Переворот у Судані: кому вигідно, що далі, чи є російський слід

У Судані – черговий переворот, хвилювання, хвиля насильства. Президент США Джо Байден у четвер, 28 жовтня, вимагає від військових Судану негайно відновити в країні цивільне правління, приєднавшись до закликів Європи та ООН покласти край насильству проти мирних демонстрантів та звільнити затриманих. Те, що відбувалося спеціально для порталу "Коментарі", проаналізував Олександр Мішин – кандидат політичних наук, викладач Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, співзасновник Центру дослідження Африки.

Судан - фото з відкритих джерел

Як може розвиватися ситуація далі

Після військового перевороту 25 жовтня у Судані може спостерігатись радикалізація поведінки обох сторін протистояння. Представники суданського громадянського суспільства та профспілкового руху, які в ході подій 2018-2019 років змогли шляхом ненасильницького опору досягти падіння диктатури президента Омара аль-Башира не бажають, щоб у республіці відродилася нова військова диктатура під іншою вивіскою та з іншими особами зі складу генералітету. У країні готуються марші мільйонів проти перевороту.

Військовому керівництву на чолі з генералом Абдель-Фаттахом аль-Бурханом дуже не просто утримати свої позиції, не застосувавши насильство в значних масштабах. Фактично існує ризик громадянської війни в Судані, якщо військові розв'яжуть терор, адже ресурс легітимності у них є відверто невеликим, і базується він виключно на критиці провалів громадянського уряду Абдалли Хамдука в економічній сфері.

Але не забуватимемо, що у військових, які затіяли переворот, була своя велика квота в тому уряді, і вони також несуть відповідальність за невирішені проблеми, що накопичилися. Не говорячи вже про те, що аль-Бурхан, який оголосив себе диктатором, до жовтневого перевороту був головою Суверенної ради, тобто. керував органом, що виконував функції колективного президента Судану.

Те, що політичні позиції військових слабкі, підкреслює факт затягування процесу оголошення складу військового уряду, тобто. хунти (після розгону кадрів цивільного уряду). Аль-Бурхан хоче подати поточний процес не як переворот, а як перезавантаження перехідних органів влади з метою порятунку революції. Але є вагомі сумніви, що цей прийом спрацює. Судан потрапив у зону нестабільності та невизначеності.

Хто має вигоду

Якщо говорити про внутрішній аспект суданських подій, то жовтневий переворот є спробою консервації військового правління в Судані. Воно з часів захоплення влади генералом Ібрагімом Аббудом тягнеться досі упереміш із короткими проміжками існування цивільних урядів. Для міцнішого суданського громадянського суспільства ставки зараз як ніколи високі, адже якщо буде зупинено переворот, то Судан може, нарешті, вирватися з здавалося нескінченним колесом сансари військових диктатур.

У короткі терміни уряд Хамдука досяг ряду важливих успіхів: скасували жорсткі шаріатські кримінальні покарання, закон про віровідступництво, криміналізували ганебну практику жіночих обрізань, припинили канали підтримки міжнародних терористів, нормалізували відносини зі США та Ізраїлем. Це дуже суттєвий прогрес, і багато консервативних сил подібна модернізація лякає.

З зовнішніх сил дестабілізація Судану очевидно вигідна для Ефіопії, яка конфліктує з Хартумом через спірні території, а також через будівництво Великої греблі ефіопського відродження. Для Аддіс-Абеби переворот має практичний геополітичний вимір і їй не хотілося б зміцнення позиції войовничого генерала аль-Бурхана.

Але є й менш явні інтересанти хаотизації Судану, зокрема, ті країни, яким не потрібен успіх демократичних перетворень на суданській землі, і вихід країни з міжнародної ізоляції.

До речі, нестабільність спостерігається в поясі африканських країн про Сенегал на заході до Сомалі на сході. Саме у межах цього ареалу у 2021 році вже відбулися військові перевороти у Малі та Гвінеї. І як знати, чи не станеться щось схоже, наприклад, у Нігерії?

Чи є у тому, що відбувається, російський слід

Москва має інтереси в Судані. Як геополітичні (наприклад, будівництво пункту матеріально-технічного забезпечення ВМФ РФ у Порт-Судане), і економічні (геологорозвідка і видобуток з корисними копалинами, залучення транзитного потенціалу суданської території). Російські найманці з ПВК "Група Вагнера" використовувалися режимом аль-Башира для придушення народних протестів у 2018-2019 роках, і можуть з'явитися в Судані і зараз.

Для Росії важливо довести, що народні революції (в інтерпретації Кремля – "кольорові перевороти) не можуть мати успіху. А тому росіянам вигідно підтримувати воєнний переворот. І це вже знайшло своє відображення у позиції РФ у раді безпеки ООН.

Однак, щоб грати в Судані по-великому, Росія має бути готова серйозно вкладатися. США заморозили Хартуму допомогу на 700 млн. доларів. Чи готові росіяни одразу надати еквівалентну суму для підтримки суданців? Для облаштування військової бази у Порт-Судані РФ необхідно розщедритися ще на 5 млрд. доларів. І так далі. Судан – велика та важлива африканська країна, що лежить на периферії Близького Сходу. Там давно грають США, Ізраїль, Велика Британія, Єгипет, арабські монархії Затоки, Туреччина, Іран. Щоб такої компанії виглядати пристойно, Москві потрібні вагомі грошові витрати. Тут точковими напівзаходами і постачання партій зброї чи найманців, як у ЦАР, не відбудешся. Зовсім інші масштаби.

Нагадаємо, у Судані внаслідок військового перевороту скасували всі авіарейси. Водночас повітряний простір країни залишається відкритим.