Другий день переговорів між керівниками Китайської Народної Республіки (КНР) Сі Цзіньпіном та російським президентом Володимиром Путіним, який оголошений у розшук Міжнародним кримінальним судом, приносить тривожні звістки. Вже зрозуміло, що Китай має намір і надалі підтримувати Росію. Принаймні – економічно та політично. Лідер КНР навіть запросив свого російського колегу відвідати Китай. Експерти продовжують аналізувати спеціально для видання "Коментарі" ігри китайського дракона з російським ведмедем, добряче пошарпаним війною проти України.
Сі Цзіньпін та Путін. Фото: з відкритих джерел
Сі Цзіньпін демонструє, що він не лідер глобального масштабу, а лише диктатор
Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж із жалем зазначає, що Сі Цзіньпін не дослухався до його рекомендацій, а також закликів інших експертів, політиків, дипломатів.
"Він міг би цими днями стати потужним світовим лідером, домогтися поліпшення відносин із Заходом, зробити стратегічно вивірений крок. Все, що слід зробити, – це жорстко натиснути на Путіна, щоб той виконав перший пункт китайського
мирного плану.
А саме – забезпечення суверенітету України. Що, зрозуміло, передбачає виведення окупаційних військ, повернення міжнародно визнаних кордонів. Після чого – вироблення загальних правил глобальної безпеки, компенсації Україні за заподіяні збитки тощо. Прояви Сі мужність, мудрість, лідерські якості справді світового рівня – він міг би це зробити. Але не зробив. Грає у свої хитрі ігри, підігруючи Росії – аби це було на противагу Заходу. Від якого Китай, до речі, дуже залежить. У плані фінансів, торгівлі, технологій, безпеки. Щодо ресурсів, які тримають китайську економіку. Це далеко не Росія, частка якої в товарообігу КНР лише 9-12% (і то багато в чому за рахунок скупки в останній рік задешево її енергоресурсів та копалин)", – наголошує генерал.
І все-таки, продовжує він, Пекін зробив саме таку ставку. Втягнути в орбіту свого впливу Росію і з цих позицій торгуватися із Заходом за ті чи інші преференції. Економічні, політичні. Включно з кейсом Тайваню.
"Військових важелів безпосередньо КНР немає. Та й не хоче ця країна воювати. Економічно тиснути на Захід Китай теж не може, оскільки сам залежить від нього (основні ринки збуту – європейський, американський, канадський). Залишається використовувати "російський таран", підживлюючи путінський режим економічно, надаючи політичну підтримку. Допомагаючи технологіями, але обмежено. Без відвертого постачання зброї, інакше Захід знищить китайську економіку. Тож тут Сі ризикувати не буде. Але продовжить відігравати роль нібито нейтрального політика, який виступає за аморфний мир. Без пропозиції конкретних та ефективних механізмів його досягнення", – прогнозує Микола Маломуж.
На його думку, тим самим Сі Цзіньпін демонструє, що він не лідер глобального масштабу, а лише диктатор. Той, хто намагається не стільки рятувати, скільки використовувати іншого (російського) диктатора у своїх цілях. Як використовує так само іранських, північнокорейських диктаторів. Паралельно "видаючи" Росію.
"По Україні з боку КНР буде запропоновано той самий аморфний мирний план у стилі "давайте припинимо вогонь і поговоримо". Це чітко вписується у стратегію РФ: заморозити конфлікт, залишивши території окупованими, накопичувати сили для нового удару. Нам такий підхід точно не підходить. Це "миротворчість" на користь агресора. На що чітко вказують наші
західні партнери.
Їм китайська гра зрозуміла, про що самі США, Великобританія, ЄС прямо говорять. Сі дали шанс. Він ним не скористався, воліючи грати на ослаблення як Росії, так і Заходу, який ця війна теж вимотує. Сподіваючись, що зможе на цьому фоні зміцнити свої позиції. І припускаючись цим величезної помилки у стратегічному плані", – резюмує Микола Маломуж. Сі Цзіньпін спробував продемонструвати, що Китай – це тепер не лише економічна, а й дипломатична міць
Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін розмірковує так:
"Очевидно, що Сі Цзіньпін активно намагається показати, що Китай може (особливо на тлі останніх його позитивних зусиль щодо дипломатичних моментів між Іраном та Саудівською Аравією) виконати роль такого собі медіатора, переговорника. У тому числі у ракурсі врегулювання російсько-української війни. Та й сама Росія намагається просити у Китаю допомоги цього кейсу. Адже після ордера, який видав на арешт Путіна
Міжнародний кримінальний суд у Гаазі,
стало зрозумілим, що Захід більше говорити з ним не буде. І в того не так багато варіантів лишилося. Чим користується Сі Цзіньпін, демонструючи, що Китай – тепер не тільки економічна, а й дипломатична міць. Що Пекін має можливість впливати на ситуацію у світі". Російсько-українська війна – те, що часто називають мультикризою, зазначає політолог. Адже вона впливає не лише на безпечні фактори, а й на економічні (ціни на продовольство, паливо тощо), логістичні, екологічні тощо.
"Вже анонсувалося, що після переговорів із Путіним заплановано телефонні розмови Сі Цзіньпіна з українським лідером
Володимиром Зеленським.
Міністри закордонних справ наших країн мали нещодавно таку розмову, – нагадує експерт. – Україна розраховує, що Китай може якось вплинути на Росію. При цьому важливим для нас моментом залишається звільнення всіх територій. Лише після цього можна обговорювати ще щось, включаючи репарації". Ну, а сьогоднішній візит прем'єра Японії до України, безумовно, має прив'язку до візиту китайського лідера до Росії, вважає Олексій Якубін. За його словами, Японія демонструє, що КНР не має монополії в Азії на питання, які лежать за межами азіатського порядку денного.
Читайте також на порталі "Коментарі" — підсумки зустрічі Путіна та Сі Цзіньпіна: чому виникла загроза глобального масштабу
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.