Головна Новини Світ Африка Африканські ігри: що затіяли США та Франція і до чого тут Росія
commentss НОВИНИ Всі новини

Африканські ігри: що затіяли США та Франція і до чого тут Росія

Експерти прокоментували для видання «Коментарі-Україна»

14 листопада 2021, 18:29
Поділіться публікацією:

Франція та Сполучені Штати Америки відновлять співробітництво у боротьбі з тероризмом, зокрема, у регіоні Сахель в Африці. Що це означає? Чому саме зараз? Які ризики та інтереси сконцентровані у цьому регіоні? Чи є там російський слід? Експерти прокоментували для видання "Коментарі-Україна".

Африканські ігри: що затіяли США та Франція і до чого тут Росія

Африка (фото з відкритих джерел)


Зазначимо, що регіон Сахель охоплює такі держави як Сенегал, Мавританія, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Нігерія, Чад, Судан та Еритрея. Є дані, що саме в цьому регіоні активно діє Ісламська держава в країнах Сахеля (ІГВС) – відгалуження терористичної організації Ісламська держава (ІДІЛ).


Кандидат політичних наук, викладач Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Дональда Трампа у Білому домі, а також після осінньої кризи з "австралійським контрактом" щодо ядерних субмарин, яка викликала розчарування у Парижі.


"Зустріч віцепрезидента США Камали Харріс і французького президента Емануеля Макрона має на меті відкрити "нову еру" у двосторонніх відносинах, більш тісно координувати політики заради спільних інтересів та цінностей. США – лідер Західного світу, а Франція – військово-політичний лідер ЄС. І обидві сили шукають зближення у стратегічних цілях", – пояснює експерт.


За його словами, зараз Вашингтон потребує французького сприяння американським заходам щодо підтримки стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні. Адже там спостерігається ескалація ситуації навколо Тайваню, здатна перерости в регіональний конфлікт за певних умов уже в найближчі кілька років.


"Як заявив держсекретар США Ентоні Блінкен, США стурбовані військовим, дипломатичним і економічним тиском Китайської Народної Республіки (КНР) на Тайвань. У Пекіні ж наголошують на неприпустимості втручання США в поточну ескалацію, інакше світ у районі Формозької протоки може бути зруйнований. На цьому фоні позиція ЄС залишається не чіткою. З одного боку Брюсселю дороги тайванські зусилля щодо побудови кращої в Азії демократії. З іншого боку, є питання економічних зв'язків з Китаєм, і європейський бізнес не хоче їх втратити. Адміністрація Байдена чекає на допомогу Франції в окресленні чіткої позиції ЄС щодо Китаю", – зазначає Олександр Мішин.


За його словами, для французів больова точка – це країни Сахеля, де їм поки не вдалося досягти успіхів у боротьбі з місцевими терористичними мережами, які дестабілізують уряди Малі, Нігеру та Буркіна-Фасо.


"У 2021 році після трагічної загибелі президента Чада Ідріса Дебі, головного помічника Парижа в регіоні, позиції Франції в регіоні стали слабшими, – продовжує експерт. – Також існують певні розбіжності Франції з урядом Малі, який перебуває під контролем військових, щодо можливості початку діалогу з лідерами терористів. Тертя присутні й між європейськими партнерами, що воюють із терористами у Сахелі. Війна у Сахелі надто розтягнулася, і це б'є за рейтингом президента Макрона, а до наступних виборів залишається п'ять місяців. Йому потрібні прориви в Західній Африці, і французи сподіваються досягти їх за умови інтенсифікації багатогранної американської підтримки. Поточна стратегія полягає у заміщенні частини французьких військових додатковими силами міжнародного угрупування з європейських країн і країн регіону, але вона поки що працює лише частково".


Олександр Мішин акцентує, що дискусія в експертних колах щодо перезавантаження відносин США та Франції розпочалася буквально одразу після перемоги Джо Байдена на виборах президента у 2020 році.


"Ще у січні поточного року прозвучали заклики зробити вивести двосторонню взаємодію щодо Сахеля на високий рівень. Необхідно не лише посилити спільні колективні зусилля боротьби з тероризмом, а й політичну підтримку Франції з питань країн Сахеля у рамках роботи РБ ООН, тиск на зацікавлені сторони, зокрема Алжир, підтримка реалізації "алжирського процесу" заради національного примирення у Малі, допомога у просуванні демократичних реформ у країнах регіону. Ще влітку Вашингтон посилив підтримку контртерористичних операцій країн-партнерів, але Париж, звісно, бажає більшого сприяння. Щодо того, що зустріч Харріс та Макрона відбулася саме зараз, то тут прив'язка до переговорів США та Китаю, а також до майбутнього Саміту на підтримку демократії, наміченого на грудень 2021 року", – пояснює експерт.


