Головна Новини Світ Росія Про що говорять випади Пригожина та Гіркіна – чи виходить ситуація всередині РФ з-під контролю Путіна
commentss НОВИНИ Всі новини

Про що говорять випади Пригожина та Гіркіна – чи виходить ситуація всередині РФ з-під контролю Путіна

Суперечки та публічні випади різних гравців усередині РФ показують явні проблеми з т.зв. "спеціальною військовою операцією", яка давно зайшла в глухий кут

14 червня 2023, 17:32 comments2143
Поділіться публікацією:

Внутрішньоросійські розколи, схоже, набирають обертів. Слідом за ватажком ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним, який жорстко критикує міністра оборони Сергія Шойгу, останній, схоже, потрапив в опалу й у диктатора Путіна. Той навіть уперше заявив про "паркетних генералів" у російській армії, хоч і продовжує вдавати, що у війні проти України все йде за планом. Чергові випади проти Кремля робить і голова російського "Клубу розсерджених патріотів" Стрєлков-Гіркін, який у 2014-му розпочинав активну фазу війни на Донбасі. Що відбувається зараз у Росії з різними групами впливу? Хто та в яку гру грає – і чому? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.

Про що говорять випади Пригожина та Гіркіна – чи виходить ситуація всередині РФ з-під контролю Путіна

Володимир Путін. Фото з відкритих джерел

Йде війна між боярами – дуже вигідна для самого Путіна

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич розмірковує так:

"Якщо ми говоримо про конфлікт Пригожина та Шойгу, то тут триває боротьба керівника вагнерівців за те, щоб увійти до однієї з умовних веж Кремля. Пригожин довгий час був так званим виконавцем. З одного боку – близький до Путіна, з іншого – не мав постійного статусу людини, яка впливає на процеси. До нього зверталися, коли треба було вирішити якусь делікатну проблему. Але це – вкрай нестійке становище. Адже ти залежиш від того, наскільки потрібен тут і зараз".

Етап війни в Україні, який розпочався після лютого 2022 року, показав, що приватні військові компанії – потрібні. Пригожин виявився першим, хто зреагував, зазначає експерт.

"Однак зараз ми маємо ситуацію, за якої різні ПВК використовуються дедалі активніше. Я нещодавно закінчив доповідь щодо російських ПВК (на сьогодні їх уже — 28 активних), презентація буде протягом найближчих кількох тижнів. Можна точно говорити, що останнім часом такі компанії, про які раніше не було прийнято говорити, легітимізуються. Стають де-факто складовою російського силового блоку", – розповідає Ігор Тишкевич.

При цьому, продовжує він, у кожного напряму силовиків у РФ є свій куратор або "смотрящий". Але такого немає за сектором розвитку ПВК.

"Для Пригожина – це шанс стати частиною умовної вежі Кремля. І тут для нього важливими є дві речі. Перше – показати, що ПВК ефективніші, ніж армія. Друге – що він може контролювати розвиток, масштабування приватних військових компаній. І це, звичайно, має супроводжуватися різкою критикою армійського керівництва", – пояснює Ігор Тишкевич.

Тим більше, наголошує він, що у Пригожина та Шойгу – давні натягнуті стосунки. І бізнесового, і міжособистісного характеру.

"Якщо ми говоримо про фінансову складову (простіше кажучи — "розпили" бюджету"), то капітальне будівництво в армії, закупівля озброєнь, матеріально-технічне постачання — під контролем людей Шойгу. Лише фінансування закордонних місій (частково) і харчування армії урвали структури, пов'язані з Пригожиним, тому і на цьому полі, і на військовому (причому не тільки в Україні, а й у тій же Африці), пригожинська ПВК та армія є прямими конкурентами, до речі, ще в Сирії Шойгу намагався розгорнути свою ПВК, яку зараз знову відновлює", – наголошує експерт.

Позиція Шойгу, зазначає він, зрозуміло, прямо протилежна до тієї, що займає Пригожин. Для міністра оборони важливо захищати статус збройних сил як структури, яка може виконувати поставлені завдання. А також – не дати виникнути окремому інституту ПВК. В ідеалі включити їх до складу армії, взяти під своє кураторство.

"Виходячи з такої різниці позицій, конфлікт між Пригожиним та Шойгу все більше розгоряється, – пояснює Ігор Тишкевич. – До речі, помилкою українських та деяких західних журналістів, оглядачів є віднесення пригожинських спічів у стилі "старий дід", "божевільний дідусь" – до Путіна. Насправді, подібними словами Пригожин традиційно називає Шойгу та Герасимова. Це випад не щодо кремлівського царя. Це – війна між боярами. Дуже вигідна для царя. Тому що немає консолідації проти нього".

За словами експерта, якщо аналізувати путінську фразу про "паркетних генералів", її можна розуміти, як намір усунути конфлікт, щоб той не став небезпечним особистого для нього. Купірувати, у тому числі, кадровими рішеннями.

"Або у верхівці російської армії незабаром відбудуться певні зміни. Або Путін просто продемонстрував, що такі зміни можливі. Щоб показати генералітету необхідність абсолютної лояльності до царя", – аргументує Ігор Тишкевич.

