Білоруський авіаперевізник "Белавіа" та сирійська компанія "Cham Wings Airlines" входять до списку організацій, щодо яких Євросоюз має намір запровадити санкції у зв'язку з міграційною кризою. У переліку фігурують найбільше підприємство нафтохімічного комплексу Білорусі "Гродно Азот", компанія "Білорусьнафта", а також білоруські прикордонники та судді. Експерти проаналізували ситуацію для порталу "Коментарі". Зокрема, дали оцінку діям ЄС та їхньому впливу на Білорусь.
Літак. Фото: з відкритих джерел
"Белавіа" можуть припинити своє існування в нинішньому вигляді, ставши частиною російського "Аерофлоту"
Експерт аналітичного центру Democracy House Анатолій Октисюк упевнений, що нові санкції виявляться болючими для економіки Білорусі.
"Але, наскільки я бачу, Лукашенко повністю "зливає" республіку, зокрема економічно, під РФ. Йде прискорена інтеграція у межах побудови так званої
Союзної держави, де чільну роль, зрозуміло, грає Росія. І навіть якщо будуть введені санкції проти озвучених підприємств – вони все одно працюватимуть, ставши частиною, наприклад, російських компаній. Ті ж "Белавіа" можуть припинити своє існування у нинішньому вигляді, ставши частиною російського "Аерофлоту". Карти інтеграції у межах Союзної держави передбачають уніфікацію економіки. Так чи інакше, білоруські підприємства потрапили під вплив РФ", – пояснює Анатолій Октисюк.
Все, що відбувається, на його думку, означає, що Білорусь втрачає європейський ринок та відповідні доходи економіки. Натомість поглиблюватиметься субсидіювання за російський рахунок.
"Схоже, білоруська економіка буде просто поглинена Росією. Ну, а в політиці Білорусі багатовекторності вже не буде – факт. Усі останні
заяви Лукашенка говорять про це. Це погано для Білорусі, як для республіки. Але добре для режиму Лукашенка, який у такий спосіб забезпечує своє збереження", – констатує експерт.
Лукашенко, який усіма силами чіпляється за владу, продовжить качати міграційне питання. Втрачати йому вже нічого
Політтехнолог, співзасновник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький вважає, що варіантів збереження влади у Лукашенка не так багато. І, швидше за все, він продовжуватиме міграційну кризу.
"Лукашенко бачить, що це має резонанс, діє на європейців. Можливо, не так, як йому б хотілося. Але діє. І тут Лукашенко, як і Путін, чинить як гопник у підворітті. Пройшло – чудово. Не пройшло – що ж вдієш, будемо "хитати" далі чи якось інакше, – пояснює експерт. – Ну, а на прикладі Білорусі Євросоюзу найлегше "відриватися". Далі терпіти витівки Лукашенка неможливо. І важливо продемонструвати, наскільки серйозними можуть бути санкції, коли хтось переходить усі межі (у метафоричному сенсі). Щоб уже задумалася Росія".
На думку політтехнолога, Лукашенко займається насамперед власним виживанням.
Олексій Голобуцький аргументує:
"Він так звик за десятиліття до ролі імператора, до лавірування – то туди, то сюди. То Росію любить, то з Європою заграє. Але після 2020 року (скандальні вибори, придушення протестів) це вже не виходить. Доводиться, незважаючи на непрості стосунки з Путіним, на зближення з Росією. А Путін, у свою чергу, намагається у легітимний спосіб позбавити Лукашенка влади. Про це – майбутнє переписування білоруської Конституції (зокрема щодо повноважень президента). Про це – гра на ослаблення власне Лукашенка. Про це ж – прискорене залучення Білорусі до Союзної держави. Чого Лукашенку не хочеться. Він розуміє, що це кінець. Тому що все вже залежатиме не від нього, від російської влади. Проблема виживання Лукашенка – це не проблема Путіна, це проблема Лукашенка. І все, що робить беззмінний президент Білорусі, він робить для вирішення своїх завдань".
Тому, пояснює експерт, білоруському диктатору доводиться грати на підвищення ставок, у тому числі міграційною кризою, примушуючи ЄС до діалогу та легітимізації Лукашенка. Але поки що це працює більше на користь Росії. При цьому, наголошує Олексій Голобуцій, Путін не хоче показувати ні своєму оточенню, ні Заходу, що можна не легітимними засобами прибрати диктатора. Адже це вдарить по ньому.
"Ну, а те, що Лукашенко останнім часом заявляє... Поки що це просто заяви. І він не схожий на маріонетку Кремля. У цьому сенсі Білорусь все ж таки не Нікарагуа, яка всюди підтримує російську лінію. А за Лукашенка Білорусь Крим російським офіційно все ще не визнала. Тому що його заяви у стилі "хочу побувати у Севастополі" та "Крим де-юре та де-факто – російський" – це просто заяви, а не офіційна позиція держави Білорусь. Тобто навіть тут намагається викручуватися, залишати можливість для лавірування", – наголошує експерт.
Він також нагадує, що механізм "тиснути мігрантами" – не новий. Кілька років тому цивілізованішим способом так чинила, наприклад, Туреччина.
"Практично всі розуміють, що мігранти – хворе місце у західному світі. Просто не кожен наважується це використати так, як свого часу зробив Ердоган та як зараз робить Лукашенко. На мою думку, ідея все ж таки була саме Лукашенка, а Москва її так чи інакше підтримала. Тим більше, що така криза дозволяє самій РФ вирішувати свої тактичні завдання – і щодо Білорусі, і щодо ЄС, – міркує Олексій Голобуцький. — Думаю, Лукашенко, який усіма силами чіпляється за владу, продовжить качати міграційне питання. Втрачати йому вже нічого. Прориви на кордоні, зокрема зі зброєю – все можливе. Як і те, що він може почати наділати мігрантів в Україну. Для нього взагалі ідеальна ситуація – локальний військовий конфлікт із кимось із сусідів. Зіткнення, в якому Росія, як союзник, змушена буде підтримати Білорусь".
Читайте також на порталі "Коментарі" – у МЗС України відреагували слова Лукашенка про Крим.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.