У Кремлі триває негласна боротьба між різними групами впливу
Чи можна вважати, що сьогоднішній візит прем'єра Італії, президента Франції та канцлера Німеччини в Україну якось пов'язаний із тим, що відбувається зараз у кремлівських коридорах влади (де, кажуть, точиться боротьба за вплив на тлі чуток про хворобу Путіна)? Про що говорять останні висловлювання Пєскова, Патрушева, Медведєва та інших? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
У кремлівських коридорах вже розростається боротьба за владу
Експерт Інституту постінформаційного суспільства, медіаексперт, заступник міністра інформполітики (2017-2019 рр.) Дмитро Золотухін звертає увагу, що інформаційне протистояння всередині кремлівських коридорів продовжує загострюватись.
"Спікер однієї з груп впливу, Дмитро Пєсков (прес-секретар Путіна), вибухнув учора новою порцією заяв, які продовжують смакувати та розбирати російські медіа. Зокрема, інтерес викликає відмова Пєскова коментувати слова екс-президента, заступника секретаря Ради безпеки
Дмитра Медведєва про те, що "Україна може не існувати через два роки", відмова Пєскова відповідати на питання про використання Росією ядерної зброї, а також гостру заяву про те, що РФ поки що не збирається визнавати Талібан. Особливо цікавою є остання заява на тлі розпіареного в російських пропагандистських медіа візиту представників Талібану на Петербурзький економічний міжнародний форум (ПМЕФ)", – зазначає експерт.
На його думку, ці та інші слова Пєскова все ж таки можуть говорити про те, що група, інтереси якої він представляє, налаштована на більш конструктивну розмову із Заходом. Принаймні більш конструктивну, ніж група, представлена Сергієм Кирієнком, першим заступником глави адміністрації президента РФ, куратором тимчасово окупованих територій.
"Після публікації звернення Сергія Кирієнка в онлайн-виданні "Известия", яке могло бути фейковим (мова йшла про обґрунтування анексії РФ частини українських територій та деякі претензії "на престол" – прим. ред.), прояви внутрішнього розколу в російській політичній еліті посилилися, – звертає увагу Дмитро Золотухін. – Так, публікацію, нібито, заяв Кирієнка у "Известиях" намагаються зам'яти. Керівництво видання ухвалило рішення публічно написати якусь реакцію через день після інциденту. Очевидно, сподівалися, що це не буде обговорюватися в медіапросторі. Але і після того, як "Известия" були змушені заявити про якусь хакерську атаку, жодного розслідування ніхто проводити не став. Це означає, що всіх ця ситуація влаштовує. Кирієнко, ймовірно, вважає, що публікація тексту із "претензією на царство" йому може допомогти. А його опоненти хочуть не давати ходу розслідуванню через свою можливу причетність".
Експерт зазначає, що після відходу В'ячеслава Володіна з Адміністрації президента на посаду спікера парламенту, новопризначений на його місце Кирієнко мав підчистити людей Володіна, замінивши їх на своїх.
"Зокрема, начальником управління АП РФ із забезпечення діяльності Державної ради Росії став Олександр Харічов. Соратник Кирієнко. Харичов, у свою чергу, перетягнув Бориса Рапопорта, який працював ще у Владислава Суркова, а потім займався виборами в регіонах Росії разом із тим же Харичевим. Проте, начальником управління АП РФ із внутрішньої політики залишився Андрій Ярін - людина Володіна. Ярін потрапив у скандал, пов'язаний із справою голови Серпухівського району Московської області Олександра Шестуна. Останній записав на диктофон, як Ярин особисто погрожував Шестуну, вимагаючи від нього скласти повноваження та піти у відставку. При цьому основний тиск від імені Ярина на Шестуна чинив глава управління "К", яке займається контррозвідкою у кредитно-фінансовій сфері, колишній глава 6-ї служби управління власної безпеки ФСБ генерал Іван Ткачов. Його навіть у свій час пророкували на посаду голови ФСБ замість Бортникова", – наводить внутрішній розклад "кремлівської кухні" експерт.
Таким чином, продовжує він, ці зв'язки підтверджують пов'язаність Володіна "з силовим блоком". Крім того, акцентує Дмитро Золотухін, саме Ткачов стояв за технічним виконанням замовлення на кримінальне переслідування колишнього міністра фінансів Росії Олексія Улюкаєва, якого замовив посадити Ігор Сечин. Сам Сечин, за чутками, також має досить сильний вплив на економічне крило ФСБ.
