Чого чекати від переговорів США та Ірану: хто справжній переможець у війні

У столиці Пакистану 11 квітня розпочинаються переговори між делегаціями США та Ірану. Американську сторону очолює віце-президент Джей Ді Венс, який прибув до Ісламабаду разом зі спецпосланцем Стівом Уіткоффом та Джаредом Кушнером. Про це повідомляє "Bloomberg". Чого чекати від цих переговорів? Хто зрештою у них вийде переможцем? Видання "Коментарі" розбиралося у цих питаннях, проаналізувавши думки експертів.

Війна в Ірані Фото: з відкритих джерел

Він зауважив, тут важливо зафіксувати – Іран веде переговори не з позиції реальної військової переваги, адже його збройні та командні можливості серйозно підірвані. Справжній козир Тегерана – в інституційній стійкості режиму, збереженій ядерній програм і контролі над Ормузькою протокою як інструменті економічного тиску. 

За його словами, іранське керівництво, схоже, оцінює, що поєднання цієї стійкості та нинішньої зацікавленості адміністрації США в угоді створює рідкісне вікно можливостей. Це дозволить забезпечити суттєві економічні поступки, водночас підтверджуючи статус Ірану як ключового регіонального актора у Перській затоці.

Іран бачить ситуацію і підніматиме ставки

Співзасновник Аналітичної мережі "Research Solutions" Ігор Тишкевич зазначив, що в Пакистані справді починаються переговори між США та Іраном. В якості основи, зважаючи на все, так звані 10 пунктів Тегерана. Але Трамп може собі виторгувати, наприклад, участь у "спільному підприємстві" зі стягнення плати за прохід Ормузької протоки. Нафтові промисли, точніше, ключове впливом геть експорт іранської нафти, мабуть, вже немає. Частково, наприклад, кілька родовищ або один із портів – така опція залишається.

Він продовжує, ось тільки справа впирається у "посередника". Це Пакистан. Держава, з якою у КНР зафіксовано найвищий із можливих рівень політичних відносин. Ще раз США змушені скористатися послугами посередника-медіатора, яким є найближчий партнер Китаю. При цьому перед початком переговорів Пекін "підсилив" позиції свого партнера. В Урумчі чотири дні тому відбулися переговори трикутника КНР-Афганістан-Пакистан, де учасниками були представники МЗС та армійського керівництва. Тобто афгано-пакистанський конфлікт дещо набрид Пекіну і той вирішив його завершити. Наочна демонстрація для Трампа "як це робиться".

За його словами, третій чинник — руйнація міфу про "американську парасольку безпеки". США, погодившись на пропозиції Ізраїлю трохи повоювати в регіоні, не змогли забезпечити безпеку своїх ключових партнерів. І тут йдеться не лише про Близький Схід. Вимушене виведення систем ППО з Південної Кореї змусило Сеул діяти.

Четвертий – позиція ЄС. Китай украй активізувався на європейському напрямі. І, зважаючи на все, держави ядра Європейського Союзу починають формування власних політик співробітництва (але не протистояння) з КНР. При цьому спільна стримана позиція ЄС як союзу залишається чинною. П'ятий чинник – Тайвань.

Він наголошує, і тут показовий кейс Венесуели. Повної заборони торгувати з Китаєм після викрадення Мадуро США не запроваджували. Була спроба змінити правила контактування нафти (під американським контролем), включаючи переробку венесуельської нафти у третіх країнах. Але PetroChina (підрозділ CNPC) просто "наполегливо рекомендував" трейдерам поки що "не купувати" венесуельську нафту для постачання в КНР або на китайські НПЗ в інших країнах. На цьому фоні МЗС КНР вимагає від США відійти від практики "Генеральних ліцензій" щодо венесуельських санкцій. Тобто, говорячи простою мовою, шантажує. Перед поїздкою Трампа до Пекіна.

Читайте також на порталі "Коментарі" — нафта, хаос і амбіції: що насправді приховує “перемога” Трампа над Іраном.