під сумнів здатність Європи протистояти енергетичним викликам.