Іранська масована ракетно-дронова атака на Ізраїль у ніч на 14 квітня була виконана абсолютно в тому ж стилі, в якому Росія атакує Україну. Ось тільки захист в Ізраїлю, в тому числі завдяки допомозі союзницької авіації, був значно потужнішим. При цьому РФ відверто радіє загостренню на Близькому Сході, вважаючи, що воно відверне увагу від війни в Україні. Але в США, схоже, навпаки, зрушиться нарешті з мертвої точки питання виділення зовнішньої допомоги (як Ізраїлю, так і Україні). Які основні висновки з близькосхідної ескалації можна зробити зараз? Які є варіанти розвитку подій у дедалі явнішому багаторівневому протистоянні демократичних та авторитарних світів? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.

Загострення на Близькому Сході. Фото: з відкритих джерел
США відсидітися осторонь не вдасться
Політтехнолог, співзасновник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький вважає, що іранську атаку не можна назвати безпрецедентною з точки зору кількості ракет і безпілотників (хоч деякі медіа так роблять). Були атаки й потужніші, в тому числі по Україні, нагадує він.
"Але безпрецедентність тут у тому, що вперше удари по Ізраїлю завдавалися з території Ірану. Раніше той вважав за краще це робити руками своїх проксі – з Лівану (Хезболла), із Сирії тощо", – пояснює експерт.
На його думку, завдаючи ударів зі своєї території, Іран демонструє, що він не боїться дій у відповідь. При тому, що і його удар у відповідь (за те, що на початку квітня ізраїльтяни накрили іранське посольство в Сирії, знищивши там видного генерала) був абсолютно прогнозованим, до нього відмінно підготувалися і Ізраїль, і його партнери.
"Слід зазначити, що Ізраїль показав новий рівень комунікації. Коли держави, через повітряний простір яких летіли іранські ракети і дрони (та сама Йорданія) збивали їх. Фактично кожна зі сторін показала свою силу. Тепер хід за
Ізраїлем",
– вважає Олексій Голобуцький. Він звертає увагу, що американці роблять все, щоб цього ходу не було. Для Байдена, пояснює експерт, ще одне серйозне регіональне протистояння в рік виборів є вкрай небажаним. Це і ймовірність жертв серед військових США (Ізраїль – це, все ж таки, стратегічний партнер поза НАТО), і гіпотетичне зростання цін на нафту.
"Але тут уже включається особистісний фактор. Якщо за будь-якого іншого ізраїльського прем'єра можна було з величезною впевненістю сказати, що він прислухається до Вашингтона і не розв'яже відкриту війну з Іраном, то за Нетаньяху такої впевненості немає. Він має серйозні проблеми, рейтинг довіри низький. Мало того, що пропустив кошмарну атаку ХАМАСу минулого року, то ще й досі не розгромив цей анклав. Чого вже не дадуть зробити. І заради свого політичного виживання він може наважитися на війну з Іраном. Адже в такому разі багато претензій до нього просто відійдуть на другий план. Теоретично", – уточнює Олексій Голобуцький.
Ну, а США за такого розкладу, виходячи з партнерських зобов'язань, доведеться розпочинати цей бій на боці Ізраїлю. Відсидітися осторонь не вийде.
"А Байдену, для якого ці вибори, як і для Трампа, до речі, вінець політичної кар'єри, такий розклад не потрібен, – акцентує експерт. — Думаю, найближчим часом ми зрозуміємо, куди хитнеться ситуація на Близькому Сході. Загострення десь, зрозуміло, відволікає увагу США від України, яка й так останнім часом обділена цією увагою. З іншого боку, нинішня ескалація між Іраном та Ізраїлем може зіграти нам у позитив. Адже всі більш-менш приттомні політики розуміють, що зростання агресії з боку авторитарних режимів є наслідком політики США (і Заходу в цілому) останніх десятиліть щодо умиротворення агресорів, а не покарання їх. Це триває навіть не з 2014-го, коли РФ анексувала Крим і розпочала гібридну війну на Донбасі, а з 2008-го, коли та сама Росія напала на Грузію. Не отримавши гідної відповіді на свої злочини, вона пішла далі – і сталося повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022-го. За яке, знову ж таки, Росію не звернули в баранячий ріг. Хоч би могли. Як наслідок – усі потенційні агресори стали сміливішими. Заморожені конфлікти розморожуються. А США, які не реагують досить жорстко, все частіше виглядають колосом на глиняних ногах".
Олексій Голобуцький сподівається, що ситуація підштовхне Штати до якнайшвидшого виділення допомоги і Ізраїлю, і Україні, і Тайваню. Але тут, зазначає він, знову ж таки, є нюанси. Чи піде це пакетом, чи почнуть розділяти. Чи спробують республіканці "вшити" в якийсь новий пакет політичні вимоги щодо посилення під час голосування мігрантів, та й загалом мігрантського законодавства. Відповіді на ці питання ми отримаємо незабаром.
