Чому війна в Україні на руку КНР: чи може змінитися позиція Сі Цзіньпіна

Сьогодні Китай влаштовує позиція, яку він займає

Незважаючи на жорстку критику США щодо китайської підтримки РФ, офіційний Пекін продовжує своє підігравання Москві в ракурсі російсько-української війни. І роблячи фінансово-економічні зв'язки більш прихованими. І продовжуючи гри у псевдомиротворчість. Візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Європи, що має розпочатися з 5 травня (має намір відвідати Францію, Сербію і Угорщину) той же Bloomberg розглядає як спробу посварити Європу та США. Втім, за даними того ж таки Bloomberg, французький президент Еммануель Макрон сподівається, що переконає Сі вплинути на Путіна, щоб той припинив агресію проти України. Які очікування від китайської гри довкола теми російсько-української війни? Чи готовий Пекін прислухатися до Заходу чи продовжить підігравати Москві? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.

Китай не схилятиме РФ припинити війну проти України

Керуючий партнер "Національної антикризової групи", економічний та політичний експерт Тарас Загородній розмірковує так:

"Для США (і це зазначено у їхній стратегії) саме Китай є головним противником, а Росія просто проблемою. А для Європи саме РФ – джерело небезпеки, і КНР – радше партнер. І на цих протиріччях Пекін намагається зіграти. Навіть, щоб побудувати окрему лінію взаємин із Європою. Тим більше, що остання відчула – їй доводиться бути суб'єктнішою щодо своєї безпеки, менше покладатися на США".

Звідси, пояснює експерт, візит Сі до Франції, що планується, – єдина ядерна держава в ЄС, постпред у Раді безпеки ООН. Країна, яка намагається перехопити у тієї ж Німеччини лідерство у Європі.

"Раніше до Пекіна їздив саме німецький канцлер Олаф Шольц. ФРН має свої економічні інтереси з КНР, куди німці хочуть перенести частину своїх хімічних виробництв, щоб ті працювали на дешевому російському газі", – зазначає Тарас Загородній.

Але Китай, продовжує він, не схилятиме РФ припинити війну проти України. Це зараз не в його інтересах. Він продовжить допомагати агресору. Адже ця війна – на руку КНР.

По-перше, таким чином Китай послаблює США, створює там напругу, змушує витрачати ресурси та втрачати позиції в Європі, розповідає експерт.

По-друге, йде підготовка до потенційної атаки на країну НАТО з боку РФ. Щоб показати, що США є ненадійним союзником для будь-якої країни. Підірвати зусилля Штатів щодо побудови аналога НАТО в Азії. Йдеться про AUKUS, уточнює співрозмовник "Коментарів", – тристоронній оборонний альянс (Австралія, Великобританія та США), про створення якого стало відомо 15 вересня 2021 року.

По-третє, Китай створює таку залежність Росії від себе (економічну, технологічну тощо), що країни Заходу навряд чи зможуть розглядати РФ (навіть після зміни там влади) як потенційного союзника у гіпотетичній війні проти Китаю.

"Тому КНР не сприятиме припиненню війни, – констатує Тарас Загородній. – Або висловить готовність сприяти цьому виключно на російських умовах. Щоб створювати знову точки тиску у Європі. Тож особливо очікувати зміни вектора китайської політики не доводиться. Китай продовжить допомагати РФ, у тому числі через залежну від нього Північну Корею".

Китай явно не готовий рвати стосунки ні з РФ, ні із Заходом

Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно впевнена, що Китай не змінить своєї поведінки. І продовжить намагатися всидіти на двох стільцях, маневруючи між економічними зв'язками з РФ – та спільними економічними проектами, насамперед із ЄС.

"Для Китаю важливо зберегти високий рівень товарообігу і з країною-агресором, і з Європою та США, – зазначає експерт. – У квітні у Китаї побували і російський глава МЗС Лавров, і німецький канцлер Шольц. Йшлося, серед іншого, про можливу роль Китаю у миротворчих діях України та її партнерів. А саме – участь у саміті миру у Швейцарії, наміченому на червень. Поки що Пекін не дав чіткої відповіді. Мовляв, він за мир, хоче припинення війни, але в таких обговореннях має брати участь і Росія. Нагадаю, що у лютому-2023 було оприлюднено т.зв. "китайський мирний план" у стилі - "за все хороше, проти всього поганого". Там прописувалася необхідність поважати суверенітет та територіальну цілісність, але – ні слова про необхідність вивести російські війська з України".

Олеся Яхно наголошує, що Китай явно не готовий рвати ні з РФ, ні із Заходом. Принаймні – поки що.

При цьому, продовжує вона, слід розуміти, що Китай уже відіграв важливу роль у запобіганні ядерним ризикам. Він чітко дав зрозуміти РФ, що використання ядерної зброї неприпустимо ні під яким приводом.

“І це важливо для нас. Як і те, що Китай безпосередньо не постачає РФ ні зброю, ні боєприпаси, ні комплектуючі для них. Втім, останнім часом все більше з'явилося повідомлень про китайських шпигунів в Європі, про китайські фірми, які завуальовано, але допомагали РФ, постачаючи комплектуючі для озброєнь. І це вже підводить КНР під санкції, про що дали зрозуміти американці", – пояснює аналітик.

За її словами, наростає й економічне протистояння Китаю із Заходом. Мова про нечесну торгівлю. Про те, що КНР "нишком" намагається монополізувати низку сфер. І це робить розрив між Китаєм та Заходом глибшим.

"Немає сумнівів, що КНР намагатиметься уникнути безпосередньо санкцій та конфронтації із Заходом. Але продовжить підтримувати РФ, маючи тут свою вигоду, і навіть агресивно вести економіку у світі - у тих сферах, де вважає за необхідне. А Захід продовжуватиме переговори з Китаєм (економічні, політичні, у тому числі у питанні стримування Росії), намагатиметься залучати його до обговорення реально мирних планів. Та ж участь Китаю в саміті миру стала б маркером для багатьох інших умовно нейтральних країн, насамперед Глобального півдня. Нагадаю також, що вже заявлено – перший візит Путіна після його чергової інавгурації (запланована на 7 травня) запланований саме до Китаю. Дуже показово. А до цього Сі Цзіньпін вояжуватиме Європою. Тобто, трикутник Захід – Китай – РФ зараз актуальний. І переговори продовжуватимуть навколо балансу в рамках цього трикутника", – прогнозує Олеся Яхно.

Читайте також на порталі "Коментарі" - чого побоюється Кремль перед мирним самітом у Швейцарії: що залежить від Китаю.