Китайська Народна Республіка (КНР), яка рекордно наростила експорт до РФ, може потрапити під європейські санкції. На цьому ж фоні окремі країни, як та сама Італія, подумують залишити ініціативу Китаю "Один пояс, один шлях" заради покращення відносин із США. А генсек НАТО Єнс Столтенберг акцентує, що російсько-українська війна та її можливий результат вплинуть на рішення КНР атакувати чи не атакувати Тайвань. Як далі може діяти Китай? Чи є ймовірність, що він віддасть перевагу зменшенню явної та таємної підтримки РФ заради того, щоб зберегти нормальні відносини з Європою, а, можливо, і покращити відносини зі США? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Сі Цзіньпін. Фото: з відкритих джерел
"Фактор Росії" Китай розігруватиме у своїх інтересах, посилюючи свою геополітичну вагу
Експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ міркує так:
"Китайський вибір – очевидний. На жаль, в Україні щодо Китаю найчастіше згущують фарби, перебільшуючи рівень підтримки, яку він надає Росії. Насправді КНР належить до РФ як до великого сировинного придатку. Російський внутрішній ринок з погляду продажу своїх товарів Пекіну особливо не цікавий через низьку платоспроможність росіян, низьку ємність даного ринку. Для порівняння – товарообіг КНР та РФ становить близько 190 млрд доларів (причому в основному за рахунок продажу російської сировини до Китаю), а торговельний оборот Китаю з ЄС та США – приблизно 1,4 трлн доларів (і це в основному експорт китайських товарів на ринки цих країн, а також імпорт високотехнологічного обладнання, технологій)".
Саме тому, пояснює експерт, вибір на користь розширення відносин КНР із Заходом очевидний. Саме тому, акцентує він, Пекіну вкрай важливо аналізувати напівтони та напівнатяки, які закладені у тих чи інших формулюваннях, фразах, офіційних заявах та визначеннях американців та європейців.
"Самим Китаєм його відносини зі США визначено як конструктивну співпрацю. А відносини з Росією – як взаємодія та дружба. Дружба – це просто чудовий історичний реверанс. А взаємодія – просто якась координація у тих чи інших напрямках. Тоді як із США – мова, наголошую, про конструктивну співпрацю. Що на щабель вище (з погляду насичення смислами), ніж ефемерна взаємодія та дружба", – пояснює Олексій Кущ.
Щодо знаменитої фрази про "стратегічне партнерство" Китаю та Росії, то експерт нагадує, що КНР уточнювала – вона має намір стояти з РФ спиною до спини.
"Китаєзнавці звернули увагу, що мова не про "пліч до плеча" (що означало б якісь спільні дії), а "спиною до спини" (що передбачає обіцянку Китаю не бити Росію в спину, скориставшись її колосальним послабленням через війну проти України). Слід розуміти, що Китай є найбільшою економікою світу протягом найближчих десятиліть. Швидше за все, до 2050 року КНР стане технологічною наддержавою. Проводитиме так звану "приховану приватизацію" природних ресурсів Сибіру. Але для такого ривку Пекіну дуже важливо взаємодіяти з розвиненими економіками світу – європейською, американською. А Росія тут – лише сировинний інтерес, а також інтерес балансування у світовому трикутнику КНР-США-РФ, де зазвичай розігрується "третій – зайвий". У минулому таким зайвим став СРСР. Нині вже стає і точно стане у майбутньому його правонаступниця – Росія", – зазначає Олексій Кущ.
При цьому, продовжує він, "фактор Росії" Китай розігруватиме у своїх інтересах, посилюючи свою геополітичну вагу, свої переговорні позиції у відносинах із США. Так само, як робив за часів Холодної війни.
"Фактично Сі Цзіньпін у цьому – продовжувач роботи Ден Сяопіна, який ніколи не обіймав посаду керівника країни, але був фактичним керівником Китаю з кінця 1970-х до початку 1990-х років. Це два найбільші китайські керівники після Мао Цзедуна", – вважає експерт.
