Погрози Медведева: чим зумовлена агресивна поведінка російського політика

Останнім часом Дмитро Медведєв, який номінально обіймав посаду президента РФ у 2008–2012 роках (коли Володимир Путін перемістився на посаду прем'єр-міністра через обмеження термінів повноважень), а зараз є заступником секретаря Ради безпеки РФ, є генератором агресивних заяв. Причому як на адресу України, так і, власне, всього колективного Заходу.

Черговий випад – назвав західні санкції "хамськими та цинічними" і зазначив, що вони за певних обставин можуть бути сприйняті як акт міжнародної агресії або навіть як casus belli (привід для війни). Що сталося з Медведєвим, який на Заході певний час вважався лібералом? Про що говорить подібна трансформація?

фото britannica

Для пояснення поведінки Медведєва є низка версій

У політолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали, складається враження, що Медведєв в інформаційному просторі намагається зайняти нішу покійного лідера ЛДПР Жириновського. А саме – говорити ті речі, які начебто на думці у російської верхівки, але промовляти які ті ж Путін і Лавров не можуть.

За словами експерта, є низка версій, які намагаються пояснити більш ніж дивну поведінку Медведєва.

1. Він хоче повернутися з політичного забуття і так агресивно показує свою вірність Путіну. Водночас ведучи боротьбу з першим заступником глави президентської адміністрації, екс-прем'єром Кирієнком (Кіндер-сюрприз), який став відповідальним за тимчасово окуповані території та нібито мало не фаворит Путіна.

2. Просто виконує вказівки Путіна або його найближчого оточення, лякаючи світ ядерною зброєю, Третьою світовою, спопеленням сусідніх країн тощо.

3. У Медведєва – депресії. Йому все вже байдуже. Він почувається зайвим. За даними деяких ЗМІ, він п'є і навіть намагався накласти на себе руки. Звідси і вся ця нервова інформаційна активність.

"Насправді, лише найближче оточення Медведєва може сказати, чому він саме так поводиться, – наголошує Віталій Бала. – Але я не виключаю, що наведені вище версії спрацьовують у комплексі".

Єдиний спосіб зберегтися при владі для нього – стати яструбом війни

Віце-президент Асоціації політичних психологів України Світлана Чуніхіна розмірковує так:

"Медведєва складно назвати ліберальним політиком. Швидше, він був зачарований західним способом життя, тамтешньою культурою та технологіями, що для російського лідера не зовсім типово. Щодо його ставлення до України – тут він теж досить послідовний у своїх антиукраїнських установках. Як президент Медведєв запам'ятався своїм зверненням до Віктора Ющенка, записаним на відео у серпні 2009 року, де без очевидного та вагомого приводу він викотив цілу серію досить жорстких претензій до української внутрішньої (!) політики".

Нинішній виток радикалізації Медведєва на українському напрямі стартував за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення, нагадує політпсихолог. А саме – колонкою "Чому безглузді контакти з нинішнім українським керівництвом", яка за тональністю недалеко пішла від нашумілого тексту Сергійцева "Що Росія має зробити з Україною".

"Тобто Медведєв, по-перше, переконаний і давній прихильник ідеї поглинання України Росією. По-друге, він, очевидно, був одним із небагатьох представників путінського ближнього кола, хто був присвячений планам щодо вторгнення. Навряд чи Путін із ним радився, але, можливо, припускав його мовчазну участь. По-третє, Медведєв, зважаючи на все, відчуває хиткість свого становища у владі. Впливу в нього давно немає, популярності теж. Єдиний спосіб зберегтися при владі, а значить залишитися на волі і в живих, – стати яструбом війни, на яку Путін поставив всю свою кар'єру та долю своєї країни, а то й світу", – пояснює Світлана Чуніхіна.

Вона наголошує, що путінська Росія стрімко скочується в тоталітаризм, тепер там неможливо відмовчати, щоб зберегти себе. А тому необхідно найголосніше кричати про свою ненависть до ворогів.

"Як четверта причина такої поведінки можна припустити бажання Медведєва просунутися ближче до центру прийняття рішень, повернутися у велику гру. Хоча шанси мінімальні – тому, можливо, його висловлювання звучать дещо надривно", – резюмує експерт.

Іде кастинг на головного кремлівського "страшилу"

Політичний аналітик Максим Маньковський упевнений, що весь лібералізм московії закінчується на момент рівня наповненості особистого гаманця.

"Я думаю, що ні для кого не буде новиною те, що кожен політик має свою маску або виконує свою роль. Під час президентства "Він вам не Дімон" виконував роль, як оцінив кореспондент Newsweek, "фальшивого ліберала". Незважаючи на обіцянки скоротити бюрократичний апарат, створити незалежний суд, перебудувати економіку та подолати корупцію, все робилося лише для замилювання очей, дуже поверхово. Медведєв абсолютно лояльний до свого ментора "бункерного діда", а тому реформи не могли торкатися ділових інтересів верхівки кремля", – пояснює Максим Маньковський.

На його думку, Захід наробив багато помилок у зовнішніх відносинах із псевдодемократичною росією.

"Надія на те, що імперію можна реформувати, що московське криваве болото монгольського рабства можна змінити, призвела до нинішньої війни. А зараз уже не потрібні навіть фейкові ліберали при владі, – наголошує аналітик. – Зараз Кремлю потрібні голови, які говорять, які надуватимуть щоки – і загрожуватимуть колективному Заходу ядерною палицею. Хтось має замінити Жириновського, ось зараз і йде кастинг на головного кремлівського "страшилу". Медведєв дуже підходить для цієї ролі – і намагається її виконувати. Але завдяки мужності та героїзму українських воїнів, Захід побачив, чого варта вся ця армада московитів і вже не боїться заяв різних кремлівських шахраїв. НАТО робить свою справу, посилює присутність на Європейському континенті. Військова допомога нам збільшується з кожним днем. Звичайно, небезпека застосування ядерної зброї, за наказом божевільного диктатора, буде постійно. Але нам — робити свою справу".

Як писав портал, чому для Кремля визнання "ЛДНР" Сирією важливе і які будуть наслідки.

Читайте Comments.ua в Google News