Наприкінці зими російський диктатор Володимир Путін підписав указ про тимчасове припинення участі Росії в Договорі про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-3) зі США, а також новий закон, який забороняє використовувати в Росії більшість іноземних слів. Тим часом італійська розвідка вважає, що Путін провалив основні стратегічні завдання у війні в Україні, але намагається відновити потенціал пошарпаної армії та продовжити тиск на країни НАТО. Про що говорять останні рішення Кремля? Чи можна вважати, що по ньому уже пішли тріщини – і цей рік може стати для путінського режиму останнім? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Володимир Путін. Фото з відкритих джерел
Путіну все частіше доводиться включати ручний режим управління протиріччями всередині російських еліт
На думку політолога, політичного консультанта Володимира Фесенка, останні рішення та дії Кремля говорять про те, що Путін та російське керівництво шукають оптимальну стратегію та тактику на найближчу перспективу.
"Виглядає це дуже еклектично, – вважає експерт. – Бачимо спроби налякати Захід (припинення участі у договорі про СНО-3), але так, щоб зберегти можливість для подальших торгів та переговорів (тому припинення, а не вихід із договору)".
Володимир Фесенко зазначає, що стосовно війни проти України – це одночасно і спроба надати цій війні образу "народної", і налякати російського обивателя ризиком знищення Росії та "російського етносу". І, водночас, прагнення перетворити цю війну на повсякденну, звичну буденність, на рутину, на кшталт "поганої погоди".
Схоже, міркує експерт, що у Путіна все більше страхів щодо перспектив нинішньої війни.
"І ці страхи він озвучує, намагаючись налякати також всю Росію. А решту світу Путін (а ще більше Медведєв, з демоном Жириновського, що вселився в нього, та інші кремлівські пропагандисти) намагається налякати ядерним апокаліпсисом, якщо, на його думку, з РФ спробують зробити щось погане. Але, якщо вони озвучують свої страхи, значить реально бояться, зокрема й ядерної війни, якою лякають", – пояснює політолог.
Путін, продовжує експерт, намагається балансувати, шукає зручну для нього внутрішньополітичну та зовнішньополітичну конфігурацію. Але виходить це не дуже ефективно та переконливо.
"Не вдається прикрити реальні проблеми яскравою пропагандистською картинкою. Та й сама картинка виглядає дедалі аляповато, – зазначає Володимир Фесенко. – Тріщини по путінському режиму уже пішли. Але вони пов'язані не із заявами Путіна, а з військовими поразками Росії в Україні, з фактором Пригожина (главар ПВК "Вагнер"), із протистоянням між ним та "офіційними силовиками" та низкою російських губернаторів. Стали публічно виявлятися розбірки та протиріччя між різними угрупованнями в путінському режимі. А це побічно свідчить про те, що він не може функціонувати як раніше".
Путіну, наголошує політолог, найчастіше доводиться включати ручний режим управління протиріччями всередині російських еліт. Але йому все важче контролювати ситуацію. І все більше ознак, що Путін слабшає і фізично, і психологічно, і політично.
"Але це не означає, що путінський режим ось-ось звалиться. Не видаватимемо бажане за дійсне, – закликає Володимир Фесенко. – Нам хочеться, щоб Путін зі своїм режимом припинив своє існування вже найближчим часом. Але його стагнація, на жаль, може тривати не один рік. А може, трапиться щось несподіване – і події почнуть розвиватися стрімко та вибухоподібно. У Росії таке бувало неодноразово".
Росія вкотре показала, що з нею ні про що не можна домовлятися
Політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку Юрій Подорожній розмірковує так:
"Договір СНО-3, який передбачає скорочення наступальних озброєнь, завершив свою дію ще у лютому 2021 року. Згідно з прописаною в ньому можливістю продовжити його дію на 5 років, він мав діяти до лютого 2026 року. Але РФ передбачувано вирішила вийти із цього договору. Очікуваність цього кроку полягає в тому, що ще 2021-го Росія не пролонгувала цей договір автоматично, а проводила консультації зі США. Незважаючи на те, що угоду підписали США та РФ, зацікавлені у її дії, насамперед, європейські союзники Штатів. Адже за дотримання договору США та Росія скорочували наступальні озброєння, радіус дії яких досягав європейського континенту".
Однак Путін у своєму щорічному посланні до Ради федерації (відбулося цього разу в лютому) зробив заяву про односторонній вихід із договору, нагадує експерт. А учора підписав відповідний указ.
"До початку повномасштабного наступу Росії на Україну цей крок Кремля мав би ефект бомби, що вибухнула. Для європейців цей договір був певною гарантією не лише скорочення наявних озброєнь, а й документом, який гарантував прагнення мирного співіснування. Але Росія вкотре показала, що з нею ні про що не можна домовлятися, – наголошує Юрій Подорожній. – По суті, війна, яку розпочав Кремль на європейському континенті, вже є анулюванням цього договору. Офіційна заява про це була лише справою часу. Путін програє війну в Україні, тому у нього залишається все менше інструментів, які дозволяють шантажувати наших союзників".
РФ, акцентує експерт, взяла курс на самоізоляцію та антизахідний рух. Нинішня влада всіляко дає зрозуміти, що путінська Росія – це не Європа.
"Минулого року ми бачили багато різних кроків Кремля у цьому напрямі. І спектр таких рухів досить широкий: від виходу РФ із участі у Раді Європи – до заборони використовувати іноземні слова російською. Останнє є дуже цікавим з погляду логіки, тому що забороняються сучасні слова, що прийшли з англійської та замінюються словами, які прийшли, наприклад, з французької чи німецької, але використовувалися до початку XXI століття. Курс на ізоляцію робить із Росії посміховисько, яке не лише оголосило себе не Європою, а й продовжує будувати світле минуле в окремо взятій країні", – зазначає Юрій Подорожній.
Ізоляція ізоляцією, продовжує він (а Росія – не перша країна, яка вирішила в це пограти), але для досягнення нових цілей і планів Кремль має виграти війну в Україні. Бо без цього всі плани, що будуються, не матимуть жодного значення.
"Путін навіть аванс виписав армії Росії та вписав у свою Конституцію території, які лише планує захопити, – нагадує експерт. – Нездатність своєї армії Путін спробував компенсувати тиском на країни НАТО різними шляхами. Так, італійська розвідка вже публікує плани Кремля щодо шантажу, підкупу, корупції та дезінформації. На це буде витрачено колосальні кошти з російського бюджету, що підтверджує гібридність цієї війни. Звісно, за роки газового царювання РФ у Європі було створено значне лобі російських інтересів. Однак, завзятість з якою ЄС, нехай зі значним болем, але позбавляючись російського газу, не залишає шансів Росії і в інструментах гібридної війни".
Тож, констатує Юрій Подорожній, хоч би які рішення сьогодні приймали в країні-агресорі, риску підведе лише однозначна перемога на полі бою.
"Тому – чим більше перемог буде у ЗСУ у бойових діях, тим швидше Росія рухатиметься до краху путінського режиму, а там – і до розвалу недоімперії, – упевнений експерт. – І все ж таки, не варто прислухатися до бравурних заяв про те, що наша перемога можлива незабаром. Ворог сильний, ворог здатний вести війну на багатьох рівнях. А це означає, що 2023 рік має стати роком наших перемог у відновленні територіальної цілісності, але, на жаль, до завершення війни ще далеко".
Читайте також на порталі "Коментарі" — США відправили до Європи літак судного дня: що відомо.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.