Конфлікт у Середземному морі: чи може протистояння Туреччини та Греції привести до розколу НАТО

Хоч турецьке дослідницьке судно Oruç Reis недавно покинуло грецький континентальний шельф і повернулося в порт Анталії, відносини між Туреччиною і Грецією залишаються вкрай напруженими. Турецька сторона шукає газові родовища в районах Східного Середземномор'я, які не належать їй, вважає Греція. Російські ЗМІ тим часом активно розганяють тему розколу НАТО, членами якого є Туреччина і Греція. "Коментарі" разом з експертами розібралися, чи дійсно ситуація настільки небезпечна, що Альянс може розвалитися, а боротьба за ресурси вилитися у відкриту війну.

"Проти Туреччини формується неформальна коаліція, до якої увійшли ключові країни регіону"

Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула нагадує, що суперечності між Туреччиною і Грецією мають довгу історію. Той же Кіпрське питання, а також визначення меж територіальних вод і виняткових економічних зон в Егейському морі й Східному Середземномор'ї є загальновідомим джерелом конфронтації.

"Ситуація особливо загострилася після того, як в цих районах були відкриті родовища природного газу, — пояснює експерт. — Також Анкара досить болісно сприймає проект споруди східносередземного трубопроводу, який просувають Греція, Республіка Кіпр та Ізраїль. Його реалізація знижує роль Туреччини в якості єдиного транзитного маршруту для постачання природного газу на європейський ринок на південному напрямку".

Микола Замікула підкреслює, що саме суперечки навколо цього проекту і дали поштовх до нинішньої ескалації.

Експерт зазначає: "В кінці минулого року Туреччина і лівійський Уряд національної єдності уклали договір про врегулювання морських питань, і таким чином поставили бар'єр на шляху проекту. При цьому вони абсолютно не враховували інтереси Греції та її територіальні претензії в акваторії, які вона висуває на основі грецької приналежності островів в Східному Середземномор'ї. Потім на початку серпня 2020 року Греція і Єгипет підписали альтернативну угоду, яка своєю чергою суперечить турецько-лівійським домовленостям".

У відповідь Туреччина активізувала розвідку газових родовищ безпосередньо в зоні грецьких домагань — що було сприйнято в Афінах як провокація. В результаті обстановка в регіоні істотно загострилася, а військова присутність сторін — посилилася.

"При цьому небезпеку становить участь в греко-турецькій кризі інших гравців, — говорить Микола Замікула. — По суті, проти Туреччини формується неформальна коаліція, до якої увійшли ключові країни регіону. Проти Анкари виступають Єгипет, ОАЕ та Ізраїль, які незадоволені близькосхідною політикою Реджепа Тайїпа Ердогана".

За словами експерта, Тель-Авів не влаштовує жорстка позиція Туреччини щодо палестинського питання, а також підтримка, яка надається турецькою владою руху "Хамас". Арабські ж країни сприймають Туреччину як геополітичного опонента на Близькому Сході та Північній Африці. Протистояння між ними особливо загострилося в Лівії, де вони підтримують різні сторони громадянського конфлікту.

"Більш того, — продовжує експерт, — активну антитурецьку позицію зайняв ще один партнер Анкари по НАТО — Франція. Вона має розбіжності з Туреччиною стосовно лівійського питання, а також свої інтереси щодо видобутку енергоресурсів в Східному Середземномор'ї".

Микола Замікула вважає, що зараз учасники конфронтації "грають м'язами" і роблять різні провокаційні дії з метою "промацати" опонентів. Саме так варто сприймати проведення військових маневрів у регіоні.

"Однак перспективи перетворення протистояння в реальний широкомасштабний конфлікт залишаються мінімальними, — упевнений експерт. — Безсумнівно, збільшення військової присутності загострює загрозу можливих інцидентів. Однак сумнівно, що справа дійде до свідомої ескалації до рівня реальної війни — адже вона не вигідна ні Афінам, ні Анкарі. Сторони просто прагнуть не впустити престиж і забезпечити собі найкращі позиції в процесі дипломатичного врегулювання".

Водночас загострення розбіжностей між двома країнами-членами НАТО, а також активне залучення в конфронтацію інших країн Альянсу, має негативні наслідки для його потенціалу до оперативного реагування на актуальні загрози.

