7-8 липня острів Балі (Індонезія) приймав саміт міністрів закордонних справ країн "Великої двадцятки" (G20). Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров нібито достроково залишає захід через влаштований йому бойкот. А міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час онлайн-виступу на саміті G20 закликав до рішучої глобальної відповіді на агресію РФ. Які висновки можна зробити з того, що відбувається? Портал "Коментарі" з цим питанням звернувся до експертів.
Сергій Лавров. Фото: з відкритих джерел
Сам факт того, що листопадовий форум залишається чинним, дає надію на можливі переговори між Україною та Росією під час саміту G20
Директор Українського інституту політики Руслан Бортник звертає увагу, що протистояння між РФ та Заходом, обструкція Росії у Західному світі досягли найвищого рівня.
"І зустрічі навіть у технічних форматах перетворюються на тотальне ігнорування російських представників. Зустріч міністрів закордонних справ країн "Великої двадцятки" стала черговим підтвердженням цього. Показавши, наскільки гострою, вибухонебезпечною може стати зустріч глав держав G20, запланована на листопад у тій же Індонезії", – наголошує експерт.
Нагадаємо, що глава української держави Володимир Зеленський вже уточнив, що його присутність на цьому заході залежатиме від того, чи з'явиться там Путін, якому, на думку Зеленського, не місце на таких форумах.
А в Кремлі вже підтвердили інформацію, що президент Росії має намір взяти участь у саміті глав країн "Великої двадцятки" у листопаді.
"При цьому є треті країни, які намагаються зберегти рівні відносини з Україною та Росією, які намагаються виглядати нейтрально. Це ті самі Туреччина, Китай, глави МЗС яких спілкувалися з Лавровим на нинішньому саміті, – зазначає Руслан Бортник. – І сам факт того, що листопадовий форум залишається чинним, дає надію на можливі переговори між Україною та Росією під час саміту G20. За умови, що Зеленський та Путін там будуть – і що буде, про що говорити. Дуже зручний момент (початок опалювального сезону, ймовірне завершення фази активних бойових дій), щоб скористатися вікном можливостей для переговорів".
Поки що, резюмує директор УІП, ізольована від Західного світу Росія не змогла перетягнути однозначно на свій бік навіть треті країни. Ситуація залишається вибухонебезпечною для всього світу – із ризиком трансформації російського вторгнення до України у нову глобальну війну, вважає Руслан Бортник.
Одна справа – не бажати стояти поряд з Лавровим чи Путіним. І зовсім інае – потужно допомагати Україні
Історія нас вчить, що за будь-яким дипломатичним демаршем повинні слідувати якісь конкретні дії. А, якщо їх немає – то можна говорити лише про картинку, не більше. Так міркує політолог, експерт Аналітичної групи Левіафан Микола Мельник.
"Я пам'ятаю, як у 2014 році так само бойкотували російську делегацію. Як Путіна відсаджували за окремий столик. Так представники G20 (тоді саміт проходив в Австралії) намагалися продемонструвати, що президент РФ не може навіть сидіти поруч із ними через свої агресивні дії проти України. І Путін тоді, як Лавров зараз, відбув із саміту раніше за інших. У той же час, Німеччина продовжувала будівництво "Північного потоку-2", а Туреччина домовлялася про "Турецький потік". Саме тому важливими є не дипломатичні демарші, а реальні дії", – пояснює політолог.
На його думку, те, що дипломатичний демарш відбувся в Індонезії – це насамперед велика заслуга української дипломатії загалом і особисто міністра закордонних справ Дмитра Кулеби.
"Але, наголошую, поки не будуть прийняті конкретні рішення щодо допомоги Україні озброєнням, фінансами, матеріально (у значно більших масштабах, ніж ми отримуємо), поки проти Росії не введуть дійсно жорсткі санкції, ембарго – тиск на країну-агресора я вважатиму чисто формальним. Одна річ – не бажати стояти (сидіти) поряд з Лавровим чи Путіною. І зовсім інше – потужно допомагати Україні", – наголошує Микола Мельник.
При цьому, продовжує він, слід розуміти, що російська дипломатія і пропаганда сприймуть вороже, що відбулося на саміті в Балі. І використовують це для просування улюблених меседжів у стилі "Росія оточена ворогами, але ми не здамося, ми просто змушені воювати". Тим самим намагаючись мобілізувати росіян на продовження агресії.
І не випадково Путін заявив, що готовий воювати до останнього українця, хоч і спробував цю логіку дій приписати Заходу. На Україну чекають чергові важкі удари, але я впевнений, що ми вистоємо і переможемо", – резюмує експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" – варіанти є: що може змісти режим Путіна – коли диктатора приберуть свої ж.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.