Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан стверджує, що Євросоюзу потрібна нова стратегія щодо війни в Україні, оскільки санкції проти Росії нібито не спрацювали. Пролунали й інші заяви, пов'язані із російсько-українською війною. У МЗС України назвали цю заяву класичним прикладом російської пропаганди. Експерти проаналізували цю заочну пікіровку спеціально для видання "Коментарі".
Віктор Орбан. Фото: з відкритих джерел
Усередині кожного з двох основних геополітичних блоків, що протистоять один одному, є чотири типи компонентів, куди входять різні країни
Доктор політичних наук, професор Валентин Якушик розмірковує так:
"Програмні політичні заяви прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана про необхідність "зберігати національні амбіції", бути прикладом "успішного локального виключення у глобальній кризі", "триматися подалі від війни, міграції, ґендерного божевілля та загальноєвропейської рецесії" не є чимось незвичайним у умовах сучасної плюралістичної системи міжнародних відносин Подібні до них висловлювання у тих чи інших варіаціях широко присутні у сучасному політичному дискурсі, у тому числі й на найвищому рівні".
За словами експерта, слід чітко усвідомлювати, що всередині кожного з двох основних геополітичних блоків, що нині протистоять один одному, і в їхньому оточенні (серед їхніх "попутників") є такі типи компонентів:
1). Ядро. Захід – це США, Великобританія, Канада, Австралія, Польща, Україна. Їхні військово-політичні противники мають дві сусідні з Україною східнослов'янські держави, при специфічній ролі однієї з фракцій мусульманських пасіонарів з Чечні.
2). Лояльні союзники. У ядра Заходу – це Японія, Чехія, Румунія, Швеція, країни Балтії та інших. Їх геополітичних опонентів – це Сирія, Іран, Північна Корея, Куба, Венесуела, Нікарагуа.
3). Фрондуючі партнери. До них серед Заходу і належить Угорщина, керована Віктором Орбаном. На Сході – це насамперед Казахстан (але з сильною тенденцією до переходу у четвертий тип, особливості якого будуть вказані нижче).
Такі суб'єкти політики, зазначає Валентин Якушик, виходять із ясного і зрозумілого широким масам принципу "своя сорочка ближче до тіла" і наголошують на важливості "переважної опори на власні сили і на власну, не запозичену в інших життєву мудрість".
4). Вагаються між двома таборами. На Заході — це Сербія, на Сході — Індія і Казахстан, що поступово еволюціонує в цьому напрямку.
5). Формально неприєдналися, "які стоять над невчасною геополітичною сутичкою". Насамперед це стосується Китайської Народної Республіки.
"Звичайно ж, не слід очікувати від кожного суб'єкта міжнародних відносин у кожний конкретний момент часу більше, на що цей суб'єкт здатний і до чого він готовий. Вимагати можна, але часто без надії на сьогохвилинний успіх, – пояснює Валентин Якушик. – Реалізм ніколи не завадить. Хоча є й інша теоретична та практична позиція: "вимагай неможливого". Україноцентричне бачення світу часто виходить із цього принципу. Час покаже хто наївний, хто реальний прагматик, а хто провидець".
Заяви Орбана – це насамперед запрошення до діалогу
Політичний консультант Олександр Вербицький вважає, що низка тез Орбана вірні. І перераховує – які саме.
1. Те, що російська армія має асиметричну перевагу.
"По суті прем'єр-міністр країни-члена НАТО заявив, що проти України ведеться асиметрична війна, а не гібридна, як звикли її називати у нас із 2014 року. Це важливо, оскільки така заява повністю змінює суть самої війни з точки зору необхідності симетричної відповіді на агресію з боку НАТО щодо постачання озброєння Україні. Я неодноразово говорив про те, що правильна назва політики РФ щодо України зумовлює весь процес взаємовідносин, починаючи з 2003 року (події навколо о.Тузла) і який завершується сьогодні у вигляді війни", – зазначає експерт.
2. Орбан заявив, що Угорщина як країна-член НАТО не буде втручатися у війну.
"З погляду захисту інтересів не стільки самої Угорщини, скільки власного рейтингу – правий політик. Але треба пам'ятати і те, що Угорщина залежить від РФ щодо постачання газу, а попереду у всіх опалювальний сезон. Але це лише частина правди, – вважає Олександр Вербицький. – Друга частина полягає в тому, що таким чином пан Орбан декларує неготовність своєї країни протистояти будь-якій агресії – з одного боку, а з іншого – демонструє бажання змінити рівень безпеки як для Угорщини, так і загалом у ЄС".
3. Має рацію, на думку експерта, угорський прем'єр-міністр і в тому, що між Росією та Україною переговорів поки що бути не може, але вони не передбачаються і між РФ та ЄС, оскільки немає предмета для них.
