Як у 2022 році, під час широкомасштабного нападу на Україну, розбився міф про другу армію світу, так у 2023 розбивається міф про незламну силу путінської влади
Тиждень після бунту ПВК "Вагнер" на чолі з Євгеном Пригожиним. З'явилися супутникові знімки табору вагнерівців у Білорусі. Відомо, що у Пригожина "віджали" його медіахолдинг "Патріот", а в оточенні міністра оборони Шойгу проходили перевірки. Низку заяв із цього приводу протягом тижня зробили російське керівництво, українська розвідка. Що можна сказати на даний момент, виходячи з відомих заяв та дій? Як можуть розвиватися далі, після заколоту вагнерівців, події в Росії, Білорусі, Україні? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Для України ситуація із заколотом Пригожина ще раз показує, що будь-які хвилювання всередині Росії – чудовий момент для контратак
Політичний експерт Світлана Кушнір упевнена, що ситуація з заколотом ПВК "Вагнер" та "маршем справедливості" на Москву Євгена Пригожина оголила низку тектонічних зрушень у розумінні діяльності глибинної держави російської федерації.
"І питання, – підкреслює вона, – не так у персоналіях, місці нової дислокації частини бунтівників чи їхнього політичного, чи фізичного майбутнього. Питання виникло у глобального Заходу та Півдня – а хто насправді контролює ситуацію в рф, хто гарантує безпеку, забезпечує збереження ядерного потенціалу від раптових спроб взяти над ним контроль?".
Світ, продовжує експерт, побачив повну імпотенцію та безпорадність президента Путіна у питанні превентивних заходів щодо недопущення збройних бунтів та захоплень арсеналів. І світ, зазначає Світлана Кушнір, збентежений тією бездіяльністю влади (яка до того позиціонувала себе як жорсткий авторитарний режим), яка реально оголила стан оборони та безпеки Росії.
"Як у 2022 році, під час широкомасштабного нападу на Україну, розбився міф про другу армію світу, так у 2023 розбивається міф про незламну силу та моноліт режиму путінської влади, – акцентує експерт. – Те, що зараз Путін у спробах "закрутити гайки" обмежує дії та масштаби проникнення впливу ореолу борця за справедливість Пригожина – спроба помахати кулаками після бійки. Глибинний народ уже віддав перевагу росстризі-правдорубу Пригожину, а його політичні перспективи дедалі чіткіше проявляються в електоральній підтримці росіян".
Для України ситуація із заколотом Пригожина ще раз показує, що будь-які хвилювання всередині Росії – чудовий момент для контратак та повернення наших окупованих територій, вважає Світлана Кушнір.
"Крім того, – наголошує вона, – цей момент слід ув'язати з нашою перспективою вступу до НАТО та
Вільнюського саміту, де ми ще раз підкреслимо перед країнами-членами Альянсу – Україна є ключовим партнером НАТО, який стоїть на варті безпеки Європейського континенту. Політика поглибленої співпраці вже себе вичерпала. Настав час прийняти єдино вірне рішення (тим більше, що 20 країн Альянсу вже готові за нього проголосувати) – і зробити Україну повноцінним членом політико-оборонного союзу. Далі відкладати просто нікуди – каталізатором відцентрових процесів у суспільстві став заколот Пригожина. А це означає, що посилення та підвищення статусу України (як не тільки держави, що воює, а й держави Альянсу) стає гарантією нерозширення загрози російській агресії в Європі, фактором стримування та безпеки, причому, як Європи, так і глобального світу".
"Вагнер" використовуватиме РБ як базу, але працюватиме в Африці, або згодом дана ПВК буде розпущена
Політолог, медіа-експерт Денис Гороховський поділився такою думкою:
"На сьогоднішній день можна з упевненістю констатувати, що Пригожин втратив свій політичний вплив на процеси в Росії. Сама ж ПВК, якщо не припинить своє існування найближчим часом, то дуже скоротиться".
Малоймовірним вважає експерт, що ті залишки вагнерівців, які не перейдуть під крило міноборони Росії, будуть задіяні у війні проти України. Він припускає, що дана ПВК скоріше продовжить свою діяльність у країнах Африки, де активно була присутня останніми роками.
"Що стосується відкриття так званого "білоруського фронту", то кількість вагнерівців, які зараз перебувають у Білорусії, замала для подібних дій, – зазначає Денис Гороховський. – Малоймовірно, що їм дадуть значно посилити свій контингент як чисельно, так і технічно. З боку влади Росії до них довіри вже немає, а Лукашенко навряд чи ризикне на своїй території збирати армію найманців, яка хоча б кількісно може, хай навіть теоретично, загрожувати Республіці Білорусь. Тому варіанти два: або "Вагнер" використовуватимуть РБ як базу, але працюватимуть в Африці, або згодом ця ПВК буде розпущена".
Читайте також на порталі "Коментарі" - що очікувати Україні від липня – головні побоювання та надії.