Завершився дводенний саміт лідерів "Великої двадцятки" (G20), що проходив у Нью-Делі (Індія). Сторони висловлюють різні оцінки. На думку президента Франції Еммануеля Макрона, підсумкова заява лідерів G20, що викликала обурення українського МЗС через розмиті формулювання, не стала "дипломатичною перемогою" для Росії. У свою чергу країна-агресор подає такий варіант декларації саме як свою перемогу. А також, схоже, продовжує таємні переговори щодо ослаблення санкцій. На думку президента США Джо Байдена, на зустрічі в Нью-Делі панувала згода з питання справедливого миру в Україні на основі принципів Статуту ООН та поваги суверенітету та територіальної цілісності. Видання "Коментарі", яке вже підбивало підсумки першого дня саміту, розпитало експертів про загальну картину. Що і чому вдалося, і не вдалося прихильникам України та РФ, а також умовним нейтралам, які брали участь у заході? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Саміт G20. Фото: із відкритих джерел
Делійська декларація не є міжнародною поразкою України
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак вважає, що причина гнучких, пом'якшених формулювань G20 щодо війни проти України полягає у конкуренції за позицію країн Глобального Півдня між колективним Заходом, Китаєм та Росією. А також у бажанні Індії будь-що-будь продемонструвати свій дипломатичний потенціал знаходити компроміси.
"Для Індії (яка повернулася до своєї доколоніальної назви – Бхарат) це питання міжнародного престижу та фіксації своєї значущої ролі, балансування Китаю, налагодження вигідної економічної співпраці одночасно із Заходом та Росією, – пояснює експерт. – Тому індійська сторона робила все можливе для приведення поглядів до єдиного знаменника".
Делійська декларація не є міжнародною поразкою України, упевнений Олег Постернак. Проте, на його думку, вона показала, що коаліція західних держав загалом може йти на тактичні компроміси для утримання у полі зору впливу на країни Глобального Півдня.
"Проблема в тому, що українська війна, за волею обставин, стала дратівливим маркером належності тієї чи іншої країни до певної групи держав. Зрозуміло, що країни Півдня не хотіли б публічно демонструвати збіг своєї позиції з інтересами Заходу. І не хотіли б втрачати економічну взаємодію з РФ та Китаєм. Тому вважають за краще зайняти мироцентричний порядок денний, який може бути сприйнятий в Україні як гру на боці РФ. Завдання української дипломатії зараз – продовжувати діалог із незахідними країнами, вдало розпочатий на зустрічі в
Саудівській Аравії,
збільшуючи кількість держав, які поступово почали розділяти більш україноцентричний погляд на агресивну війну, яку веде РФ у Європі", – підсумовує експерт. Ставку було зроблено на посилення торгівлі з ЄС, Саудівською Аравією, США, що має створити противагу китайській ініціативі "Один пояс-один шлях"
Політолог Володимир Цибулько міркує так:
"Очевидно, що лідерам G20 дещо незручно було повторювати резолюцію із засудженням агресії Росії. Адже вона свідчила б про певну безпорадність цих лідерів перед відсутнім на
саміті Путіним.
Схоже, що "Велика сімка" на саміті грала на посилення Індії, яка вже ребрендингується як Бхарат. І під цю ідею намагається пограти в оновлення місії та місця Бхарату у світовій безпековій архітектурі". Зокрема, зазначає експерт, ставку було зроблено на посилення торгівлі з ЄС, Саудівською Аравією, США, що має створити противагу китайській ініціативі "Один пояс-один шлях".
"І, схоже, задля цього задовольнилися констатацією необхідності повного відновлення територіальної цілісності України (не уточнюючи, втім, у декларації, що саме про Україну). Фактично ж ніхто, схоже, особливо не заперечував проти подальшого озброєння ЗСУ – і силового примусу Путіна до миру. Росія на саміті програла вже навіть через
відсутність диктатора,
котрий, схоже, остаточно замкнувся на власній території", – вважає Володимир Цибулько. Схоже, Захід пішов на поступки РФ та її явним і не явним союзникам, пом'якшивши формулювання у підсумковій декларації
Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно поділяє підсумки саміту, як і ухвалення підсумкової декларації, на дві частини. Перша – те, що стосується взагалі глобальної тематики. Друга – про російсько-українську війну.
