Європейська комісія у висновку щодо відповідності України вимогам для держави-кандидата пропонує, щоб ЄС міг скасовувати цей статус у разі, якщо Україна порушить свої зобов'язання. Як оцінюєте такий підхід? Які шанси, що Україна набуде статусу кандидата, а відповідні вимоги почнуть виконуватися? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Володимир Зеленський та Урсула фон дер Ляєн. Фото - сайт Офісу президента України
Схоже, в ЄС нам нададуть такий цікавий статус, який можна змінити будь-якої миті
Адвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко вважає, що Україна вкотре отримала гібридну обіцянку стати кандидатом у члени...
"Це схоже на те, якби ви довго ходили навколо якоїсь дівчини, а вона вам надала статус кандидата, можливість стати у майбутньому її кавалером. Але при цьому без явних перспектив і з низкою умов. Як ті сім умов, які нам виставив Євросоюз, – зазначає експерт. – Цікаво, чи буде таке саме ставлення щодо бажання руху до ЄС після того, як українські біженці повертаються звідти додому (а більшість уже повертається)? Чимало наших співвітчизників отримали негативний досвід перебування в країнах Євросоюзу, стосунки з тими чи іншими владами тих чи інших країн. У багатьох спали рожеві окуляри – не все там так райдужно, як розповідали ті чи інші особи, які називають себе активістами".
При цьому, продовжує Сергій Войченко, сам ЄС не мав іншого варіанту, окрім як підтримати надання Україні статусу кандидата (це, до речі, потрібно ще закріпити на саміті Євросоюзу, поки ми маємо лише рекомендацію Єврокомісії).
"Причому в результаті нам, схоже, нададуть такий цікавий статус, який може змінитися будь-якої миті, може бути одним з козирів під час переговорів з Путіним", — наголошує експерт.
У висунутих вимогах він не побачив нічого нового. Нам постійно говорили, нагадує Сергій Войченко, про необхідність реформування судової системи, реальну роботу антикорупційних органів.
"При цьому немає певних конкретних оцінних рамок. Як зрозуміти, чи виконала Україна вимоги – чи ні? Якщо ми призначимо керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із захмарною зарплатою, тоді як же наші воїни, які гинуть на фронті, а як ледь не половина українців, які втратили роботу – хіба це правильно? Чи правильно утримувати на таких зарплатах САП, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Вищий антикорупційний суд (ВАКС)? Витрачати на них мільярди в умовах неймовірного дефіциту бюджету, при тому, що неодноразово наголошувалося на тому, що аналогічні функції може виконувати Генпрокуратура, Держбюро розслідувань, Бюро економічної безпеки? — Задається питаннями експерт. – У той час, як нам слід думати про відродження економіки, нас заради перспектив євроінтеграції змушують витрачати шалені кошти на реформування тих чи інших органів. І все це – заради статусу кандидата, який зовсім не гарантує членство в ЄС (тут є показовим приклад Туреччини, яка має такий статус вже понад 20 років). Чому ті ж Румунія, Болгарія, які теж мають чимало проблем, давно в ЄС і НАТО, а Україну тримають за дверима? Чи не є ми постійно якоюсь розмінною монетою в якихось переговорах?".
Поява такої ініціативи є контрпродуктивною у процесі євроінтеграції України
Кандидат політичних наук, політичний експерт Дмитро Гаврилюк зазначає, що "ініціативи", на кшталт пропозицій Єврокомісії (ЄК), – це не нова практика. І вона частково виправдана тим, що у пострадянських країнах інституційні та галузеві реформи були вражені корупційною хвилею, яка делегітимізувала не лише інститути, а й цілі держави. І Україна 90-х та 2000-х не була винятком.
"Водночас, – продовжує експерт, – я вважаю появу такої ініціативи контрпродуктивною у процесі євроінтеграції України. Більше того — вона підіграє російській пропаганді, що Україна була, є і буде частиною "російського політичного інтересу". Чесно кажучи, поява таких тез, які озвучили в ЄК, викликає шок. Очевидно, що їх сформували люди з низькою політичною та історичною пам'яттю, що забули лиха Другої світової, вражаючі картини якої відтворилися і зараз – під час російсько-української війни. Автори таких пропозицій явно не розуміють надскладності у країні, що воює, в якій має місце гуманітарна, інфраструктурна, економічна криза, проводити всі зазначені реформи. Зараз Україна має надзавдання – зберегтися як країна у своєму суверенному статусі та території не лише станом на 24.02.2022, а й відновити територіальну цілісність станом на 24.08.1991".
Дмитро Гаврилюк погоджується з тим, що війна не може повністю перекреслювати взяті Україною на себе зобов'язання здійснювати реформи. Але вважає очевидним, що війна внесла корективи до дедлайнів їхнього втілення.
"Якщо ця ситуація не влаштовує ЄС, нехай публічно це визнає – і перестане грати у "великих поціновувачів демократії", а як у мультиках та книгах про заморських царів, вишиковується на уклін зі своїми дарами до московського імператора-маніяка Путіна. А Україна, впевнений, нарощуватиме співпрацю з більш адекватними країнами, яких російський газ не встиг осквернити як Францію, ФРН, Італію, Угорщину, Сербію тощо", – резюмує експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" — Джонсон заявив, що нехай Путін і далі думає, що зможе стерти українську націю з лиця землі.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.