США та Китай: як суперники намагаються знайти точки дотику

Президент США Джо Байден вважає, що після його онлайн-зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном настане новий етап взаємодії між представниками двох країн у низці галузей.

США та Китай: як суперники намагаються знайти точки дотику - фото з відкритих джерел

Про перспективи китайсько-американської співпраці та суперництва виданню "Коментарі" розповів Володимир Дубовик – директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова.

Зустріч була дуже важливою

Зустріч, нехай і в режимі онлайн, була потрібна з низки причин. Причому для обох сторін. Що для Китаю важливі відносини зі США, що для нової американської адміністрації необхідно вибудовувати певні відносини з КНР, у тому числі в ракурсі стримування.

Розмова назрівала давно. Раніше риторика була досить жорсткою і з боку Пекіна, і з боку Вашингтона. Але риторика – риторикою, а взаємодія лідерів безпосередньо – зовсім інша справа. І те, що зустріч відбувалася 3,5 години, говорить багато про що.

Скоріше, це була зустріч у ракурсі не допустити зіткнення інтересів у військовій галузі. І найактуальнішим завданням перед лідерами тут було – не допустити можливої ескалації, прямого зіткнення військових сил. А загроза така є, особливо у ракурсі Тайваню.

Де КНР та США можуть співпрацювати

Галузей, де США та Китай можуть співпрацювати, не так багато. Найважливіша – торгова. Америка та КНР – взаємно важливі партнери. Один без одного їхнім економікам доведеться туго. Хоча сьогодні на Заході багато говорять про важливість зменшення залежності від китайських елементів, товарів, ринку загалом. Але це завдання на перспективу. Нині відбувається вигідна обом сторонам торгівля.

Теоретично сторони можуть співпрацювати та у протидії зміні клімату. Але тут поки що незрозуміло, чи Китай готовий на якісь серйозні дії в цьому напрямку. США за президента Байдена точно готові. Вони повернулися до Паризької кліматичної угоди, днями адміністрація Білого дому подала черговий законопроєкт про скорочення викидів найшкідливіших карбонів.

Наразі ці дві країни – найбільші забруднювачі атмосфери. І якщо вони докладатимуть зусиль для покращення ситуації, це буде велика справа. Але той самий Китай, як і Росія, проігнорував нещодавній кліматичний саміт у Глазго. За що Байден, який прилетів туди особисто, критикував китайського та російського лідерів.

Ще одна тема, де інтереси Китаю та США сходяться – це протидія іранській ядерній програмі. Вона точно турбує обидві країни.

Традиційно могли б говорити (і, можливо, говорили) про Північну Корею. Але вплив Китаю на Пхеньян останніми роками ослаб. Кім зі своїм режимом пішов у такий "відрив", що навіть традиційні "старші товариші" з КНР уже не мають такого впливу на КНДР, як раніше.

Щодо Афганістану, тут теж не все просто. З одного боку, Китай був радий виведенням американських військ з регіону, в якому він зацікавлений. З іншого, був, гадаю, також стривожений можливою нестабільністю, яка спостерігається після цього.

Крапки не дотику

Решта – це переважно суперництво. У тому числі у галузі ідеологій. Байден часто каже, що демократії мають триматись разом проти всіх авторитарних режимів (автократій). І в цьому сенсі КНР та США – по різні боки барикад.

З боку США звучить критика на адресу китайського керівництва щодо ситуації з уйгурами, Гонконгом та з інших тем. Але Сі Цзіньпін дав зрозуміти, що не зазнає втручання у внутрішні справи. Нагадаю, що нещодавно відбувся з'їзд, на якому його зарахували до народного лідера – категорії, в якій свого часу були лише засновниками комуністичного правління в країні Мао Цзедуном, а також головним архітектором економічного зльоту КНР – Деном Сяопіном.

Тож нинішній китайський керівник бачить себе на цій посаді навсправжки та надовго. І давати слабину ні перед ким не має наміру.

Китай дає зрозуміти: його турбує, що американці бачать у ньому ворога. І влаштовують проти КНР усілякі блоки та альянси. Один — "Квадрат" (Індія, Японія, Австралія, США), не зовсім новий. А ось Aukus – Австралія, США та Великобританія – з'явився нещодавно цієї осені.

Два ці блоки явно збудовані США для протидії Китаю. І в американців тут набагато більше традиційних союзників (хоч ті ж країни Західної Європи поки що не вдалося достатньо переконати в необхідності жорсткіше протистояти китайському впливу) і регіональних партнерів (Індія, В'єтнам, Філіппіни), стурбованих посиленням КНР.

Такий розклад Китай, звісно, непокоїть. Адже, попри зростальний вплив у світі, китайці значно поступаються американцям у кількості союзників. Та сама РФ у якихось моментах – союзник, а якихось – суперник. Є Пакистан – через те, що для нього пріоритетом є суперництво з Індією. Є деякі режими, що вимушено орієнтуються на Китай, бо ніхто з ними більше не спілкується. Наприклад, нинішні військові лідери М'янми.

Резюмуючи. Лідери США та Китаю поговорили, зняли трохи градус напруги. Зрозуміло, що протистояння триватиме. Але тут важливим є статус протистояння – вороги чи суперники. Загроза або виклик. І з цим поки що незрозуміло. Тож цією розмовою точно все не закінчиться. Суперечності залишаються. Але в контексті розвитку відносин між двома найсильнішими гравцями у світі на сьогодні ця зустріч була важливою.

Раніше на порталі "Коментарі" — Африканські ігри: що затіяли США та Франція і до чого тут Росія.