logo_ukra

Coinspot 31.10.2020

BTC/USD

13660.88

ETH/USD

385.86

LTC/USD

54.74

НБУ 31.10.2020

USD/UAH

28.66

EUR/UAH

33.56

RUB/UAH

0.39

comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Головна Новини Світ Європа Конфлікт у Середземному морі: чи може протистояння Туреччини та Греції привести до розколу НАТО
commentss НОВИНИ Всі новини

Конфлікт у Середземному морі: чи може протистояння Туреччини та Греції привести до розколу НАТО

Експерти розповіли, чим може обернутися газовий конфлікт у Середземному морі між Туреччиною і Грецією

14 вересня 2020, 10:11 comments1344

Хоч турецьке дослідницьке судно Oruç Reis недавно покинуло грецький континентальний шельф і повернулося в порт Анталії, відносини між Туреччиною і Грецією залишаються вкрай напруженими. Турецька сторона шукає газові родовища в районах Східного Середземномор'я, які не належать їй, вважає Греція. Російські ЗМІ тим часом активно розганяють тему розколу НАТО, членами якого є Туреччина і Греція. "Коментарі" разом з експертами розібралися, чи дійсно ситуація настільки небезпечна, що Альянс може розвалитися, а боротьба за ресурси вилитися у відкриту війну.

Конфлікт у Середземному морі: чи може протистояння Туреччини та Греції привести до розколу НАТО

"Проти Туреччини формується неформальна коаліція, до якої увійшли ключові країни регіону"

Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула нагадує, що суперечності між Туреччиною і Грецією мають довгу історію. Той же Кіпрське питання, а також визначення меж територіальних вод і виняткових економічних зон в Егейському морі й Східному Середземномор'ї є загальновідомим джерелом конфронтації.

"Ситуація особливо загострилася після того, як в цих районах були відкриті родовища природного газу, — пояснює експерт. — Також Анкара досить болісно сприймає проект споруди східносередземного трубопроводу, який просувають Греція, Республіка Кіпр та Ізраїль. Його реалізація знижує роль Туреччини в якості єдиного транзитного маршруту для постачання природного газу на європейський ринок на південному напрямку".

Микола Замікула підкреслює, що саме суперечки навколо цього проекту і дали поштовх до нинішньої ескалації.

Експерт зазначає: "В кінці минулого року Туреччина і лівійський Уряд національної єдності уклали договір про врегулювання морських питань, і таким чином поставили бар'єр на шляху проекту. При цьому вони абсолютно не враховували інтереси Греції та її територіальні претензії в акваторії, які вона висуває на основі грецької приналежності островів в Східному Середземномор'ї. Потім на початку серпня 2020 року Греція і Єгипет підписали альтернативну угоду, яка своєю чергою суперечить турецько-лівійським домовленостям".

У відповідь Туреччина активізувала розвідку газових родовищ безпосередньо в зоні грецьких домагань — що було сприйнято в Афінах як провокація. В результаті обстановка в регіоні істотно загострилася, а військова присутність сторін — посилилася.

"При цьому небезпеку становить участь в греко-турецькій кризі інших гравців, — говорить Микола Замікула. — По суті, проти Туреччини формується неформальна коаліція, до якої увійшли ключові країни регіону. Проти Анкари виступають Єгипет, ОАЕ та Ізраїль, які незадоволені близькосхідною політикою Реджепа Тайїпа Ердогана".

За словами експерта, Тель-Авів не влаштовує жорстка позиція Туреччини щодо палестинського питання, а також підтримка, яка надається турецькою владою руху "Хамас". Арабські ж країни сприймають Туреччину як геополітичного опонента на Близькому Сході та Північній Африці. Протистояння між ними особливо загострилося в Лівії, де вони підтримують різні сторони громадянського конфлікту.

"Більш того, — продовжує експерт, — активну антитурецьку позицію зайняв ще один партнер Анкари по НАТО — Франція. Вона має розбіжності з Туреччиною стосовно лівійського питання, а також свої інтереси щодо видобутку енергоресурсів в Східному Середземномор'ї".

Микола Замікула вважає, що зараз учасники конфронтації "грають м'язами" і роблять різні провокаційні дії з метою "промацати" опонентів. Саме так варто сприймати проведення військових маневрів у регіоні.

"Однак перспективи перетворення протистояння в реальний широкомасштабний конфлікт залишаються мінімальними, — упевнений експерт. — Безсумнівно, збільшення військової присутності загострює загрозу можливих інцидентів. Однак сумнівно, що справа дійде до свідомої ескалації до рівня реальної війни — адже вона не вигідна ні Афінам, ні Анкарі. Сторони просто прагнуть не впустити престиж і забезпечити собі найкращі позиції в процесі дипломатичного врегулювання".

