Рубрики
МЕНЮ
Кравцев Сергей
Адміністрація Дональда Трампа активно налагоджує діалог із самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком. З одного боку, завдяки цій комунікації вдалося звільнити сотні політвʼязнів, але є нюанс: в обмін на свободу людей білоруський диктатор легітимізує та зміцнює свій режим. Чому Трамп зняв санкції з Білорусі та яку хитрість задумав? Видання "Коментарі" розбиралося у цій темі, зібравши думки експертів.

Зняття американських санкцій на калій. Фото: з відкритих джерел
Політолог Вадим Денисенко зазначив, після того, як Москва і, можливо, Пекін не пустили Лукашенка на саміт миру, здавалося, що стосунки США-Білорусь мають погіршитися, але не змінилося нічого. І американці знімають санкції з Білорусі.
Експерт зауважує, вже зараз можна точно говорити: головна ціль США – калійні добрива. Вони є ключем до потепління стосунків з Білоруссю. Все інше вторинне.
Вадим Денисенко додає, ціль США номер 1 – не лише відкрити імпорт білоруського калію, а й увійти в розробку калійних родовищ і виробництва на території Білорусі. І це основна гра американської дипломатії.
За словами експерта, Лукашенко явно зацікавлений у цьому, але поки він критично залежний від Москви та Пекіна, які явно будуть проти цього сценарію. Адже цей сценарій, на другому етапі передбачатиме збільшення політичного впливу в республіці. Особливо на фоні розмов про транзит влади.
Денисенко вважає, що зраз варто дивитися за тим чи почнеться американський тиск на Литву та Польщу з приводу відкриття транзиту калію. Без цього, зняття санкцій з Білоруського калію не має значення. Простіше кажучи, США поки показують Лукашенку морквинку. Далі почнеться більш серйозна гра по допуску американців до розробки калію.
Співзасновник Аналітичної мережі "Research Solutions" Ігор Тишкевич зазначив, що виведення з списків санкцій білоруських калійних активів є дуже важливим кроком.
Експерт звернув увагу, що Білорусь та РФ експортують по 8-10 млн тонн хлористого калію на рік. Сумарно це від 35% до 40% світового ринку. Але при цьому держави конкурують маючи тих самих покупців. У Білорусі на 2021 рік планувався запуск двох нових активів: Петриківський ГЗК та Славкалій. Перший – частина Білорусі, другий – актив Гуцерієва, який будувався за китайський кредит. Кожен із них — це +2..2,5 млн. тонн. Тобто 2021 року Білорусь могла наростити виробництво на 40-45% від своїх обсягів. Це б вдарило по основному конкуренту.
Він звернув увагу, що у свою першу каденцію Трамп вів політику розвитку відносин із Білоруссю. Суть її – розширювати поле маневру для Мінська і якщо той реагує – надавати нові можливості. При цьому для Трампа ключовим є вплив Китаю, а не Росії на Білорусь. Тобто у розумінні політики до 2021 року, не маючи можливості "заборонити" Мінську працювати з Пекіном, Вашингтон був готовий і хотів увійти як ще одна зовнішня сила впливу. А це означає, комусь із зовнішніх партнерів Лукашенку довелося б потіснитися. На початковому етапі цей хтось – Путін. Просто тому, що не маючи стартових позицій у країні, Штатам складно було б одразу тиснути на китайські інтереси. Значить " стартові позиції " чи фундамент присутності міг бути побудований частково рахунок заміни Росії. Наступний етап – транзит до портів. Тут, враховуючи проблему "європейської колії", вибір невеликий: Литва (де Білорусь мала частку в порту Клайпеди), Україна (після заморозки війни), Латвія. На початковому етапі США говоритимуть лише про добрива.
Щодо України, то експерт вважає, що Київ підняв ставки. І це вірно. Питання в іншому – які реальні цілі Київ ставитиме на найближчі роки. Тому 2026 рік – період, коли потрібна власна політика на білоруському напрямі. Точніше формулювання досяжних цілей на 4-5 років. І умов режиму – те, що можна вибити.
Читайте також на порталі "Коментарі" — Мінськ уже готує візит Лукашенка до США: що задумав Трамп.