Турецький лідер Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що відправка танків в Україну – ризикована і, по суті, корисна хіба що для торговців зброєю. Він також запевняє, що Анкара робила та продовжить інтенсивні зусилля, щоб підштовхнути Україну та Росію до переговорів. Про що говорять такі заяви? Чи може щось підштовхнути Анкару до жорсткішої позиції щодо Москви? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Реджеп Тайіп Ердоган. Фото: із відкритих джерел
Туреччина точно не збирається тиснути на Україну і змушувати нас відмовитись від частини своїх територій
Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини, експерт-міжнародник Євгенія Габер наголошує на важливості звертати увагу не стільки на риторику Туреччини, скільки на конкретні дії.
"Усі заяви Ердогана, його радника, прес-секретаря про те, що постачання танків в Україну проблему не вирішить, що постачання будь-яких видів озброєння Україні лише затягують конфлікт, що це грає на руку торговцям зброєю і так далі – треба сприймати крізь призму того , що робить сама Туреччина. А вона постачає нам безпілотники "Байрактар", причому робить це компанія, яка має прямі (зокрема – споріднені) зв'язки із сім'єю турецького президента. Вона постачає нам бронеавтомобілі Kirpi. Вона, офіційно не підтверджуючи, очевидно, постачає нам інші види озброєння. Ймовірно, навіть системи залпового вогню, судячи з інформації у пресі. І при цьому розповідає, що постачання зброї лише затягує конфлікт", – зазначає Євгенія Габер.
На її думку, все це свідчить про таке.
1. Туреччині важливо тримати Росію на короткому повідку. І вдавати, що всіляко підтримує РФ. Використовуючи ту у своїх інтересах. У тому числі, отримуючи дешеві енергоносії, гроші, маючи інші економічні профіти.
2. Цього року у Туреччині вибори. І владі важливо підтримувати націоналістичні настрої у суспільстві, постійно критикуючи США, ЄС.
"Туреччина точно не збирається тиснути на Україну і змушувати нас відмовитись від частини своїх територій. Офіційна Анкара постійно наголошує, що конфлікт в Україні має бути вирішений справедливим шляхом. А це передбачає збереження територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах. Тож, незважаючи на недоречну для нас часом риторику, Туреччина не має наміру змушувати Україну відмовитися від того ж Криму на користь Росії, – запевняє Євгенія Габер. – З турецькими партнерами нам треба продовжувати працювати, зважаючи на те, що деякі їхні заяви явно не допомагають нам боротися за суверенітет. Але при цьому й не перебільшувати роль деяких неприємних для нас заяв із вуст турецького керівництва".
Офіційна Анкара робитиме те, що вигідно їй
Голова Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу, екс-член української делегації у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Сергій Гармаш розмірковує так:
"На мій погляд, коли людина говорить про можливість переговорів з Москвою за нинішніх умов, вона або лукавить, або не є другом України. Враховуючи, що РФ озвучує передумовою переговорів ухвалення ситуації, як вони кажуть, "де-факто" (тобто, визнання нами окупації своїх територій, анексії їхньою Росією), такі переговори не можуть бути продуктивними для України. Це фактично визнання російської окупації, анексії наших теренів. Нам такі переговори не потрібні", – упевнений експерт.
Тому, продовжує він, Ердоган або лукавить, намагаючись бути добрим для Путіна та Росії, тому що йому це економічно вигідно. Або він справді не розуміє суті того, що відбувається в Україні – і не може вважатися другом нашої країни.
"На мій погляд, позиція Туреччини – це позиція ситуативного союзника, причому у тих питаннях, де їй самій це вигідно. Усі дії Ердогана відповідають саме такій позиції, вважає Сергій Гармаш. – Давайте враховувати ще й те, що Ердоган – авторитарний лідер, який давно править у Туреччині. І підтримка авторитаризму до нього – природна, природна. Тому не думаю, що Туреччина займе якусь рішучу позицію щодо РФ. Скоріше, офіційна Анкара робитиме те, що вигідно їй. І займатиме ту позицію, яка принесе Туреччині найбільші економічні та політичні дивіденди. Навіть якщо це шкодитиме Україні".
Якщо до влади прийде опозиція, Туреччина стане більш жорсткою по відношенню до РФ, почне більше зближуватися із Заходом
На думку експерта з міжнародної політики Українського інституту майбутнього Іллі Куси, Туреччина у своїй публічній риториці та дипломатії діє у звичному для себе стилі.
"Жорсткішої позиції щодо РФ у неї точно не буде з тієї простої причини, що Туреччина виступає посередником між Москвою і Києвом. А посередництво передбачає, що його не можна підривати якимись різкими заявами на адресу однієї чи іншої сторони, – пояснює експерт. – Тому Анкара гратиме на балансі, на псевдонейтралітеті. Допомагаючи десь Україні, десь – РФ. З погляду турецького керівництва саме посередництво дозволяє максимально відстоювати свої інтереси, отримуючи бонуси від цієї війни – як вони бачать їх".
Ілля Куса не вважає, що найближчим часом Туреччина змінить свою позицію. Принаймні до виборів (президентських та парламентських), які там пройдуть 14 травня, на місяць раніше від запланованого терміну.
"Якщо до влади прийде опозиція, напевно, Туреччина стане трохи жорсткішою до РФ, почне більше зближуватися із Заходом, що підірве посередницькі зусилля. Якщо ж Ердоган залишиться при владі, він вестиме плюс-мінус ту ж політику, що й зараз", – прогнозує експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" — стати членом ЄС через 2 роки: чи це вдасться Україні – від чого залежить така перспектива.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.