Головна Новини Світ Африка Чому Путіну не вдасться повторити хід СРСР з Африкою – як треба діяти Україні
commentss НОВИНИ Всі новини

Чому Путіну не вдасться повторити хід СРСР з Африкою – як треба діяти Україні

Все, на що здатна сьогодні Росія – просувати напівбандитську схему «допомоги» окремим відсталим державам або корумпувати керівництво якоїсь африканської країни

8 лютого 2023, 14:42 comments3986
Поділіться публікацією:

Кремль посилює свій вплив в Африці, щоб відкрити другий фронт проти Заходу, повідомляє Financial Times. Особливо помітний вплив РФ у Центральноафриканській республіці (ЦАР), де російська присутність проявляється у присутності 1 500 бійців ПВК "Вагнер", видобутку золота та алмазів, виробництві горілки, охороні президента (фактично заручника). Крім того, Кремль налагодив добрі стосунки з адміністрацією Судану. За даними Мінфіну США, російські компанії заробляють на незаконному експорті видобутого в цій африканській країні золота, зокрема, фінансуючи війну проти України. Чи насправді РФ настільки сильна в Африці? Як послабити її позиції там – та зміцнити українські, західні? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Чому Путіну не вдасться повторити хід СРСР з Африкою – як треба діяти Україні

Африка. Фото: з відкритих джерел

Радянський Союз, на відміну від путінської Росії, мав ресурси, технологічну та промислову базу, щоб допомагати країнам в Африці

Економічний та політичний експерт Тарас Загородній вважає, що недавні африканські вояжі глави МЗС РФ Лаврова – це жалюгідна спроба відновити старі зв'язки, які не такі актуальні, як раніше.

"Це потрібно росіянам лише з однією метою, щоб певні африканські держави в ООН голосували за РФ чи хоча б нейтрально, – пояснює експерт. – Нинішня Росія ніколи не матиме на Африканському континенті такий самий вплив, як свого часу мав СРСР. Ресурсів таких у РФ немає й близько. Точково, в якихось регіонах вони ще можуть щось робити. По суті, просуваючи напівбандитську схему допомоги окремим відсталим державам. Або корумпувати керівництво якоїсь країни. Дати гроші, зброю, найманців, щоб ті могли утримати владу. Як через ту саму ПВК "Вагнера" у ЦАР. Допомагають місцевим царькам захищати родовища. Але видобувають-то переважно – компанії, які надають обладнання для видобутку тих же алмазів (західні країни чи Китай, тому що РФ відповідного обладнання не виробляє)".

За словами Тараса Загороднього, чітко ідентифікувати вагнерівців навряд чи вдасться. Адже ПВК у РФ не узаконено. Це, по суті, один із підрозділів ФСБ, який просуває під цим брендом свої інтереси. Те, що держава прямо робити не може.

"Зрозуміло, що тиск на цю "тіньову" організацію зростатиме. Ми вже бачимо відповідні кроки з боку США, де наприкінці січня ПВК "Вагнера" визнали транснаціональною злочинною організацією. Цього тижня Верховна Рада зробила аналогічні кроки. Вже була конфронтація між представниками французького "Іноземного легіону" та "вагнерівцями", які фактично видавали французів із Малі. Думаю, Франція у відповіді не залишиться – і невдовзі, на тлі ослаблення РФ, ми побачимо "африканську відповідь" з боку Парижа. Можливо, за підтримки союзників", – прогнозує Тарас Загородній.

Він наголошує, що Радянський Союз, на відміну від путінської Росії, мав ресурси, технологічну та промислову базу, щоб допомагати багатьом країнам в Африці. Можна згадати ту саму Асуанську греблю для Єгипту, яку відмовилися будувати багато західних країн, але допоміг звести у 60-х роках СРСР. Надав кредити, технологічне обладнання, спеціалістів.

