Президент Туреччини Реджеп Ердоган зробив різкий випад у бік Європейського Союзу. За його словами, тоді як Туреччина виконала всі обіцянки, які вона дала ЄС (куди намагається потрапити вже 60 років), блок не виконав майже жодного зі своїх. Про що говорить подібна риторика офіційної Анкари, яка, до того ж, поставила на паузу вступ Швеції до НАТО? Чого очікувати від Туреччини найближчим часом, у тому числі у ракурсі російсько-українського протистояння? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Реджеп Тайіп Ердоган. Фото: із відкритих джерел
Євроінтеграційні перспективи Туреччини можуть бути пов'язані з політичними змінами
Політичний експерт Сергій Таран зазначає, що своєрідні – непрості – відносини Туреччини з країнами ЄС, з блоком НАТО розпочалися саме за правління Ердогана.
"Нині Туреччина, яка є частиною НАТО, займає свою особливу позицію практично з будь-якого питання. У тому числі в ракурсі того, що залишається осторонь санкцій проти РФ. При цьому ніхто заявки на членство Туреччини до ЄС не забирає. Але переговори, які ведуться вже давно, поки що дійсно буксують", – каже експерт.
З одного боку, продовжує він, ЄС не мав би бути проти, щоб мати у своєму складі Туреччину з її сильною армією, досить розвиненою економікою. З іншого боку, політичні умови в Туреччині дещо відрізняються від тих, які є в ЄС. Тому вона поки що і не стала частиною Євросоюзу. Що викликає з боку офіційної Анкари певний подив.
Щодо призупиненого Туреччиною розширення НАТО за рахунок Швеції – тут, за словами Сергія Тарана, дещо інша історія.
"Ті проблеми, які були (і до певної міри – є) – це тертя не стільки між Туреччиною та НАТО, Анкарою та Стокгольмом, скільки прихована конкуренція між Туреччиною та США у деяких регіонах. Зокрема, у Чорноморському. Це швидше про стосунки між Вашингтоном та Анкарою. Куди накладається і те, що Ердоган та його оточення підозрюють, ніби у спробі військового заколоту проти них у 2016 році проглядається американський слід", – наголошує експерт.
Він підсумував: незважаючи на особливу позицію Туреччини щодо спектру питань, вона ніколи не висловлювала бажання вийти з НАТО. Ну, а з ЄС у неї відносини не найкращі, хоч є партнерство з низки напрямків. Можливо, через якийсь час, коли в Туреччині відбудуться певні політичні зміни, покращаться і її євроінтеграційні перспективи, вважає Сергій Таран.
Ердоган грає у свою гру
Політолог-міжнародник Богдан Мірошников розмірковує так:
"Туреччина традиційно грає у свою гру, намагаючись всидіти на двох стільцях. І це не лише про ситуацію російсько-української війни, коли Україні з боку Туреччини надається військово-технічна допомога (ті ж безпілотники), а також наголошується на важливості поваги до територіальної цілісності та суверенітету нашої країни. При цьому ведеться активна торгівля з РФ, що дає можливість обходити санкції. Це загалом така державна політика".
За словами експерта, періодичні випади турецької влади на адресу Євросоюзу – це теж уже скоріше традиція.
"Причому ЄС давно дав зрозуміти турецькій владі, що тій слід забезпечити дотримання прав людини у своїй країні згідно з демократичними нормами, що відповідають європейським. І тоді можна ґрунтовніше говорити про просування Туреччини до ЄС. Але за десятиліття правління Ердогана ситуація у цьому ракурсі особливо не змінилася. Мабуть, навіть погіршала", – констатує Богдан Мірошников.
Щодо гальмування євроатлантичної інтеграції Швеції, тут Ердоган просто намагається вибити зі США контракт на постачання до Туреччини американських винищувачів (F-16 або F-35), вважає експерт.
"США поки що цього не схвалюють. І це, по суті, єдина реальна причина, через яку Туреччина не пускає до НАТО Швецію. А зовсім не нібито не виконання останньої тих чи інших вимог Анкари, зокрема щодо видачі прихильників курдської партії", – наголошує Богдан Мірошников.
Читайте також на порталі "Коментарі" — чому посилюються розбіжності України з європейськими сусідами – справжні причини.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.