У опозиції в Туреччині стрімко зріс рейтинг, але Ердоган - досвідчений політик і має ще час, щоб поборотися
Згідно з останнім опитуванням, багаторічний президент Туреччини Реджеп Ердоган програє намічені на 14 травня вибори кандидату від об'єднаної опозиції Кемалю Киличдароглу. Про що свідчить такий розклад? Чи може ситуація змінитись до виборів? Які шанси опозиції – і що турецькі вибори означають для України? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
"Золота карта" знаходиться в руках Демократичної партії народів
Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини кандидат політичних наук Євгенія Габер вважає, що, оцінюючи зараз результати соцопитувань у Туреччині, необхідно розуміти низку моментів.
"Перший – майже всі соціологічні компанії (і тут не тільки про Туреччину) працюють на когось. Або принаймні їх вважають ближчими до певної політичної сили, – уточнює експерт. – Це не означає, що компанія, яка надала цей звіт (соціологічна служба ORC Araştirma) дає неправдиву інформацію. Але, якщо глянути спектр (5-7 найбільших соціологічних компаній Туреччини), то вони показуватимуть різні результати. Другий момент полягає в тому, що якісні опитування, з добрими вибірками, методологічно вивірені – платні. І ці результати ми рідко бачимо у загальному доступі. Зазвичай це те, що замовляють штаби партій, щоб розуміти реальний розклад. Третє – ситуація дуже динамічна. І ті цифри, які нам показує зараз будь-яке соцопитування, не означає, що саме, скільки людей підуть і проголосують за Ердогана та Киличдароглу. Це скоріше тренд зростання симпатій чи його падіння тут і зараз. Але ж попереду ще два місяці. І офіційно передвиборча кампанія розпочнеться лише за кілька днів. Все може швидко змінитись".
Якщо говорити про тренди, то вони, зазначає Євгенія Габер, справді показують суттєве падіння рейтингів Ердогана після страшного землетрусу, який забрав життя понад 46 тисяч людей. І після того, як влада невдало боролася з наслідками цієї трагедії.
"У опозиції справді стрімко зріс рейтинг. Але після цього була вже криза і в ній - єдиний блок то розпадався, то знову збирався. Зрештою, шість політсил знайшли точки дотику та висунули єдиного кандидата – Киличдароглу (лідер Республіканської народної партії). Але ці метання збили показники. І, наприклад, минулого тижня опозиція мала менші бали, ніж зараз", – розповідає експерт.
Наразі, продовжує вона, опозиція, за даними більшості соцопитувань, випереджає Ердогана. Але слід враховувати, що є президентські рейтинги, а є парламентські (вибори пройдуть одночасно). У президентському рейтингу зараз лідирує опозиція (бо об'єднала сили, тут головне завдання - усунути Ердогана від влади, і потім розбиратися між собою, що і як далі буде). А от щодо парламентських виборів, куди партії йдуть різними колонами, а не єдиним опозиційним фронтом, тут ситуація інша, пояснює Євгенія Габер. І розпорошені голоси опозиції можуть зіграти на руку провладній Партії справедливості та розвитку.
"Хоча загалом, як показують опитування, опозиція вперше мало не за всю 20-річну історію правління Ердогана набирає високий відсоток голосів, – зазначає експерт. - При цьому "золота карта" знаходиться в руках Демократичної партії народів (курди). І там цікава історія. ДПН почала подавати сигнали про те, що могла б приєднатися до президентських перегонів до опозиційного блоку з шести партій. А її 13-14% були б для опонентів чинної влади зовсім не зайвими. Але тут починаються тертя. І якщо той же Киличдароглу не проти говорити з курдами, то націоналістичніші партії, що входять "Народний альянс" шести, та ж "Хороша партія" (İYİ Parti), екс-голови МВС Мерала Акшенера, хоч і пом'якшила риторику, але не особливо прагне спілкуватися із представниками курдської партії. І досі під питанням, чи курдська ДПН офіційно закликатиме своїх прихильників підтримувати Киличдароглу, чи готова вона, хай навіть ситуативно, об'єднається заради перемоги над Ердоганом з низкою своїх політичних опонентів".
Ситуація, наголошує Євгенія Габер, динамічна, кипляча. Усі намагаються налагодити контакт із усіма, пишуть твітти, відкриті листи, ходять один до одного до штабів, домовляються, торгуються.
"Отже, особливо звертати увагу на рейтинги, де, наприклад, Ердоган відстає від Киличдароглу приблизно на 10%, не варто. Але тренди, динаміку, безперечно, слід враховувати. Однак за два місяці все може серйозно змінитись, – наголошує експерт. – Ердоган дуже досвідчений політик, він вміє проводити передвиборчі кампанії, в останній момент робити гарний фінт, що дозволяє вийти переможцем на внутрішній та зовнішній арені. Тож інтрига зберігається".
Альтернатива виборцями завжди сприймалася жваво
Телеведучий, медіаексперт, політичний оглядач Сергій Дойко впевнений, що вибори президента Туреччини стануть основними на цьогорічному континенті. Країна-член НАТО обирає керівника, який, в тому числі, не зможе не реагувати на війну в Україні. Питання – як?