"Через подібні інфраструктурні проекти Радянський Союз серйозно заходив до африканських країн. Плюс була комуністична антиколоніальна ідеологія, на тлі якої розпадалася колоніальна система Великобританії, Франції, Бельгії на території Африки. Для СРСР це була ще й боротьба проти "імперіалізму" в особі США та Західної Європи. Зараз зовсім інші часи, – запевняє експерт. – Кремль нині точно не є монополістом на Африканському континенті. За увагу незалежних африканських країн бореться низка великих гравців. Насамперед йдеться про Китай, який, як свого часу СРСР, активно інвестує в Африку, зокрема шляхом надання кредитів, будівництва інфраструктурних проектів тощо. А у Китаю ресурсів значно більше, ніж у нинішньої РФ. Плюс – на африканському континенті намагається грати Туреччина. Не забула про нього і Європа, яка працює за старою пам'яттю на території колишніх колоній. А у того ж таки ЄС ресурсів значно більше, ніж у Росії".

Тож, продовжує Тарас Загородній, навряд чи Кремль зможе розгорнути африканські країни у зручне собі русло. Тим більше, що вони, відчуваючи таку увагу до себе, намагаються отримати максимальні вигоди від усіх. Беруть ресурси та кошти у різних великих гравців, усім щось обіцяючи, що не передбачає виконання обіцянок.

"Так, росіяни продовжують навчати африканські кадри, для чого в Москві ще в 60-х роках був створений університет ім. Патріса Лумумби (тепер — Російський університет дружби народів). Але держав Африка давно має вибір. І вчитися можна не лише за російськими програмами, а й за китайськими, європейськими, американськими, – пояснює експерт. – Україна, на жаль, лише нещодавно розпочала активну дипломатію на африканському напрямі, яким майже 30 років ми не займалися. Хоча це дуже перспективний з погляду економіки континент. Населення, що росте, можливість отримувати оплату за ті чи інші послуги специфічними ресурсами. Ми маємо дуже важливий для Африки важіль – продовольство. І цим потрібно користуватися для просування своїх економічних і політичних інтересів".

Зараз нам конче необхідно забезпечити присутність України в Африці

Глава платформи Єдиний координаційний центр, політолог Олег Саакян пояснює:

"РФ в Африці почала з позицій набагато кращих, ніж Україна. І в деякій частині – паритетно і навіть сильніше за Захід. Справа в тому, що Росія успадкувала радянську мережу впливу. При цьому мала десятки років вибудовування зв'язків з африканськими елітами, просування та підтримки там лівацького – антиамериканського, антиколоніального – порядку денного".

Україна, на жаль, за три десятки років незалежності вкрай недооцінювала практично всі напрямки, окрім європейського та євроантлантичного. Зокрема, по Африці, навіть ті впливи, що ми мали, значно розтратили. А вони, акцентує експерт, куються не лише на дипломатичному та економічному фронті, а й на багатьох інших.

"Наприклад, реформа військової освіти в Україні, що відбулася в середині "нульових", із закриттям цілої низки профільних освітніх закладів, перенаправила потоки дітей африканської еліти навчатися з України до РФ. Це, як і відсутність філій наших вузів в Африці, є прикладами того, як ми втрачали там свої позиції", – вважає Олег Саакян.

За його словами, зараз нам конче необхідно забезпечити присутність України в Африці. І певні кроки в цьому напрямі робляться, зокрема, шляхом офіційної та громадської дипломатії. Крім того, продовжує експерт, вкрай важливе дезавуювання образу антиколоніальної Росії.

"Адже зараз на Африканському континенті є сприйняття світу глобальними мазками. Де з одного боку – США, з іншого – РФ (наступниця СРСР). І, якщо Штати підтримують Україну, значить, Україна – погана. Нам необхідно продемонструвати, що в даному випадку РФ та США у сприйнятті африканського обивателя мають бути приблизно в одній ролі. Так само як стереотипно в Африці сприймають США (через свій історичний досвід), так має сприйматися і нинішня Росія, яка веде імперські, колоніальні війни стосовно своїх сусідів", – упевнений Олег Саакян.

І тут, наголошує він, вже є деякі успіхи – на Африканському континенті, у південному підбрюшші Європи починає формуватися таке поняття як антиросійські настрої, не лише антиамериканські. Чого раніше не було.

Путін, нагадує експерт, давно кричав, що світ охопила русофобію. Але своїми агресивними діями сам накликав її. Вона справді у світі зростає. Включно з тими країнами, які сприймалися РФ як її "задній двір".

Читайте також на порталі "Коментарі" нові заяви Байдена про Україну: про що вони говорять – кому адресовані.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/

Новини