"Водночас генерал-полковник ФСБ Микола Юр'єв, який очолює військову контррозвідку (підрозділ ФСБ, завдання якого – займатися виявленням шпигунів в оборонній сфері Росії), за словами правозахисників та розслідувачів, "підгодований" хабарами від міністра оборони Шойгу. І кришує масштабні розкрадання фінансових коштів, які нібито витрачаються на фінансування групи "Вагнера", а насправді просто осідають у кишенях керівництва міноборони РФ. Таким чином, і ФСБ залишається розділеною на клани та не монолітною. Володін, його колишній підлеглий Ярин, Ткачов і, можливо, близький до них Сечін намагаються не допустити посилення Кирієнка. У зв'язку з чим Ярина можна підозрювати в публікації "звернення Кирієнка" на день Росії, 12 червня. Кирієнко, у свою чергу, намагається максимально використовувати ресурс війни, а, отже, і апаратну вагу Шойгу, якого до широкомасштабного вторгнення РФ в Україну (і проваленого бліцкригу) називали одним з найбільш наближених до Путіна російських чиновників", – розповідає експерт.
За його словами, Пєсков, у свою чергу, після кількох медіа-конфліктів з представниками ГРУ висловлюється обережніше. І всіляко намагається пом'якшити публічну риторику Кремля. Тож і на слова Медведєва реагувати відмовився.
"Ймовірно, і Пєсков і його безпосередній керівник Антон Вайно, вже відчувають, що Кирієнко дихає їм у потилицю, націлившись для початку очолити АП РФ. А вже з цієї позиції стартувати у гонці за посаду президента, – пояснює Дмитро Золотухін. – Найімовірнішим вважається м'яке та непомітне переміщення влади з рук Путіна до рук прем'єр-міністра Мішустіна, якого також називають близьким до силового блоку. Враховуючи ці складні процеси, можна припустити, що учасники дипломатичного десанту в Києві 16 червня (йдеться про візит до України прем'єра Італії, президента Франції та канцлера Німеччини) справді розбираються в таких тонкощах і мають свою стратегію. Постійні міркування про "неприпустимість приниження Росії" або збереження особи Путіна - це результат визнання того, що лідери нібито потужних держав просто не знають, що їм робити і бояться, щоб не погіршало".
Смерть путіна, звичайно, порадує мільйони людей у всьому світі. Але ця подія не стане переломною у російсько-українській війні
На думку політичного експерта Дениса Гороховського, сьогодні у світі склалася така ситуація, коли переважна частина глобальних подій прямо чи опосередковано пов'язана з війною в Україні.
"При цьому навряд чи причина візиту трьох високопоставлених європейських чиновників до Києва пов'язана з чутками про проблеми зі здоров'ям путіна. Тим більше, що відомі реалістичніші, а головне – логічні, причини візиту. Це переговори щодо підтримки з боку Італії, Франції та Німеччини євроінтеграційних процесів, фінальна мета яких – прийняття України в ЄС. А по-друге, це обговорення можливості посилення фінансової та військової допомоги Україні з боку цих держав", – вважає експерт.
Щодо окремих заяв конкретних російських політиків, там все прозаїчно, зазначає Денис Гороховський.
"Патрушев, якого називають наступником путіна, потихеньку вживається у ролі. Медведєв, якому роками вибудовували образ найбільш європейського політика росії, вирішив зайняти звільнену нішу, яку раніше займав Жириновський. Очевидно, електоральний запит на європейські цінності в Росії вкрай низький, тому образ агресивного клоуна, який озвучує все те, що не може озвучити офіційний кремль, більш затребуваний. Пєсков продовжує банально брехати і називати чорне білим, чим, власне, він займається вже не один рік", – пояснює експерт.
Крім того, продовжує він, важливо розуміти, що система держапарату Росії побудована так, що навіть у разі смерті путіна навряд чи політика кремля зміниться настільки, щоб новий глава держави визнав провину Росії, повернув всі окуповані території і погодився компенсувати завдані Україні збитки.
"Тому смерть путіна, звичайно, порадує мільйони людей у всьому світі. Але ця подія не стане переломною у російсько-українській війні. Як уже неодноразово йшлося, Україна може перемогти лише на полі бою, а не за столом переговорів", – констатує Денис Гороховський.
Читайте також на порталі "Коментарі" - відбулася третя зустріч у форматі "Рамштайн": Олексій Резніков розповів про її підсумки.