Він наголошує, що діяльність міжнародних терористичних груп у країнах Сахеля становить широкий спектр ризиків. Починаючи від загрози життєстійкості місцевих урядів, контрабанди зброї, налагодження каналів нелегальної міграції, і закінчуючи появою нових небажаних дестабілізаційних позарегіональних гравців, наприклад, Росії.


"Російська сторона дійсно веде цілеспрямовану роботу країнами Сахеля, яка вже помітна за певними діями росіян у Мавританії, Чаді, Буркіна-Фасо, Нігері. Але особливо яскраві прояви російського сліду Малі. Саме спроби заходу російських приватних військових компаній (ЧВК) у Малі за моделлю ЦАР (Центральноафриканська республіка), виступають зараз великим головним болем для Франції. У вересні тимчасовий уряд Малі на чолі з Шогелем Майга заявив, що готовий відмовитися від давнього партнерства зі США та Францією у боротьбі проти тероризму шляхом пошуку нових партнерів. Малійці готові платити 10,8 млн дол. на місяць за 1000 найманців, які навчатимуть FAMA та забезпечуватимуть охорону політичної верхівки. Цей контракт дуже цікавить ПВК "Група Вагнера". Але їх присутність у Малі категорично неприйнятна для Парижа, адже може порушити проведення контртерористичних операцій, і навіть зірвати графік транзиту країни до цивільного правління. Під загрозою також майбутнє політичної стабільності у сусідній Лівії та ЦАР, де також є зіткнення інтересів Парижа та Москви", – резюмує Олександр Мішин.


Доктор політичних наук, професор Національного університету біоресурсів та природокористування України Валентин Якушик упевнений, що заява віцепрезидента США Камали Харріс на Форумі світу в Парижі про відновлення співпраці США та Франції щодо боротьби з тероризмом у Північній Африці є принципово важливою. І, можливо, принесе деякі нові моменти у загальне співвідношення політичних сил в Африці.


"Річ у тім, що посилюване вже довгий час серйозне, але багато в чому приховане, протистояння США та Франції в Африці виливалося у витіснення в багатьох колишніх африканських колоніях Франції та франкомовної Бельгії традиційних профранцузьких політичних і адміністративних еліт, заміну їх на проамериканські трансформації у проамериканські. При цьому в Руанді та на Мадагаскарі було вжито особливих політтехнологічних дій з ослаблення ролі французької мови при підвищенні статусу англійської. Повсюдно витіснявся і французький постколоніальний та неоколоніальний капітал, на зміну якому приходив не лише американський, а й китайський, – пояснює Валентин Якушик. – І ось тепер, по суті, на рівні цивілізаційної свідомості вищі представники "Глобальної Європи" (або "розширеної Європи") – Західної Європи та англомовної Північної Америки – у своєму офіційному дискурсі, наділеному формулюваннями про боротьбу з тероризмом, знову наголошують на необхідності взаєморозуміння і співробітництва провідних постхристиянських держав Заходу в їх конфлікті з цивілізаційними силами, що протистоять їм".


Один із найважливіших складників цих сил – це ісламський (або ісламістський) радикальний традиціоналізм (фундаменталізм), підкреслює експерт. Він часто набуває форми повстанських політичних рухів, що розвиваються під гаслами створення універсалістської "ісламської держави", яка проголошує завдання повернення суспільства до ісламських засад. І при цьому старі "штучні" міждержавні кордони, що дісталися від колоніального минулого. Щоправда, іноді африканські версії, які іноді виходять у форму "ісламської держави", є звичайними трайбалістськими рухами, які також протиставляють себе впливу західних країн і залежно від них, зазначає експерт.


Валентин Якушик резюмує: "Слідом за означеною Камалою Харріс тепер цілком можливою є поява більш ефективних форм конкурентної співпраці Франції та США у боротьбі за збереження та розширення зон прямого – та опосередкованого контролю Глобального Заходу на Африканському континенті у протистоянні Заходу практично всеосяжному, системному економічному в Африці. А також військово-політичної та частково економічної ролі Росії, що поступово відновлюється і розширюється, на цьому континенті".


Нагадаємо, Росія намагається збільшити свій вплив в Африці та заробити мільярди фунтів, продаючи ядерні технології.



Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: Comments.ua

Новини