Щодо Стрєлкова-Гіркіна та інших з так званого "Клубу розсерджених патріотів", які критикують і Путіна, і Шойгу, і Пригожина, тут, за словами експерта, трохи інший трек.

"Будь-яка війна призводить до зростання правих, радикальних, імперських настроїв у Росії. Як, втім, у будь-якій державі. Хоча б за рахунок тих, хто брав участь у бойових діях. Для Путіна сьогодні суб'єктивізація таких груп, посилення їх (непідконтрольних Кремлю) – вкрай небезпечне. І найімовірніше, в 2024 або 2025 році буде створюватися партія, аналогічна раніше створеній "Родінє". Тієї самої, до створення якої, як і до витоків появи російських ПВК, мав відношення Рогозін. Свого часу поява партії "Родіна" дозволила усунути протестний настрій правої публіки після Другої Чеченської війни, яка завершилася укладенням пакту між Путіним і кланом Кадирових, – нагадує Ігор Тишкевич. — Тоді для Кремля все пройшло гладко. Начебто була партія, яка критикувала поразницькі настрої, зраду і так далі. Але вона виявилася дуже слухняною. І за кілька років, коли необхідність у ній відпала, "Родіна" спокійно об'єдналася зі "Справедливою Росією". Повторення подібного треку для Кремля вкрай потрібне. Але це можливо, коли лідери такої партії – слухняні. Кишенькові. І на цьому фоні є ідея Стрєлкова-Гіркіна та його оточення, а також кількох інших груп – претендувати на роль фюрера у подібній майбутній партії. Той же Пригожин – теж один із претендентів. Ті ж самі пропагандисти типу Соловйова, Симоньян – теж".

Але в Кремлі, наголошує експерт, поки що рішення щодо того, кому віддати пальму першості, не ухвалили. А тому посилення кожної групи – небажане. Що не заважає їм намагатись створити певний фундамент для свого політичного майбутнього.

"Той самий Стрєлков підбирає протестний електорат, ліплячи із себе фігуру, без якої подібний політичний проект нібито буде неможливим. Аби потрапити в обойму. Пригожин, який став вкрай публічним (чого не було до 2022 року), робить, серед іншого, те саме. Як і Соловйов. Але все роблять до певних меж. До того, як у Кремлі ухвалять рішення – хто буде фюрером нової партії", – констатує Ігор Тишкевич.

У Путіна виникає відчуття, що можлива змова серед військових

На думку кандидата політичних наук, політолога Олексія Якубіна, те, що ми зараз спостерігаємо в РФ, є частково виходом з-під контролю гри Путіна. Суть якої полягала в тому, щоб не дати будь-якому сильному гравцю у своєму оточенні, особливо з військового сектора, посилити позиції, проявитися.

"Спочатку Путіну явно була вигідна історія конфліктів між Пригожиним-Суровікіним з одного боку та Шойгу-Герасимовим – з іншого. Поки вони боролися один з одним, ніхто не думав, щоб поборотися з Путіним. Але проблеми на фронті, соціально-економічна криза, що поглиблюється, ізоляція, починають впливати на різні групи Кремля. І контрольований Путіним конфлікт (як він думав) дедалі явніше виходить з-під контролю. Останні заяви Пригожина, фактично – війну між ним та групою Шойгу, до якої нещодавно явно пристав Кадиров, вже не приховаєш. Занадто це явно, різко і навіть зухвало. І російське суспільство це бачить. І робить висновки", – вважає політолог.

Як бачить воно, продовжує Олексій Якубін, також явні проблеми з т.зв. "спеціальною військовою операцією", яка, схоже, лише в путінських фантазіях "іде за планом".

Адже війну (а це саме війна) Кремль розпочинав із бравурними планами "Київ за три дні". А на другому її році вже змушений відбиватися від атак безпілотників та відселяти частину Бєлгородської області.

"На цьому тлі у Путіна, схоже, виникає відчуття, що можлива змова серед військових, – пояснює експерт. – Коли у травні відбулася атака безпілотника на Кремль, висувалась навіть версія, що це справа рук однієї з його веж або російських олігархів, які мріють скинути Путіна. І він, можливо, це також розуміє. І боїться".

Не можна виключати, зазначає Олексій Якубін, що частина силовиків (той самий Пригожин) та російських олігархів шукають додаткових зовнішніх контактів, щоб не потрапити під роздачу після війни. Яка рано чи пізно закінчиться. І навряд чи чимось приємним для Росії.

"Ті ж рейди російських борців з путінським режимом у Бєлгородську область можуть мати далекосяжні наслідки. У тому числі політичні. Недарма вони кажуть, що борються за нову – найкращу Росію. Тож не можна виключати, що хтось із гравців усередині РФ отримає карт-бланш від Заходу, – розмірковує політолог. – Ну, а Путіну незабаром, хоч йому дуже не хочеться, схоже, доведеться робити якийсь вибір між Пригожиним та Шойгу. І хоч би який вибір він не зробив, той частково запускає внутрішньоросійські процеси трансферу влади".

Читайте також на порталі "Коментарі" – про що говорять нові заяви Путіна – чого вже почав боятися диктатор.




Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/

Новини