За тиждень росіяни та жителі тимчасово окупованих територій переобиратимуть Путіна. У результатах "виборів" ніхто особливо не сумнівається, як і в тому, що путінський режим гарантує виключно продовження війни з її ймовірним розширенням на країни НАТО. Чи залишилися у Росії сили, здатні змінити ситуацію? Чи крах путінського режиму можна інспірувати лише діями ззовні? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Володимир Путін. Фото: з відкритих джерел
У Росії є умовно ліберальний прошарок населення на рівні 22-23%
Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич розмірковує так:
"Крах путінського режиму навряд чи можна інспірувати ззовні, якщо ми маємо на увазі політичні технології чи інформаційну роботу. Тому що довкола громадян РФ створено досить потужний інформаційний кокон, який роками переконував їх у правильності обраного курсу – відновлення т.зв. "величі Росії". І на цю базу, як це неприємно нам було б визнавати, лягли тези Путіна, що війна проти України – це війна за виживання РФ, як вони кажуть – як великої держави".
Відповідно, пояснює експерт, у короткостроковій перспективі, або навіть середньостроковій (4-5 років) вплив інформаційного впливу ззовні на країну-агресора суттєво обмежений.
"З іншого боку, – продовжує він, – якщо ми розуміємо під зовнішнім впливом (і тут багато залежить від України) завершення війни, за умови, що російські еліти та населення розуміють, що РФ програла (не заморозка, а певний успіх Сил оборони України, помножений на дипломатію), то тоді можлива політична криза в Росії".
Але вона буде інспірована зсередини, уточнює Ігор Тишкевич. І загальна канва цієї кризи вкладається у тезу – "цар слабкий, царя треба міняти".
Для нас, на жаль, це не означає, що до Кремля прийде кращий політик для України, наголошує експерт. Але зміна режиму дає нам таку колосальну можливість як час.
"За будь-якого незапланованого переділу влади відбувається внутрішньополітична криза. Так було й у Російській імперії. Так може статися й у Росії. Коли просто не вистачить людських, інтелектуальних ресурсів утримувати у сфері свого впливу країни, які називають своєю периферією. Це дає можливість Україні посилитися. І важливо, якщо так станеться, обов'язково цією можливістю скористатися. Тут все залежить лише від нас", – пояснює Ігор Тишкевич.
Станом на сьогодні, зазначає він, у Росії є умовно ліберальний прошарок населення, який становить 22-23%. Але це не те, щоб антивоєнні настрої.
"Швидше, це про посилення ролі та значущості РФ, але за рахунок колишніх, не військових методів – економічний шантаж, втручання у внутрішню політику сусідніх держав. При цьому значна частина росіян була і залишається імперцями. – впевнений експерт. – Тут можна згадати відому фразу вже покійного ліберального політика Навального про те, що Крим – це не бутерброд, щоб його туди-сюди повертати".
Російські ліберали не готові відстоювати свої права та свободи зі зброєю в руках
Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі наголошує, що опозиція в Росії давно зачищена та розколота. А після повномасштабного вторгнення до України цей процес вийшов на фінальну стадію.
"Був лише один лідер, здатний поєднати розрізнену, т.зв. ліберальну опозицію – Олексій Навальний. Але навіть його
вбивство в колонії не стало приводом, стимулом для тих росіян, які не підтримують путінський режим (за різними оцінками, таких 15-20%), організувати бодай серйозні масові протести. Це був апофеоз розгрому російської опозиції", – констатує експерт. Отже, продовжує він, суто внутрішні процеси (громадянське протистояння) не є тим, що може змісти путінський режим. Лише деякі "чорні лебеді" на кшталт того ж пригожинського бунту.
"Російські ліберали не готові відстоювати свої права та свободи зі зброєю в руках, як було в Україні 2014-го. Для цього потрібні радикальні сили, люди, які готові вмирати за свої переконання, права та свободи. У Росії такі або у в'язницях, або видавлені з країни, або під контролем. Тож чекаємо на "чорні лебеді" ззовні", – робить висновок Максим Ялі.
Читайте також на порталі "Коментарі" — чи здатний Китай зупинити війну в Україні: чому знову просуває мирний кейс.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.