Бойкот РФ і втеча Лаврова з G20: про що це говорить – чому ситуація стає загрозливою
Експерти звертають увагу на те, що не можна допустити, щоб повторилася історія 2014 року, коли на публіці Путіна та компанію ігнорували, а за очі продовжували будувати стосунки
7-8 липня острів Балі (Індонезія) приймав саміт міністрів закордонних справ країн "Великої двадцятки" (G20). Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров нібито достроково залишає захід через влаштований йому бойкот. А міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час онлайн-виступу на саміті G20 закликав до рішучої глобальної відповіді на агресію РФ. Які висновки можна зробити з того, що відбувається? Портал "Коментарі" з цим питанням звернувся до експертів.
Сам факт того, що листопадовий форум залишається чинним, дає надію на можливі переговори між Україною та Росією під час саміту G20
Директор Українського інституту політики Руслан Бортник звертає увагу, що протистояння між РФ та Заходом, обструкція Росії у Західному світі досягли найвищого рівня.
Нагадаємо, що глава української держави Володимир Зеленський вже уточнив, що його присутність на цьому заході залежатиме від того, чи з'явиться там Путін, якому, на думку Зеленського, не місце на таких форумах.
А в Кремлі вже підтвердили інформацію, що президент Росії має намір взяти участь у саміті глав країн "Великої двадцятки" у листопаді.
Поки що, резюмує директор УІП, ізольована від Західного світу Росія не змогла перетягнути однозначно на свій бік навіть треті країни. Ситуація залишається вибухонебезпечною для всього світу – із ризиком трансформації російського вторгнення до України у нову глобальну війну, вважає Руслан Бортник.
Одна справа – не бажати стояти поряд з Лавровим чи Путіним. І зовсім інае – потужно допомагати Україні
Історія нас вчить, що за будь-яким дипломатичним демаршем повинні слідувати якісь конкретні дії. А, якщо їх немає – то можна говорити лише про картинку, не більше. Так міркує політолог, експерт Аналітичної групи Левіафан Микола Мельник.
На його думку, те, що дипломатичний демарш відбувся в Індонезії – це насамперед велика заслуга української дипломатії загалом і особисто міністра закордонних справ Дмитра Кулеби.
При цьому, продовжує він, слід розуміти, що російська дипломатія і пропаганда сприймуть вороже, що відбулося на саміті в Балі. І використовують це для просування улюблених меседжів у стилі "Росія оточена ворогами, але ми не здамося, ми просто змушені воювати". Тим самим намагаючись мобілізувати росіян на продовження агресії.
Читайте також на порталі "Коментарі" – варіанти є: що може змісти режим Путіна – коли диктатора приберуть свої ж.