Номінальний президент Білорусі Олександр Лукашенко видав низку заяв про війну в Україні. У тому числі, що Республіка Білорусь воювати не хоче, але її нібито обстрілюють з території України. А тому він наказав військовим "взяти під приціл" центри ухвалення рішень противників Мінська. Про що говорять ці заяви? Коли і за яких умов РБ може (якщо може) бути офіційно втягнута у російсько-українську війну – і розпочати вторгнення? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Олександр Лукашенко. Фото: з відкритих джерел
Усі заяви Лукашенка – це відчайдушні сигнали жертви, до скроні якої приставили пістолет
Військовий оглядач, головний редактор "Апострофа" Денис Попович вважає, що заяви Лукашенка щодо ударів по центрах прийняття рішень у столицях "противників Білорусі" (у разі атак на певні об'єкти в РБ) можуть мати подвійне, а то й потрійне призначення.
"По-перше, вони повністю підтверджують інформацію української розвідки про можливі провокації на низці об'єктів, включаючи місто Гомель та Мозирський НПЗ. Ці провокації можуть використовувати російські спецслужби для формування казус-беллі, щоб втягнути Білорусь у пряму війну проти України. Такий собі білоруський Гляйвіц. По-друге, Лукашенко сам визнав, що його "втягують у війну". По-третє, він поспішив заявити, що, попри все, Білорусь воювати не збирається (зрозуміло, якщо на неї не нападуть)", – пояснює Денис Попович.
На його думку, Лукашенко чудово розуміє, що Україна не збирається нападати на Білорусь. Він також розуміє, що напад Білорусі на Україну є вкрай небезпечним і для армії РБ, і для нього особисто.
"Усі його заяви – це відчайдушні сигнали жертви, до скроні якої приставили пістолет, – вважає експерт. – З одного боку, він повідомляє ґвалтівникові про готовність виконувати його вимоги, а з іншого – намагається повідомити поліцію про наступні дії, які має намір зробити злочинець. Лукашенко продовжує маневрувати і викручуватися, щосили намагаючись уникнути руйнівної війни. Але місця для маневру в нього все менше залишається".
На сьогоднішній день немає прямої небезпеки вторгнення з Білорусі, упевнений Денис Попович. Але до такої ймовірності, наголошує він, ми маємо серйозно готуватися.
Можливості вийти з конфлікту у Лукашенка ще є
Керівник дослідницьких проектів Центру соціального інжинірингу "РАНД" ("Розпізнавання та аналіз несистемних дій") Дмитро Громаков розмірковує так:
"Статус Лукашенка сьогодні визначається навіть не його маніакальною жагою до влади, а історією останніх виборів та провідною роллю Кремля у подіях 2020 року. Тому сьогодні Лукашенко не можна називати навіть "самопроголошеним президентом", адже без російських багнетів і визнання в Кремлі його режим – не більше ніж фікція. Суб'єктність білоруського режиму "лукашистів" обмежена коридором можливостей не більшим, ніж у окупаційних адміністрацій на території ОРДЛО у Пушиліна (голова т.зв. "ДНР") або Пасічника (главар т.зв. "ЛНР"). І чим далі, тим більше його риторика звалюється в порожні струси повітря, як і у всіх цих кремлівських маріонеток. Ми всі чудово пам'ятаємо заяви Захарченка (знищений екс-главар т.зв. "ДНР") про готовність дійти до Лондона".
Виходячи з цього, вважає Дмитро Громаков, заяви Лукашенка, "взяти під приціл" центри прийняття рішень противників Мінська, ніщо інше – як рудименти підліткових комплексів, які починають виявлятися в моменти страху перед реальністю – і спричинені усвідомленням власної недуги та невпевненості у власних силах, які завжди компенсуються потоком міфів та легенд про власну "всемогутність" та "непереможність".
"Усвідомлення Лукашенка неминучості втягування Білорусі у війну вимагає виправдання такого кроку перед власним народом, а отже й обґрунтування своєї співучасті в агресії. Звідси й беруться всі ці "позиції, з яких готувався удар", "збиті БПЛА з гранатами" та "ракетні удари". Але найголовніше – прямо зараз реалізуються ІПСО (інформаційно-психологічна операція) щодо дегуманізації українського народу в очах білорусів та розпалювання ненависті між народами. Згадаймо останні хейтерські баталії у телеграмі між білорусами "українцями" з російських-ботоферм. Виходячи з динаміки розвитку ситуації рахунок йде на тижні. І, найімовірніше, вторгнення армії РБ в Україну буде підв'язане під активізацію наступу на Донецько-Луганському напрямку для сковування наших резервів", – прогнозує експерт.
На його думку, якщо ми беремо за основу, що впливу у Лукашенка не більше, ніж у будь-якого іншого кремлівського маріонеткового режиму, то шансів зіскочити з участі у війні проти України він не має.
"Однак, якщо Олександр Григорович вирішить піти "шляхом Франка", то шанси для білорусів мінімізувати свої втрати від участі у конфлікті різко зростають. Але для цього доведеться ухвалити низку рішень, які не сподобаються Путіну, – зазначає Дмитро Громаков. – Наприклад, сформувати виключно добровольчий батальйон чи декриміналізувати "найманство", щоб усі адреналінозалежні суїцидники Білорусі могли спокійно вступити до лав російської армії – і померти під вогнем української артилерії. При цьому офіційний Мінськ утримався б від прямої участі у війні. Можна було б збалансувати і внутрішньополітичну ситуацію в РБ, сховавшись за білоруськими "пацифістами", які виступали б публічно проти російської агресії та участі в ній білорусів, заплющивши очі на страйки на підприємствах, які обслуговують російських військових. Загалом, можливості вийти з конфлікту у Лукашенка ще є. Справа в його волі та волі білоруського народу. Чи вистачить їм волі протистояти росіянам? Зважаючи на вчорашній виступ Лукашенка, у цьому є великі сумніви".
Читайте також на порталі "Коментарі" – Лукашенко анонсував нову "битву" після України.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.