Сьогодні, 16 червня, — день зустрічі американського президента Джо Байдена з російським лідером Володимиром Путіним. Яка зі сторін підійшла більш підготовленою до саміту в Женеві? Що може залишитися за лаштунками? Чого чекати за підсумками? Експерти оцінили ситуацію для порталу "Коментарі". Директор Департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), доктор політичних наук Ігор Петренко вважає, що обидві сторони підійшли до зустрічі достатньо підготовленими.
Путін і Байден
"Навряд чи хтось очікує прориву. Але по основних моментах інтереси сходяться — припинити дипломатичну конфронтацію, можливо, домовитися про повернення раніше висланих дипломатів, знизити рівень конфліктності у двосторонніх відносинах, домовитися про якісь правила протистояння. Всі розуміють, що говорити про рішення деяких глобальних питань не варто. Але обернути протистояння в більш цивілізовані рамки теоретично можуть", — припускає експерт.
Він не виключає домовленостей щодо обмеження стратегічних озброєнь. І нагадує, що вже є хороший прецедент — продовження договору по СНО-3.
"РФ, швидше за все, захоче підняти питання космічних озброєнь. Тут США на кілька кроків попереду. Підніматимуться теми захисту довкілля, зміни клімату. Байден давно про це говорить. Путін вже зробив йому реверанс під час свого виступу перед Федеральними зборами, де підняв питання екології. Плюс — взяв участь в онлайн кліматичному саміті, організованому Байденом, — нагадує Ігор Петренко. — Що до питань захисту прав людини (той же Навальний), конфлікту з Україною — тут прогресу не буде. Путін вислухає Байдена, ну і все".
На думку експерта, Кремль і Білий дім зацікавлені в тому, щоб після зустрічі продемонструвати стриманий оптимізм, певний прогрес.
"Не дарма Путін заявляє, що зараз американо-російські відносини перебувають на нулі, нижче ніколи не були. Тобто, якщо гірше бути не може, то може бути якийсь плюс. І будь-яке питання, по якому зможуть домовитися, вже буде означати позитивну динаміку, — пояснює Ігор Петренко. — Але в цілому прориву не буде. Все стримано. Однак і для Байдена, і Путіна сам факт проведення такої зустрічі — однозначно плюс. Путін хоче, щоб до РФ ставилися як великим геополітичним гравцем. Він хоче переговорів на рівних. І він їх отримує. А Байдену важливо показати США, та й в цілому світі, що він може вести переговори навіть з таким складним опонентом як Путін, попри весь той "багаж", який є у того, як мінімум з 2014 року".
Ігор Петренко вважає, що за лаштунками може залишитися питання ядерної угоди з Іраном. І нагадує, що коли укладали минулий договір, Росія відігравала важливу роль, американці її залучали.
"Потім Трамп вніс свій деструктив, — продовжує експерт. — А Байден зацікавлений, щоб з'явилося нову угоду. З огляду на зв'язку РФ з Іраном, це можна використовувати. Але поки, напевно, не вийшли на певний рівень домовленості. Так що це тимчасово — закулісна тема. За лаштунками можуть бути і якісь питання, пов'язані з Сирією, де США і РФ підтримують протилежні сторони. Втім, можуть домовитися по таким собі логістичних питань, пов'язаних з доставкою гуманітарної допомоги За лаштунками може залишитися і ряд питань за якими США і РФ, скажімо так, домовляться домовлятися. Не те щоб поділ сфер впливу, але — то чиї інтереси можуть превалювати в тому чи іншому регіоні. Про поділ світу, чого хотів би Путін, мова не йде. Це не час, коли США і СРСР були основними геополітичними гравцями. Зараз є ЄС, Китай, Японія, Індія. І те, що між собою США і РФ можуть про щось домовитися, не означає, що інші це приймуть як даність".
Ігор Петренко акцентує, що важлива для Байдена завдання — не спалити мости з Путіним в контексті протистояння з Китаєм, який розглядається США як основна загроза.
