Погроми, влаштовані дагестанцями ввечері 29 жовтня в аеропорту Махачкали, де вони вишукували євреїв, за версією російського диктатора Володимира Путіна є підступами України та Заходу. Більше того, він заявив, що російська агресія проти України – це "боротьба за правду та справедливість, зі злом та пригніченням, з расизмом та неонацизмом". І що у цій війні нібито "вирішується доля Росії та всього світу, у тому числі майбутнє палестинського народу". У США вже назвали подібні випади абсурдними. Про що говорить реакція Кремля на зростання антисемітизму в РФ? Як події у країні-агресорі, яка продовжує плодити ворогів, можуть розвиватися далі? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Володимир Путін. Фото: з відкритих джерел
Можливості придушувати виступи в РФ досить високі
Політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі вважає реакцію Кремля на те, що сталося в Дагестані, – абсолютно очікуваною. За його словами, це традиційна спроба знайти виправдання власним діям, власній пропаганді, звинувачуючи будь-кого (в ідеалі – "призначених" ворогів в особі України та Заходу).
"Це спрямовано насамперед на внутрішнього споживача. У тому числі ту саму республіку Дагестану, переважна більшість населення якого сповідує іслам. Звичайно, один телеграм-канал, який, за версією РФ, контролюють українські спецслужби, не зміг би спровокувати подібні заворушення. Це системна робота. І де тонко, там і рветься. А саме – в республіках Кавказу, де багато безробітної молоді, яка готова виплеснути свою ненависть і нереалізованість", – пояснює експерт.
Основна причина тут, на його думку, якраз пропаганда ненависті, низькі соцстандарти, нездатність реалізувати себе. Так розпочиналися революції т.зв. "арабської весни" в Тунісі, в Єгипті, де драйвером була молодь, нагадує Максим Ялі.
"Поки що кількість силовиків та можливості придушувати такі виступи досить високі. До того ж ця ненависть спрямована не на місцеву владу, не на центральну владу – а назовні. В даному випадку – на Ізраїль. Керівництво російських спецслужб спеціально зміщує акценти, переносячи ненависть знедоленого населення на когось іншого, аби не на корінь їхніх бід. Аби не на Кремль. А тому чекати на те, що завтра спалахне Кавказ, причому спрямувавши свій гнів саме на російську владу, на жаль, поки що передчасно", – констатує політолог.
Традиційна "фішка" Кремля – весь світ проти нас, ми – обложена фортеця
Аналітик Фонду громадської дипломатії Олександра Решмеділова поділилася такою думкою:
"Протести у Махачкалі явно втратили керованість. І російська верхівка намагається змістити фокус уваги. Показати, що хтось поза РФ стоїть за цими протестами. Не російські спецслужби, не підживлення Кремлем ісламських фундаменталістів, а хтось ззовні. Однак те, що сталося, означає, що центральна влада все більше втрачає контроль за ситуацією всередині країни. І намагається знайти винних".
Експерт згодна з реакцією президента України на події у Дагестані. Зеленський, коментуючи їх, зазначив, що Росія проповідує та поширює ненависть. Намагається збільшити кількість об'єктів ненависті, куди окрім України та колективного Заходу тепер входять Ізраїль та євреї загалом.
"Традиційна "фішка" Кремля, коли він відчуває слабкість – весь світ проти нас, ми – обложена фортеця, – наголошує Олександра Решмеділова. – Слід розуміти, що, якби протести в Дагестані були спрямовані на підтримку Палестини чи ХАМАС, треба було б шукати не євреїв, а палестинців. І надавати їм допомогу. Відправляти гуманітарку, зустрічати у себе біженців. Але те, що відбулося – про інше. Захоплення аеропорту – це публічна агресія. Вона може перерости у захоплення адмінбудівель, ширити хаос. Кількісний склад мусульман у Росії цілком може породити цілий парад боротьби за незалежність. І, якщо такі події відбудуться в Москві – хто знає, до чого вони можуть привести. Особливо на тлі явної розгубленості силовиків, які не зуміли зупинити розлючений натовп у Махачкалі. Це може бути руйнівний ефект зсередини. Гра з сірниками серед бочок із порохом".
На кожен новий протест у Кремля буде одна відповідь – силова
Політолог Дмитро Воронков розмірковує так:
"Те, що є якийсь український слід у подіях у Махачкалі, справді марення. Правильно тут сказали Штати. Зрозуміло, ми маємо зацікавленість у дестабілізації рашки. Але – у розхитуванні центрів прийняття рішень, тієї ж Москви. А не на околицях, гнів яких, знову ж таки, прямує зараз куди завгодно, аби не на Москву".
Чому роспропаганда та офіційні особи списують все на нас – зрозуміло, вважає експерт. Їм треба хоч якось виправдати війну, свої події, погроми. Спробувати вмотивувати громадян для подальшої мобілізації.
"На кожен новий протест у Кремля буде одна відповідь – силова. Поки що такі протести локальні та спрямовані не на центральну владу. Тому й дії силовиків – відносно лояльні. Але якщо протести стануть масштабнішими і почнуть загрожувати саме Кремлю – реакція може стати більш жорсткою", – прогнозує Дмитро Воронков.
Читайте також на порталі "Коментарі" — про що говорить погром у Махачкалі: на що перетворилася нинішня Росія.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.