Україні, впевнений він, важливо формувати свій китайський вектор.
"Зрештою, президент Зеленський провів телефонну розмову із Сі Цзіньпіном, після чого з'явився український посол у КНР. Як би там не було, Києву важливо налагоджувати взаємини із Пекіном. Китай – один із найбільших геополітичних гравців. На нього значною мірою дивиться частина Азії, Африки, Латинської Америки. Тепер у нас на китайському напрямі є позитивні новини. Наступний крок – вироблення правильного розуміння політики КНР на рівні громадської думки. Тут ми, на жаль, переважно харчуємося стереотипами та кліше, які закидаються, зокрема, з Росії, – зазначає Олексій Кущ. – А Москві дуже вигідно формувати міф про те, що її підтримуватиме Китай, що він мало не бере непрямої участі в цій війні на боці РФ (шляхом поставок якоїсь міфічної військової допомоги та ще чогось подібного). Це суто кремлівські інформаційно-психологічні операції, які мають на меті ускладнити відносини КНР з Україною та Заходом, показати, що Росія нібито не опинилася в геополітичній ізоляції".
Втрачати відносини з ЄС, йти в лобову конфронтацію з ним і США заради Росії, яка вже ледь дихає – точно не в національних інтересах Китаю
Телеведучий, медіаексперт, політичний оглядач Сергій Дойко поділився такою думкою:
"Я не знаю, чи вибрали китайці стару стратегію сидіти на березі річки і чекати, поки повз пропливати труп ворога. Але я припускаю, що вони дуже хочуть, щоб річка перетворилася на молочну, а береги – на кисельні. Країна, яка чітко заточена на свої національні інтереси (реальні, а не вигадані, як у РФ), шукатиме вигоду скрізь. Втрачати відносини з ЄС, йти в лобову конфронтацію з ним і США, заради Росії, яка вже ледь дихає – точно не в національних інтересах Китаю. Ресурси з РФ він і так черпатиме, свої товари — і так туди буде збувати. Зрозуміло, що відмовлятись від таких вигод Пекін не стане. Але не стане він і підставлятися заради меншої вигоди, втрачаючи більшу. А велика у нього – якраз у торгівлі з ЄС та США".
Сергій Дойко нагадує нещодавні заяви МЗС КНР, що вони зацікавлені у поглибленні китайсько-американських відносин. І те ж недавнє голосування Китаю за резолюцію Генасамблеї ООН, у преамбулі якої йдеться про російську агресію, багато про що говорить, вважає експерт.
"Так, офіційно КНР не визнала те, що робить РФ – агресією. Але резолюцію з таким формулюванням – підтримала. Дуже зручна подвійність позиції. Суто азіатська дипломатія. Гнучка. Не знаю, наскільки мудра. Але економічно вигідна для Китаю. Принаймні на даному етапі. Де важливо не перегнути, не переборщити, – пояснює Сергій Дойко. – Коли я спілкувався з адвокатом, політичним стратегом, членом Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США) Юрієм Ванетиком, він окреслив американське бачення китайської політики: розуміючи, що не вигідно свариться з Європою та США, Пекін може натиснути на РФ. Щоб та припинила ескалацію. При цьому ні з ким сваритися не збирається. Така двопозиційність. І вашим, і нашим. Китай, начебто, не проти розвивати відносини із Заходом, і начебто – за мир (щоб торгувати краще-швидше-багатогранніше). Але й відверто засуджувати РФ не поспішає. Китайці думають лише про свою вигоду, оцінюючи при цьому геополітичну ситуацію. Друга економіка світу це дозволяє. Думає про свій прибуток. Але й під санкції підставлятись не буде".
Читайте також на порталі "Коментарі" — пряме авіасполучення та безвіз для Грузії: що задумали у Кремлі.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.