Український посол у Берліні Олексій Макєєв повідомив, що Німеччина збільшує свою роль лідера у постачанні військової техніки в Україну. Під час нещодавньої зустрічі у Білому домі президент США Джо Байден та канцлер Німеччини Олаф Шольц пообіцяли підтримувати Україну стільки, скільки потрібно. Тим часом у Бундестазі голова оборонного комітету Марі-Агнес Штрак-Циммерманн назвала помилкою те, що колишній канцлер Німеччини Ангела Меркель блокує членство українців у НАТО. І закликала надавати більше допомоги Україні, "переписавши історію Меркель, особливо історію останніх років та абсолютно неправильних розрахунків". Чи можна говорити про серйозну трансформацію позиції керівництва Німеччини після більш як року російської агресії проти України? Яка ймовірність, що на Меркель чекає, принаймні, моральне засудження за її загравання з Росією, що в результаті призвело до кривавої війни? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Шольц и Меркель. Фото: з відкритих джерел
Зміни підходів нової німецької влади до російсько-української війни справді відбулися
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, експерт РНБО у 2001-2011 рр. з питань заморожених конфліктів у Євразії (у тому числі Молдова-Придністров'я) Віталій Кулик розмірковує так:
"Я не впевнений, що варто очікувати на моральне засудження Меркель. З нею пов'язаний добробут Німеччини у досить великий період часу – практично цілого покоління. І за здатність німецького керівництва лавірувати між різними кризами з мінімальними збитками для населення – Меркель у ФРН згадуватимуть добрим словом. Отже, незважаючи на критику її зовнішньої політики, замирливу позицію щодо Росії, німецьке суспільство буде до неї поблажливим. На відміну від політиків".
За словами експерта, соціал-демократи, ліберали, "зелені", які зараз стоять при владі, будуть використовувати промахи Меркель на міжнародній арені у своїй критиці опозиційного на даний момент Християнсько-демократичного блоку та екс-канцлера персонально. Але загалом, наголошує він, говорити про засудження не доводиться.
"Що стосується зміни підходів нової німецької влади до російсько-української війни – воно справді сталося. Це чітко видно по документах партій, причому як "світлофора", що входять до правлячої коаліції, так і провідних опозиціонерів. Є певний консенсус еліт у новому ставленні до РФ, у тому, що Німеччина має трансформуватися з "рожевого єдинорога" миротворчості – в основу Європейського Союзу, у тих, хто захищає його рубежі, виступає за незгортання політики протистояння загрозам глобальної та регіональної безпеки, що походять від Росії", – наголошує Віталій Кулик.
У той же час, продовжує він, є Die Linke (соціалістична Ліва партія в Німеччині) з Оскаром Лафонтеном та Сарою Вагенкнехт, є вкрай права партія "Альтернатива для Німеччини" (АдГ), де відбуваються певні процеси зворотної дії.
"Та сама "червона Сара" намагається створити якусь ліво-консервативну, я навіть сказав би – проросійську політичну силу на базі Die Linke, відірвати частину голосів від цієї партії і навіть від "зелених", використовуючи пацифістські гасла. Але ця позиція вразлива для критики, їй буде складно переламати загальний настрій німецького істеблішменту, німецького суспільства, вважає Віталій Кулик. — ФРН з лавірування, балансування на риториці миротворчості або жорсткого курсу, обрала для себе другий. Не такий жорсткий, як у англосаксів чи наших балтійських та польських союзників, але – в плані того, що Німеччина відмовляється від позиції надмірного замирення з Путіним, від спроб знайти компроміс за рахунок України. Цього більше не буде!".
І Німеччина, і Франція визнали, що РФ – це країна-агресор
Експерт у питаннях національної безпеки та оборони, учасник програми Україна-НАТО Катерина Коваль зазначає:
"Ми вдячні Німеччині за сьогоднішню позицію, за підтримку України, за надання військової та дипломатичної допомоги. Віримо, що ця позиція не зміниться, як запевняє нинішнє керівництво ФРН. Що стосується дій Ангели Меркель під час її перебування канцлером – історія не знає умовностей. І дуже шкода, що у квітні 2008-го на саміті НАТО у Бухаресті, Німеччина та Франція заблокували євроатлантичну інтеграцію України та Грузії. Фактично це стало стимулом для агресора – у серпні того ж року Росія напала на Грузію, а 2014-го – на Україну".
Добре, наголошує експерт, що демократичний, цивілізований світ робить висновки, намагається виправити свої помилки, свою недалекоглядність.
"І Німеччина, і Франція визнали, що РФ – це країна-агресор. Обидва лідери ЄС допомагають Україні і фінансово, і озброєннями. Їхня позиція кардинально змінилася за рік багато в чому тому, що вони чудово бачать – нинішня Росія є загрозою усьому світу. І якщо об'єднаною демократичною коаліцією не дати відсічі, подібні війни розпочнуться в інших частинах світу. Тим важливіше не просто перемогти РФ на полі бою, а й створити ефективний механізм нової системи глобальної безпеки, зробивши подібні агресії надалі неможливими", – акцентує Катерина Коваль.
Вона впевнена, що наразі вирішальний момент не лише для України, а й для всього цивілізованого світу, для всіх, хто хоче жити у реальній безпеці.
"Ті, хто не внесе свій внесок у створення такої нової системи, хто намагатиметься допомагати агресору або зберігати нейтральність, пізніше будуть змушені просити за це прощення, – попереджає експерт. – Тому що життя, історія – завжди розставляють все на свої місця. Раніше чи пізніше…".
Читайте також на порталі "Коментарі" — трибунал для Путіна та компанії: чи це реально – коли може статися. Експерти детально розібралися у ситуації.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.