Відмова Білорусі від "Східного партнерства": ризики та наслідки

У Брюсселі висловили жаль щодо рішення режиму Олександра Лукашенка призупинити участь Білорусі в ініціативі Євросоюзу "Східне партнерство" (СП). Воно було прийняте невдовзі після посилення санкцій проти білоруської влади і низки сегментів економіки. Як можуть події розвиватися далі і хто може постраждати від подібних рішень? Про це порталу "Коментарі" розповіли експерти.

Відмова Білорусі від "Східного партнерства": ризики та наслідки. Фото з відкритих джерел

Наскільки необачним було рішення про жорсткі санкції з боку ЄС?

Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченка, політолог Анна Малкіна зазначає, що досить жорстка санкційна політика ЄС щодо Білорусі викликала відповідну реакцію, підказану й вигідну Російській Федерації.

"Нагадаю, що проєкт "Східне партнерство" був ініційований ще у 2008 році з метою поступової інтеграції (економічної, енергетичної, соціальної, культурної, політичної) шести країн колишнього СРСР, включно з Білоруссю.

Для президента Лукашенка участь у СП означала можливість м'яко "торгуватися" з Путіним, при цьому вибудовуючи дружні відносини з ЄС і демонструючи лояльність до європейських цінностей, отримувати бонуси ще і звідти. З самого початку проєкту Росія була ним стурбована, бачачи в ньому загрозу своєму геополітичниму впливу в регіоні, — підкреслює політолог. — Треба було довгих 13 років, щоб припинити членство Білорусі. Виникає питання, наскільки необачним було рішення про жорсткі санкції з боку ЄС?"

Анна Малкіна акцентує, що численні наукові дослідження про ефективність економічних і політичних санкцій свідчать про те, що вони далеко не завжди дають очікуваний ефект. А якщо і дають, то тільки в довгостроковій перспективі.

"Наприклад, санкції проти РФ, ініційовані країнами ЄС і США ще у 2014 році, до цих пір не призвели ні до чого. Крим анексований, частина Донбасу окупована, "Північний потік-2" добудовується, торгівля ведеться, дипломати і глави держав спілкуються, вибудовуючи взаємовигідні відносини. Тому такий крок з боку ЄС лише підштовхнув Білорусь в обійми РФ, фактично не залишивши шансу на альтернативне рішення", — резюмує Анна Малкіна.

Рвати такі зв'язки — собі дорожче

Політолог Андрій Окара нагадує, що в російському контексті є таке словосполучення "бомбити Воронеж". Суть — коли санкції приймають ніби проти Заходу, а страждає сам народ країни, що вводить санкції. Відповідь Лукашенка на європейські санкції витримана в подібному стилі, вважає експерт.

"Якщо застосувати цю фразу до Білорусі, то Лукашенко діє в стилі "бомбити Гомель". СП — це проєкт ЄС, спрямований на зміцнення відносин з країнами, які не є членами Євросоюзу, але в перспективі можуть такими стати. У цьому форматі йдеться про транскордонне співробітництво, допомогу студентам, інші важливі речі, приємні бонуси. Рвати такі зв'язки — собі дорожче. Втім, режим Лукашенка і до цього рішення перервав практично всі відносини з ЄС. Тому нинішнє рішення — скоріше політичний жест, який не призведе до суттєвих змін", — вважає Андрій Окара.

Він підкреслює, що політика Заходу стосовно Білорусі після того, як Лукашенко став самопроголошеним президентом після жорстких розгонів мітингів протесту, після примусової посадки літака з метою зняти з борту опозиціонера Протасевича спрямована не проти білоруського народу, а проти нинішнього режиму. Тобто, має антилукашенківську природу. Але волею-неволею, під удар потрапляють всі.

"Схоже, склався певний консенсус на колективному Заході: повалення режиму Лукашенка можливе лише за однієї умови — коли у влади не буде грошей на карателів, на силовиків. Тому всі санкції — лише для того, щоб силова система отримувала менше фінансування.

Але поки грошей на силовиків вистачає (Росія допомагає), режиму нічого не страшно. Немає внутрішньоелітної змови, масового переходу силовиків на бік народу. Кількість людей, що виходять на мітинги, не має значення. Лукашенко вже нічого не боїться, хіба що втратити фінансування з боку РФ", — пояснює політолог.

За його словами, секторальні санкції проти білоруської економіки виявилися куди більш болісними, ніж аналогічні проти РФ. Адже в Білорусі економіка — куди слабша, ніж у Росії.

"Але це санкції фактично проти російської економіки, тому що Кремль змушений буде фінансувати Лукашенка до його останнього подиху, — підкреслює Андрій Окара. — За різними оцінками, близько 0,5 млрд дол. на місяць з РФ вирушає до Білорусі. Чи буде аншлюс або анексія Росією Білорусі? Скоріше ні, аніж так. Принаймні, в найближчі два місяці. А напередодні виборів до Держдуми РФ і російсько-білоруських військових навчань (і те, й інше заплановано на вересень) — можливо все".

Раніше портал "Коментарі" писав, чому через європейські санкції в Білорусі можуть ввести воєнний стан.