Водночас загострення розбіжностей між двома країнами-членами НАТО, а також активне залучення в конфронтацію інших країн Альянсу, має негативні наслідки для його потенціалу до оперативного реагування на актуальні загрози.

"Конфронтація в Східному Середземномор'ї вносить розлад до євроатлантичної співдружності. Мова ні в якому разі не йде про перспективу розпаду НАТО, або навіть про вихід з організації окремих учасників. Однак криза відволікає увагу Альянсу. У цьому його головна небезпека для України, бо цією ситуацією можуть скористатися держави, які прагнуть переглянути у свою користь сформований міжнародний порядок — в першу чергу Російська Федерація", — попереджає Микола Замікула.

"Важливо якомога швидше посадити представників Анкари та Афін за стіл переговорів"

"НАТО ні в якому разі не розвалиться, — переконаний політичний експерт, дипломат Вадим Трюхан. — Адже Альянс за свою більш ніж 70-ти річну історію переживав вже багато, в тому числі й більш гострих криз, учасниками яких виступали його країни — члени. Проте, сам так звана газова криза між Грецією і Туреччиною, яка виникла далеко не з нізвідки і не зараз, досить небезпечна".

Проблема в тому, вважає дипломат, що в нього залучені безліч держав регіону. І той факт, що Туреччина набагато сильніше Греції у військовому плані та має майже в 8 разів більше населення, не є визначальним.

"За Грецією — Європейський Союз, який Афінам вдалося переконати у своїй правоті. Плюс, її підтримують як її традиційні партнери, такі як Кіпр і Франція. А також (несподівано для деяких експертів) — Єгипет, ОАЕ і навіть Ізраїль, який з недавніх пір вважає Туреччину навіть більш небезпечним суперником в середземноморському регіоні, ніж Іран", — пояснює Вадим Трюхан.

На його думку, для того, щоби цей, поки що локальний, конфлікт не переріс в реальну регіональну кризу, в яку залучені військово-морські сили як мінімум десятка зацікавлених держав, важливо якомога швидше посадити представників Анкари і Афін за стіл переговорів.

"По всій видимості, не дивлячись на всі спроби ні ЄС, ні НАТО на цей момент це не вдається. Тому своє вагоме слово в цьому питанні повинен сказати Вашингтон, який має величезний вплив на керівництво обох  держав, що ворогують, — зазначає Вадим Трюхан. — Шанси на те, що Дональд Трамп, після успішної посередницької місії між Сербією і Косово, а також ОАЕ й Ізраїлем, займеться цією проблемою — високі як ніколи раніше. Адже його зовнішньополітичні успіхи потенційно наближають його до перемоги на виборах".

До речі, поверненню турецького судна Oruç Reis з грецького континентального шельфу в порт Анталії передувала заява держсекретаря США Майка Помпео. Під час недавніх відвідин Кіпру він сказав, що напруженість у відносинах між союзниками у НАТО вигідна тільки противникам Альянсу. І закликав розв'язувати проблеми виключно дипломатичним шляхом. Відразу після цього Анкара і Афіни помітно знизили войовничу риторику.

"Розкол між Туреччиною, США і європейськими членами поглиблюватиметься"

Відкритої війни, як і розвалу НАТО, очікувати, швидше за все, не варто. Але те, що Альянс остаточно перестане виконувати функцію гаранта безпеки в Східному Середземномор'ї — очевидно. Такої думки дотримується політолог-міжнародник Георгій Кухалейшвілі.

"Президент Туреччини Реджеп Ердоган прагне підвищити незалежність своєї країни від позиції США в міжнародних відносинах. І тому його амбіції захопити контроль над газовими родовищами в ексклюзивній економічній зоні Греції і Кіпру цілком зрозумілі. Туреччина збирається відмовитися в майбутньому від американського і російського газу. Тому Анкара порушує норми міжнародного права і, спираючись на потужний військово-морський флот, обґрунтовує свою морську експансію. При цьому прикривається доктриною "Блакитна батьківщина", нібито дає Туреччині право претендувати на великі водні простори і надра Середземного, Егейського і Чорного моря", — підкреслює експерт.

Георгій Кухалейшвілі прогнозує, що процес прийняття рішень в НАТО буде паралізовано, а розкол між Туреччиною, США і європейськими членами поглиблюватиметься.

"Можливо, владі Греції, Франції, Кіпру, Ізраїлю, Італії та Єгипту варто подумати про формування антитурецької коаліції із з'єднань військово-морського флоту, — говорить експерт. — Це дозволить стримувати її дії та демонструвати силу — заради охорони надр і морських комунікацій, які туркам не належать".

Нагадаємо, особливості флотів Греції та Туреччини оцінив директор Міжнародного інституту політичної філософії, політичний аналітик Віктор Савінов.


Читайте Коментарі в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
comments

Новини партнерів

Новини

-->
Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!