"Це і стане основним маркером, який просто доведеться зафіксувати наступному президентові Туреччини: бути посередником в організації переговорів Зеленського і Путіна або згадати, скільки бруду вилили росіяни на турків у різних пабликах після страшного землетрусу, і... послати РФ за російським військовим кораблем. Як це, по суті, зробили колеги НАТО, – зазначає Сергій Дойко. – Як мені неодноразово говорили мої добрі знайомі – відомі політичні аналітики та стратеги, у кампанії важливі дві речі: рівень популізму у кандидата та переконливість альтернатив у вирішенні тих чи інших питань. За роки президентства Реджеп Ердоган здійснював помітні кроки щодо зміцнення повноважень президента та розширення впливу на все і вся. Це бажання характерне для будь-якого глави держави в будь-якій країні – демократичній і не дуже. Зрозуміло, що опонентів у таких людей достатньо і шанси у цих опонентів чималі".
У той же час, продовжує експерт, за схильністю до популізму опонент Ердогана від об'єднаної опозиції, схоже, теж "задніх не пасе". Кемаль Киличдароглу, нагадує Сергій Дойко, був свого часу і гендиректором Фонду соцзахисту ремісників і малих підприємців, і працівником Фонду соціального страхування, і заступником міністра праці та соціального захисту Туреччини. Тобто простих людей він відчуває чудово.
"А ще він пропонує те, що завжди на виборах працює ідеально – конструктивну альтернативу. У разі Туреччини його прагнення – уникнення суто президентської у бік парламентської форми правління. Крутий поворот, чи не так? Наприклад, як можуть народу не сподобатися слова республіканця Киличдароглу, сказані днями на передвиборному мітингу в Анкарі, мовляв, "наша єдина мета – привести країну до днів процвітання, миру та радості". Хтось у Туреччині проти миру, радості та процвітання? Інша річ – досяжність цих цілей. Ось тут уже потрібен час подивитися", – вважає експерт.
Він наголошує, що альтернатива виборцями завжди сприймалася жваво. Звичайно ж, якщо вибори без жодних "муток" і обдурювань.
"Наприклад, у тих же США, де президентські вибори за рік, республіканець Трамп спочатку теж був "на ура". Але потім, як мені розповідав американський адвокат, політичний стратег Юрій Ванетик, згодом Трамп так загрався у президентство, що став зневажливо ставитися до еліти американського суспільства. Суспільство йому цього не пробачило. Тепер найперспективнішим кандидатом від республіканців США може стати губернатор Флориди – Рон Десантіс. Він дуже популярний. Він має і гроші, і вплив, і достатній рівень популізму. Трамп теж робив ставку на популізм. І так уміло, що за нього голосували навіть демократи – прості робітники, члени профспілок тощо. Тому тут професійний досвід Киличдароглу може відіграти позитивну роль", – припускає Сергій Дойко.
Тому, продовжує він, якщо кандидат від опозиції досить переконливо себе презентує перед виборцями, просто більше їм сподобається і запропонує реальну методологію запровадження альтернативних нинішньому стану справ рішень – його цілком можуть обрати.
"І взагалі, іноді люди можуть проголосувати просто за нових, за інших. Не слід забувати, що Ердоган при владі вже майже 10 років (це якщо не враховувати його прем'єрство до президентства – плюс ще 11 років). Знову ж таки, як точно помітив в одній із розмов зі мною Юрій Ванетик, президентами надто розумних, як правило, не обирають. А я б сказав – не обирають надто похмурих і надто розумних. Обирають, на мій погляд, тих, хто має як достатній рівень популізму, так і здатність взяти, як то кажуть, "бика за роги". І справа тут не в молодості, як у Десантіса в США (йому 44 роки), і не в зрілості, як у Киличдароглу в Туреччині (йому 74 роки). Справа тут у залізній хватці, розумінні свого місця, – пояснює Сергій Дойко. – А ще – справа в генетичній здатності стати справжнім лідером країни, а не якимось хвалько, або узурпатором. Питання: а чого у турецьких республіканців у крові більше?".
Нинішня турецька влада думає лише про свою вигоду, не особливо переймаючись загальною геополітичною ситуацією
Голова Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу, екс-член української делегації у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Сергій Гармаш розмірковує так:
"Якщо виграє опозиція, то нова влада у Туреччині буде, швидше за все, проамериканською. Відповідно, позиція офіційної Анкари може стати сприятливішою для України, ніж тепер".
На думку експерта, нинішня турецька влада думає лише про свою вигоду, не особливо переймаючись спільною геополітичною ситуацією, йдучи часом урозріз із позицією партнерів по НАТО. Тому й допомагає Росії обходити санкції, веде з нею активну торгівлю, йде на компромісні рішення щодо країни-агресора.
"У разі зміни влади, Туреччина може вести вже іншу політику, більш співвідносну з позицією демократичного світу, який створив антипутінську коаліцію. І для України це буде однозначно добре", – констатує Сергій Гармаш.
Читайте також на порталі "Коментарі" - які шанси, що Китай почне постачання зброї РФ - чому затягування війни невигідне Пекіну.