Коаліція перемоги над авторитаріями може бути переведена у ширший формат
Політолог Володимир Цибулько міркує так:
"Атака Ірану проти
Ізраїлю торкнулася емоційно американського політикуму, і фактично зробила затягування з наданням допомоги Ізраїлю та Україні небезпечним для головних кандидатів у президентських перегонах. Трамп у цьому грав провідну роль, затягування допомоги тримало його у медійному полі, але Байден цим користувався". Тепер, продовжує експерт, коли є відчуття, що відмова від подальшої ескалації з боку Нетаньяху є спробою останнього не робити однозначної ставки на Трампа, а серед конгресменів зменшилося коло тих, хто хотів би розірвати пакет допомоги (окремо на Ізраїль, окремо на Україну), є можливість перевести роботу щодо створення коаліції перемоги над авторитаріями у ширший формат.
"Це може бути два союзи – партнерство Ізраїлю на Близькому Сході та партнерство України в Європі. Цілі та противники в обох союзництв цілком збігаються. Консолідований захист Ізраїлю дає надію на таку саму рішучість європейських країн щодо колективного захисту України", – вважає Володимир Цибулько.
Центри сили у регіоні зміщуються
Народний депутат України ІХ скликання, голова підкомітету Верховної Ради з питань енергетичної безпеки Вікторія Гриб акцентує, що масована комбінована повітряна атака з боку Ірану, що складалася з понад трьох сотень дронів і ракет, не досягла практично нічого. Адже 99% цілей було знищено, більшість із них навіть не увійшли до повітряного простору Ізраїлю. Це стало можливим завдяки консолідації зусиль Ізраїлю та їх союзників – США, Великої Британії, Йорданії.
"Хороша новина – сучасні комбіновані сили ППО здатні знищувати велику кількість цілей навіть випущених одночасно, зокрема балістичних. Погана новина у тому, що це взагалі довелося робити. Ще ніколи Іран не наважувався на пряму атаку території Ізраїлю, ще й таку масовану. Він завжди воював руками своїх проксі-груп, зокрема "Хезболли" у Лівані. Так, привід чималий – вбивство високопоставлених іранських генералів у сирійському Дамаску. Але й до цього загострень та відверто ворожих дій між країнами вистачало. Однак відповідь ніколи не була такою масштабною. Виходячи з цієї тези, можна зробити два основні припущення про те, як розвиватимуться події далі", – вважає Вікторія Гриб.
Першу умовно можна назвати "сценарієм деескалації". Зокрема, його дотримується США, головний союзник та військовий постачальник Ізраїлю.
"За повідомленнями ЗМІ, американський президент Джо Байден наполягає на тому, що "інцидент" слід вважати вичерпаним, і Ізраїлю не слід завдавати нових ударів. Ймовірно, такий сценарій може бути вигідним і для самого Ірану, адже те, що вони зробили – це лише демонстрація можливостей. Щось на кшталт того, як десятки стволів китайської артилерії періодично "прасують" море поблизу Тайваню. Хоча, звичайно, "демонстрація" Ірану була набагато небезпечніша, але й сили, які їй протистояли, теж були чималі, вони не могли цього не розуміти", – пояснює нардеп.
Тобто, продовжує вона, Іран цілком міг не розраховувати на якийсь реальний ефект атаки – вона була цінна сама по собі і, що важливо, разова. Після удару Тегеран уже випустив офіційну заяву, де зазначив, що не планує вчиняти нові удари, якщо Ізраїль не "зробить дурниці".
Але все ще залишається місце для другого сценарію – закручування петлі насильства, попереджає Вікторія Гриб.
"Ізраїль може вирішити не прислухатися до порад США – і завдати удару у відповідь безпосередньо по території Ірану. Зокрема, по ядерних об'єктах, що викликають особливе занепокоєння ізраїльтян. Ці потужності можуть бути використані для створення Іраном ядерної зброї, чого ізраїльтяни прагнуть уникнути всіма можливими способами. Вже неодноразово вони здійснювали там диверсії, тепер же обстріл можна використовувати як привід для повноцінного удару у відповідь", – не виключає експерт.
На її думку, якщо це буде зроблено – Іран відповість новою атакою, на яку, у свою чергу, знову відповість Ізраїль – і таке інше…
"Петля насильства закрутиться, що може призвести до обмеженої війни у регіоні, – прогнозує Вікторія Гриб. – Обмеженої, тому що Іран та Ізраїль не мають спільного кордону, і сухопутні сили сторін мають небагато шансів зустрітися на полі бою. А ось вести повітряну війну – цілком. Також ескалація може торкнутися і Лівану, де Ізраїль може атакувати іранську проксі-групу "Хезболла". Деякі передумови для цього вже є, адже Ізраїль вивів більшість своїх сил із сектора Газа".
Як би там не було, констатує експерт, сам факт атаки показує, що центри сили у регіоні зміщуються. Агресивна політика Ірану вийшла на новий рівень, і до яких би наслідків це не призвело б, позитиву в цьому немає жодного, впевнена Вікторія Гриб.
Читайте також на порталі "Коментарі" — чи зміниться підтримка України після атаки Ірану на Ізраїль: які кроки робить РФ.
Читайте Comments.ua в Google News
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.