"Конфронтація в Східному Середземномор'ї вносить розлад до євроатлантичної співдружності. Мова ні в якому разі не йде про перспективу розпаду НАТО, або навіть про вихід з організації окремих учасників. Однак криза відволікає увагу Альянсу. У цьому його головна небезпека для України, бо цією ситуацією можуть скористатися держави, які прагнуть переглянути у свою користь сформований міжнародний порядок — в першу чергу Російська Федерація", — попереджає Микола Замікула.

"Важливо якомога швидше посадити представників Анкари та Афін за стіл переговорів"

"НАТО ні в якому разі не розвалиться, — переконаний політичний експерт, дипломат Вадим Трюхан. — Адже Альянс за свою більш ніж 70-ти річну історію переживав вже багато, в тому числі й більш гострих криз, учасниками яких виступали його країни — члени. Проте, сам так звана газова криза між Грецією і Туреччиною, яка виникла далеко не з нізвідки і не зараз, досить небезпечна".

Проблема в тому, вважає дипломат, що в нього залучені безліч держав регіону. І той факт, що Туреччина набагато сильніше Греції у військовому плані та має майже в 8 разів більше населення, не є визначальним.

"За Грецією — Європейський Союз, який Афінам вдалося переконати у своїй правоті. Плюс, її підтримують як її традиційні партнери, такі як Кіпр і Франція. А також (несподівано для деяких експертів) — Єгипет, ОАЕ і навіть Ізраїль, який з недавніх пір вважає Туреччину навіть більш небезпечним суперником в середземноморському регіоні, ніж Іран", — пояснює Вадим Трюхан.

На його думку, для того, щоби цей, поки що локальний, конфлікт не переріс в реальну регіональну кризу, в яку залучені військово-морські сили як мінімум десятка зацікавлених держав, важливо якомога швидше посадити представників Анкари і Афін за стіл переговорів.

"По всій видимості, не дивлячись на всі спроби ні ЄС, ні НАТО на цей момент це не вдається. Тому своє вагоме слово в цьому питанні повинен сказати Вашингтон, який має величезний вплив на керівництво обох  держав, що ворогують, — зазначає Вадим Трюхан. — Шанси на те, що Дональд Трамп, після успішної посередницької місії між Сербією і Косово, а також ОАЕ й Ізраїлем, займеться цією проблемою — високі як ніколи раніше. Адже його зовнішньополітичні успіхи потенційно наближають його до перемоги на виборах".

До речі, поверненню турецького судна Oruç Reis з грецького континентального шельфу в порт Анталії передувала заява держсекретаря США Майка Помпео. Під час недавніх відвідин Кіпру він сказав, що напруженість у відносинах між союзниками у НАТО вигідна тільки противникам Альянсу. І закликав розв'язувати проблеми виключно дипломатичним шляхом. Відразу після цього Анкара і Афіни помітно знизили войовничу риторику.

"Розкол між Туреччиною, США і європейськими членами поглиблюватиметься"

Відкритої війни, як і розвалу НАТО, очікувати, швидше за все, не варто. Але те, що Альянс остаточно перестане виконувати функцію гаранта безпеки в Східному Середземномор'ї — очевидно. Такої думки дотримується політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі.

"Президент Туреччини Реджеп Ердоган прагне підвищити незалежність своєї країни від позиції США в міжнародних відносинах. І тому його амбіції захопити контроль над газовими родовищами в ексклюзивній економічній зоні Греції і Кіпру цілком зрозумілі. Туреччина збирається відмовитися в майбутньому від американського і російського газу. Тому Анкара порушує норми міжнародного права і, спираючись на потужний військово-морський флот, обґрунтовує свою морську експансію. При цьому прикривається доктриною "Блакитна батьківщина", нібито дає Туреччині право претендувати на великі водні простори і надра Середземного, Егейського і Чорного моря", — підкреслює експерт.

Георгій Кухалейшвілі прогнозує, що процес прийняття рішень в НАТО буде паралізовано, а розкол між Туреччиною, США і європейськими членами поглиблюватиметься.

"Можливо, владі Греції, Франції, Кіпру, Ізраїлю, Італії та Єгипту варто подумати про формування антитурецької коаліції із з'єднань військово-морського флоту, — говорить експерт. — Це дозволить стримувати її дії та демонструвати силу — заради охорони надр і морських комунікацій, які туркам не належать".

Нагадаємо, особливості флотів Греції та Туреччини оцінив директор Міжнародного інституту політичної філософії, політичний аналітик Віктор Савінов.