Заяви Путіна щодо України: експерти оцінили "валдайські тези" президента РФ

Президент РФ Володимир Путін, виступаючи 21 жовтня на засіданні міжнародного клубу "Валдай", заявив, що Росія готова почати поставки газу другою ниткою газопроводу "Північний потік-2" наступного дня після отримання відповідного дозволу від німецького регулятора.

Володимир Путін - фото: kremlin.ru

Також глава Кремля висловив думку, що Україна знаходиться під управлінням націоналістичних меншин, незалежно від того , хто є главою держави.

Експерти оцінили для порталу "Коментарі" "валдайські тези" Путіна і в цілому російську стратегію останнього часу щодо України.

Путін прагне якомога швидше запустити "Північний потік" і позбавити українську сторону перед майбутніми переговорами із Зеленським її головного "козиря"

Нічого нового в "валдайських тезах" Путіна немає, вважає політолог, професор кафедри міжнародних відносин НАУ Максим Ялі.

З огляду на все це, пом'якшення позиції Кремля щодо Донбасу точно не варто очікувати, прогнозує Максим Ялі.

Зважаючи на російську стратегію, яка вже чітко проглядається, заява Путіна у Валдаї цілком логічна

Експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич вважає, що Путін не зраджує собі. І у Валдаї ми почули частину риторики, яка почала активно проявлятися в кінці минулого року.

За словами, експерта, Росія зробила ставку на ряд ключових тез.

1. Український і російський народи — братські. Українці прагнуть до зближення з Росією. Під цю тезу підганяють паспортизацію (за даними російської статистики, за останні три роки понад один мільйон українців отримали російські паспорти, причому близько 600 тисяч — жителі так званої ОРДЛО), історичні моменти і так далі.

2. Україна — у невдалому стані (failed state). Стара російська тезу, про те, що Україна нібито не може існувати сама, що вона знаходиться під зовнішнім управлінням.

3. Чому Україна нібито невдала? Тому що є погані політичні еліти, які відбивають сподівання українського народу. В цьому ракурсі звучали заяви Путіна, Шойгу, Лаврова, в ньому ж — нещодавня стаття Медведєва.

А бити, на його думку, можна своїми тезами. Наприклад, такими.

1. Україна — більш зрозумілий, більш вигідний партнер, ніж Росія. Тому для українців логічний шлях до Європи, а для європейців — логічне зближення з Україною.

2. Росія не бажає перебудовувати свою політику, намагаючись грати на імперських наративах, щоб теперішня російська верхівка зберігалася.

При цьому, підкреслює він, треба реагувати на настрої всередині того ж Європейського союзу. Якщо більшість країн там не бачать прямої військової загрози з боку Росії, чи повинні ми основні акценти робити на тому, що захищаємо Європу від РФ? Або повинні все ж пропонувати спільний бізнес, спільний розвиток, спільні — цікаві й нам, і партнерам — проекти?

Він упевнений, що коли ми говоримо, що до нас може і повинен приходити бізнес, ми не повинні роздувати податки. А повинні створити для нього цікаві і безпечні умови. І не допускати випадків, коли президент Естонії заявляє, що не може рекомендувати естонському бізнесу інвестувати в Україну.

Російський президент дає зрозуміти, що подальші переговори в Нормандські форматі з чинною українською владою неможливі

Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченка, політолог Анна Малкіна зазначає, що для Володимира Путіна будь-яка влада в Україні, яка не є проросійською, виглядає як радикально-націоналістична.

На думку Ганни Малкіної, риторика Путіна грунтується на його відмові прийняти державної суб'єктність України, тим більше наявність у України власних національних інтересів і бачень подальшого стратегічного розвитку.