Росія готується до чергових виборів Путіна. У тому числі на тимчасово окупованих українських територіях, на що вже відреагували у нашому МЗС. Є інформація, що до цих виборів, намічених на березень, Кремль дав вказівку захопити як мінімум Авдіївку (Донецька область) та Куп'янськ (Харківська обл.). Не виключено, що після путінського переобрання мобілізація в РФ набере обертів. Що можуть (і чи можуть) зробити Україна та союзники, щоб псевдовибори пройшли не за кремлівським сценарієм? Які ставки тут робить путінський режим? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Володимир Путін. Фото: з відкритих джерел
Захід має лише кілька варіантів
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак упевнений, що для Кремля п'яті вибори Путіна – найменш проблемні з погляду головного болю через міжнародну обструкцію, іноземне спостереження та зовнішнє визнання.
"Після вторгнення в Україну в лютому 2022-го Путін чудово розумів факт невідворотного відчуження від Заходу. У нинішній системі він почувається значно політично комфортніше. Йому не потрібно виправдовуватися за вбивства журналістів, отруєння політичних опонентів, ув'язнення опозиціонерів. Не треба витрачати гроші на лояльність лідерів громадської думки на Заході (які б замовили слово за "свідомий" електоральний вибір російського народу), на супровід підкуплених спостерігачів із боку Заходу (для підтвердження потрібного результату кампанії). Достатньо буде визнання результатів виборів з боку Китаю, Північної Кореї, Туреччини, Центральної Азії, Арабського Сходу, лояльних країн Африки та Латинської Америки", – пояснює експерт.
Він припускає, що Кремль планує залучити формальних міжнародних спостерігачів із деяких країн до незаконно створених виборчих дільниць на окупованих південно-східних територіях України.
"Таким чином, президентські вибори в РФ та проблему міжнародного визнання з боку
євроатлантичної спільноти Путін спробує, найімовірніше, максимально використати для подальшого розмежування у системі світових міжнародних відносин, для просування антизахідного порядку денного в країнах Глобального Півдня, які не планують розривати економічні та політичні відносини з РФ", – прогнозує Олег Постернак.На його думку, для колективного Заходу це буде складніше завдання, ніж визнання російських президентських виборів-2018, у яких брали участь мешканці окупованого Криму.
"Тоді, – нагадує політтехнолог, – Верховна Рада ухвалила постанову про невизнання Україною легітимності виборів президента РФ. ЄС декларував позицію про невизнання переобрання Путіна саме в окупованих частинах України, проте не пішов далі і не ставив під сумнів загальний результат виборів. У березні 2024-го виникне зовсім інша ситуація, коли на одних важелях терезів – кров десятків тисяч загиблих військових та цивільних українців, а на інших – політико- та економічно кон'юнктурні інтереси та розрахунок щодо бажаності мирного врегулювання (що потребуватиме визнання Путіна як сторони потенційного компромісу)".
Тому, констатує експерт, перед США, ЄС та іншими країнами Заходу виявився небагатий вибір.
Перший варіант — "білоруський".
"За аналогією з невизнанням результатів президентських виборів-2020 у Білорусі, Путіна могли б титулувати як "самопроголошений" президент Росії, влаштувавши йому
грандіозне міжнародне приниження.
Але Росія за можливостями світового впливу – не Білорусь, – наголошує Олег Постернак. – І чи захоче Захід таким чином поглиблювати світовий розкол, фактично поставивши треті країни перед вибором щодо визнання путінської легітимності?".Другий варіант – "часткове невизнання", коли, як і 2018-го, не визнаватиметься результат переобрання Путіна лише в межах окупованих територій України.
"Цей варіант не вплине на стратегію пошуку мирної формули співіснування Заходу з Росією і не стане проблемою для країн Глобального Півдня, – зазначає експерт. – Він для Заходу може стати найпривабливішим із погляду стратегічних інтересів. Але може бути сприйнятий як показовий маркер прихованої зневаги жертвою, яку український народ приносить для захисту Європи – в ім'я геополітичної кон'юнктури".
Олег Постернак попереджає, що, якщо Україна хоче спробувати зламати другий сценарій – діяти потрібно вже зараз через наші важелі впливу та комунікативні канали. Зокрема, апелювати не лише до незаконно організованого голосування на окупованих територіях, а й до факту недопущення політичних опонентів Путіна до участі у виборах, фальсифікацій та використання адміністративного ресурсу, тотального контролю за медіа тощо.
"Потрібно формувати акценти у західній громадській думці, що чергове "соцопитування" російського народу не є волевиявленням чи виборами у класичному демократичному сенсі. Лише автократичною виставою та знущанням з формально декларованих політичних свобод, які насправді владою не забезпечуються", – підсумовує експерт.
З боку Заходу навряд чи варто чекати на вітання на адресу Путіна
Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін розмірковує так:
"Кремль знизив норми міжнародного права щодо їх впливу на внутрішньоросійську ситуацію. І по факту може провести вибори (так і зробить) на окупованих українських територіях, сподіваючись частково їх у такий спосіб легітимізувати як свої. При цьому Захід, думаю, поводитиметься прагматично. Як поводився під час минулих виборів до Держдуми, коли ігнорувалися їхні результати на тимчасово окупованих територіях України (включно з Кримом). Але продовжувалися контакти з новообраною російською владою, особливо в рамках моментів, пов'язаних із безпекою".
На думку політолога, з боку Заходу навряд чи варто чекати на вітання на адресу військового злочинця Путіна у зв'язку з черговим переобранням (хіба що Угорщина тут може відзначитись).
"Щодо самого Путіна (який, без сумніву, мав намір висуватися), йому важливо показати рівень явки. А із цим можуть бути проблеми, – прогнозує експерт. – Навіть незважаючи на те, що вибори в РФ вигадали проводити не день, а три".
Але ж вибори, наголошує Олексій Якубін, це не просто голосування, а процес. Причому процес, де є не просто виборча система, кандидати (навіть такі умовні, як у РФ), але – певні стандарти. Конкурентність. Те, чого в Росії немає і поряд.
"Путін хоче збільшити видимість хоч би явки на виборах. Змусити росіян, багато хто з яких не бачить сенсу голосувати, коли результат визначено, прийти на виборчі дільниці, – вважає політолог. – Зовнішня легітимність відіграє роль. І Путіну тут важлива не так думка Заходу, з якою РФ неофіційно воює, скільки – того ж Китаю, Індії, Глобального Півдня, на яких Кремль переорієнтував свою країну".
Читайте також на порталі "Коментарі" – головні події тижня: які проблеми накопичуються в Україні.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.