"Договірні сторони – це США та, як вважає Орбан, Росія. Насправді США не зацікавлені в переговорах з РФ на даний момент, – зазначає Олександр Вербицький. –– Якщо Штати з ким і стали б обговорювати гарантії безпеки для країн та в регіонах післявоєнного світу на підставі умов розподілу сфер впливу, то, швидше за все, з КНР.
4. Має рацію Орбан і в тому, що Євросоюзу необхідна нова Стратегія власної безпеки і йдеться як мінімум про дві основні складові: військову та енергетичну.
"У військовому плані, – пояснює експерт, – виявилося, що країни ЄС та їхні армії не готові до більш-менш тривалої війни (понад 3 місяці). Саму Європу на рівні її еліт спочатку захлеснула хвиля люмпен-пацифізму, і лише після 2-х місяців війни в Україні почався більш-менш серйозний рух європейських лідерів, парламентів та урядів від слів до справи щодо постачання озброєння та боєприпасів".
Але, наголосив Олександр Вербицький, прем'єр-міністр Угорщини, знаючи про те, що війна в Україні відсунула на задній план прийняття Стратегії безпеки ЄС з можливим створенням сил швидкого реагування (розгляд Концепції планувався навесні цього року), говорить про те, що Україні не потрібно постачати техніку та боєприпаси, а натомість – "мирити" її з Росією за допомогою США.
І ось тут, упевнений експерт, показано всю суть політичної гри пана Орбана:
– залишитися у добрих відносинах з Росією та отримувати від неї енергоносії,
– "допомогти" деяким країнам ЄС, які не бажають протистояння з РФ,
– залишитися добрим для США,
– отримати максимум преференцій від ЄС (починаючи від посилення військового компоненту, закінчуючи перенесенням для Угорщини термінів настання енергетичних санкцій ЄС щодо РФ).
"Не дивно, що заява прозвучала саме в середині літа, коли уряди готуються до опалювального сезону та ухвалюють рішення, які сьогодні (наприклад, у Німеччині) можна назвати антикризовими. Поряд із РФ газом Європу постачатимуть і країни Близького Сходу та Північного регіону Європи, але у більшому обсязі і відбувається пошук власних резервів (від розконсервації вугільних ТЕЦ, до запланованого зниження температури всередині приміщень соціальної інфраструктури до 19С). Питання просте: "Як ЄС переживе зиму?". І чіткої відповіді на нього поки що немає. Ми, в Україні, такого питання собі не ставимо, бо в нас війна. Власне, такого питання ми не ставили ніколи – і справа не в якомусь сподіванні на "може". У нас завжди вистачало газу, але не вистачало політичної волі його повернути до країни. Цієї зими уряду, можливо, доведеться зайнятися і цим", – зазначає Олександр Вербицький.
На його думку, заяви Орбана – це насамперед запрошення до діалогу. Аналогічні, нагадує експерт, надходять постійно із сусідньої з нами Білорусі.
"Різниця полягає в тому, що Угорщина нам не загрожує нападом, а також – що з її території нас не атакують ворожі літаки та ракети. Але суть залишається такою самою – "Звертайтеся до Заходу, нехай починає домовлятися з Росією". Під Заходом розуміються США, а Росії, як і Білорусі, тепер потрібна безпека, така сама, як і Угорщини", – пояснює експерт.
Україна з подібними заявами нічого вдіяти не може, упевнений він. Тому що кожна країна має свої національні цікаві, своє бачення ситуації.
"Так, було б добре, якби Угорщина допомагала нам також, як, наприклад, Польща. Але цього немає і не передбачається з різних причин. Деякі з них я назвав, але не всі. Слід розуміти, що Росія (як раніше СРСР, правонаступницею якого вона себе визначила) довго займалася входженням у всі кола істеблішменту Європи. І в економіку кожної конкретної країни, не кажучи вже про "давні" зв'язки комуністичних та економічних еліт у рамках РЕВ та МРКД (світового робітничого та комуністичного руху), коли працювала кооперація та інтеграція економік і практично відкрито виділялися кошти з бюджету СРСР на підтримку братніх комуністичних та соціал-демократичних партій. Потрібно уважно дивитися на ситуацію в ЄС, яка постійно змінюється, – закликає Олександр Вербицький. – Насамперед, важлива позиція лідерів країн ЄС – президента Франції та канцлера Німеччини, який заявив про те, що потрібна зміна процедури прийняття рішень у рамках ЄС в екстремальних умовах – з правом подолання вето якоїсь із країн ЄС. Чи не про Угорщину він думав?".
Читайте також на порталі "Коментарі" — у Зеленського розповіли, що може прискорити перемогу України у війні.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.