"Якщо взяти потенціал колективного Заходу і РФ — то Росія програє однозначно. І в економіці, і в військовому плані. А ось з Китаєм — ситуація інша, — зазначає експерт. — Тут уже є певний паритет певних сил і впливів. І Штати дуже не хочуть, щоб РФ стала стратегічним партнером і союзником Китаю. Так може і не статися, тому що між КНР і РФ теж вистачає протиріч. Але є ризик, що якщо колективний Захід порве контакти з РФ, та може почати дивитися на Китай трохи іншими очима".
Експерт Українського інституту політики Микита Трачук впевнений, що ніяких проривів від американо-російського саміту очікувати не варто. Але є надія, що з'явиться якась конкретика по ряду важливих питань, намацав можливості для якихось компромісів.
"Це буде обмін думками з конкретним кейсам. Спроба грати за більш-менш зрозумілими один для одного правилами. Можливість побачити, чи вдасться хоча б в теорії з якихось проблемних моментів домовитися. Нинішній женевський саміт — по суті, такий собі прообраз тегеранської, ялтинської, потсдамської конференцій. За значущістю для організації всього світового устрою після серйозного геополітичного конфлікту. Зберуться сильні світу цього — і будуть обговорювати, яким бачать світ в майбутньому", — зазначає Микита Трачук.
На його думку, в сильнішій позиції до зустрічі підходить Росія.
"У США зараз серйозна внутрішня криза — політична, смислова. Це показали численні мітинги, "заруба" між Трампом і Байденом, захоплення Капітолію. Безумовно, США зараз в економічному і військовому плані — найсильніша країна світу. Але не духовно, що не народно. Суспільство там розколоте. І його значна частина в будь-якому випадку залишиться незадоволена результатом зустрічі американського та російського лідерів, — пояснює експерт. — Російське ж суспільство залишається більш-менш стабільним і керованим. Економічна і політична система — під жорстким контролем Кремля. Позиція РФ, Путіна роками, а то й десятиліттями не змінюється. Вони наполегливо гнуть свою лінію. Тоді як в США можливі коригування лінії поведінки. Тому вважаю, що президент Росії в більш вигідному становищі перед цій зустрічі. Але це зовсім не означає, що як скаже Путін, так і зробить Байден".
Микита Трачук прогнозує, що за лаштунків залишиться 90% переговорів. А за підсумками пресконференцій (які будуть роздільні, що вже говорить про відсутність перспектив для публічних домовленостей) Байденом і Путіним будуть озвучені тези для свого електорату, для своїх слухачів.
"Максимум, до чого можуть домовитися — це змалювати контури подальшого руху за деякими тем. Але — не публічно, неофіційно. І все ж щось стане ясніше, — вважає експерт. — Охолодження відносин між США і РФ серйозно відбивається на світі в цілому й на Україні зокрема. Ми вже бачили загострення на Донбас, масові військові вчення, нагнітання військової істерії, внутрішньої істерії в стилі "зараз Шляхи нападе". Ця турбулентність не дає нам розвиватися, тримає суспільство в нервозності. Так що хотілося б, щоб за підсумками зустрічі з'явилася якась конкретика, в тому числі з українського питання, який точно буде одним з пріоритетних, поряд з ситуацією на Близькому Сході, "Північним потоком-2", кліматичними змінами, питаннями загальної безпеки. Але зрозуміти, до чого домовилися (не домовилися) можна буде лише через місяці, по тому, що відбувається в Україні та світі. Якщо вдасться досягти якихось компромісів, варто очікувати зустрічі Зеленського з Путіним, якоїсь розрядки, символічних поступок з боку РФ. Якщо ж не вдасться — попереду жорсткі заяви, нова ескалація, санкції".
Як повідомляли раніше як вважає народна обраниця від партії "Слуга народу" Євгенія Кравчук, головна мета зустрічі президентів США і Російської Федерації Джо Байдена і Володимира Путіна — деескалація напруженості у світі.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.