"Якщо говорити про глобальну тематику, слід виділити таку позицію як прагнення США відкрити нове сполучення (залізничне, морське) між Європою та Азією через
Близький Схід.
Це дуже амбітний проект, в якому може бути задіяно багато країн. Інші обговорювані питання виявилися традиційними: протистояння всіляким ризикам, викликам глобального характеру. Які, якщо відверто, так чи інакше, перетинаються з російсько-українською війною", – зазначає аналітик. Нас, природно, більше цікавили питання, пов'язані саме із протистоянням РФ та України.
"Участь країни-агресора у різних міжнародних самітах (як цей), її спроба нав'язувати всім своє бачення, є певним маркером. З 83 позицій декларації, яка цього року була прийнята у загальному варіанті, є пункти, які так чи інакше стосуються нашої війни. І, на жаль, позиція цього саміту тут виявилася слабшою, ніж попереднього, що відбувся в Індонезії. Тож я поділяю невдоволення нашого МЗС із цього приводу. Декларація надто м'яка, у ній явно проглядається компроміс із РФ, яка у більш жорсткій реакції, як, ймовірно, і Китай, не підтримала б декларацію. У ній, на жаль, немає чіткого заклику до відновлення територіальної цілісності та суверенітету саме України. Немає чіткої вказівки, що агресор – саме Росія. Так, наголошується на неприпустимості ядерного шантажу та перегляду міжнародно визнаних кордонів за допомогою сили. Але, знову ж таки, ніде не вказано, що все це робить РФ", – наголошує Олеся Яхно.
На її думку, ще один слабкий момент – на цьому саміті, на відміну від двох попередніх, де український президент виступав хоча б по відеозв'язку, Зеленському такої можливості не дали. Натомість були присутні російські представники (делегацію очолював міністр закордонних справ Лавров), які несли свою пропаганду, обговорювали потрібні проекти.
"Дивно, коли французький президент Макрон говорить про відсутність поступок росіянам, а тому, мовляв, не слід говорити про "дипломатичну перемогу" РФ. Як на тлі російської агресії, що триває проти України, можна говорити про якісь її перемоги/не перемоги на міжнародній арені? При тому, що дипломатично сам факт м'якшої декларації, ніж слід, Кремль уже заніс собі в актив. А той же президент Бразилії вже анонсував, що на наступний саміт глав держав G20, який пройде в його країні, він очікує особисто
на Путіна (який, нагадаю, у розшуку – згідно з ордером Міжнародного кримінального суду). І хоч він уже взяв свої слова назад (мовляв, заарештовувати чи не заарештовувати Путіна – має вирішувати бразильська система правосуддя, а не президент), "дзвіночок" неприємний", – вважає аналітик. Вона констатує: схоже, Захід пішов на поступки РФ та її явним та не явним союзникам, пом'якшивши формулювання у підсумковій декларації. Щоправда, це ні на що не впливає. Ані на санкції проти Росії, ані на військову допомогу Україні.
"Але осад залишився, – зізналася Олеся Яхно. – Погано, коли на таких найбільших самітах бояться називати речі своїми іменами заради того, щоб Москва та Пекін підписали декларацію. В чому сенс? Краще б декларацію не було прийнято загалом, як сталося минулого року. Але тоді прозвучало б, що Росія і Китай не згодні з формулюванням про те, що РФ веде війну і зневажає міжнародне право. І це було б правильніше. Чесніше".
Читайте також на порталі "Коментарі" – перші підсумки саміту G20 – що стало головним розчаруванням та успіхом.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.