Дострокові вибори і політична криза в Вірменії: як може ситуація розвиватиметься далі

"Пашинян взяв на себе весь негатив за воєнної поразки. Останньою краплею для Кремля була заява Пашиняна про неефективність російських систем ППО під час військових дій", — говорить Максим Ялі.

"Як і Порошенко, а раніше Ющенко в Україні, Пашинян прийшов до влади з величезним кредитом довіри і надіями на реформи і боротьбу з корупцією. Однак в результаті військової поразки і підписання аналога "Мінських угод", його рейтинг різко впав. І тепер в опозиції, яка орієнтується економічно і геополітично на Кремль, є всі шанси повернути владу. Як то кажуть: "Мавр зробив свою справу, Мавр може йти", — резюмує Максим Ялі.

"Торішня війна з Азербайджаном перекреслила надії на прогресивні реформи, тепло після" оксамитової революції "2018 року і падіння режиму Сержа Саргсяна. Протести за участю вірменських націоналістів (як проросійських, так і прозахідних), що почалися після підписання в листопаді-2020 угоди про припинення вогню в Нагірному Карабасі, створили атмосферу безперервної нестабільності, що нависає над прем'єром Пашіняном. В результаті кримінальні справи проти олігарха Гагика Царукяна так і повисли в повітрі, а правила в 1995-2018 роках Республіканська партія Вірменії побачила шанс на відновлення свого втраченого впливу", — підкреслює політолог-міжнародник.

"Не дивно, що кандидатом на пост глави уряду від опозиційного альянсу обрано Вазген Манукян, з яким асоціюються перемоги Карабахського конфлікту 1990-х, а не хтось із фігур недавнього режиму Саргсяна. За опитуваннями, показники правлячої партії "Цивільний договір" і її альянсу "Мій крок" скоротилися більш ніж удвічі, в порівнянні з 70% на попередніх виборах. І продовжують падати. Однак все ще на порядок випереджають рейтинг будь опозиційної партії. Так що хоч діяльність Пашиняна оцінюють істотно гірше, ніж до війни, але інших політиків — ще нижче", — акцентує Денис Пілаш.

"Не дивлячись на спроби Пашиняна проводити зовнішньополітичну лінію на багатовекторна співпрацю як із Заходом, так і Росією, для останньої він виступає подразником — як лідер, приведений до влади революційним шляхом. Похмура торішня жарт "Кого Кремль підтримує в конфлікті Азербайджану і Вірменії? — Конфлікт" знайшла новий вимір. Формальна союзниця Вірменії по ОДКБ — Росія — не тільки зайняла показово "рівновіддаленість" позицію під час військових дій, але і прагнути підігрівати нестабільність всередині країни, щоб ще сильніше підсилювати свій вплив. Характерно, що навіть тригером конфлікту військової верхівки з прем'єр-міністром називали несхвальні слова останнього по відношенню до російського озброєння (ракетному комплексу "Іскандер"). Очікується, що в передвиборній гонці РФ буде підтримувати опозиційні сили, щоб максимально підірвати вплив діючого прем'єр-міністра", — робить висновок Денис Пілаш.