Китай, справді, почав займатися збиранням своєї імперської чи неоімперської «периферії»
Китайський лідер Сі Цзіньпін закликає керівників, у компетенції яких питання національної безпеки, думати про "найгірші сценарії" і підготуватися до "штормового моря". Це відбувається на фоні геополітичної активізації Китайської Народної Республіки (КНР), у тому числі в ракурсі "миротворця" щодо російсько-української війни. Чого в найближчому майбутньому чекати від КНР? Чи ставитиме Сі на ескалацію чи на шлях реального розплутування багатьох складних геополітичних вузлів, включаючи війну в Україні? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
КНР справді готується до турбулентних геополітичних подій
Експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ звертає увагу, що Китай останніми місяцями суттєво збільшив свою геополітичну активність у контексті російсько-української війни. Хоча раніше майже рік діяв досить пасивно.
"З лютого 2023-го ми стали свідками появи китайського
"мирного плану", проведення телефонних переговорів між
Володимиром Зеленським та Сі Цзіньпіном, візиту до Києва
китайського спецпредставника, та його ж вояж до Європи, а потім і до РФ. Досить активно обговорювалися і
формула миру Зеленського і китайський "мирний план". Намагалися знайти певні точки дотику цих двох планів. Вони стикаються в частині поваги до суверенітету та територіальної цілісності України. Пекін це періодично підтверджує, але з традиційною китайською хитромудрістю", – зазначає експерт.
При цьому, на його думку, КНР справді готується до турбулентних геополітичних подій.
"Оцінюючи ті чи інші висловлювання того ж таки Сі Цзіньпіна (бути готовим захистити батьківщину, до складних часів і так далі), слід розуміти, що це – традиційна риторика. І, що Китай оцінює час не роками, і навіть не десятиліттями, а набагато глобальнішим. Тому, коли керівництво КНР говорить про турбулентність, це не означає, що вона настане вже завтра. Також треба пам'ятати, що в Китаї прийнято зашифровувати смисли між рядками, не даючи якихось прямолінійних тверджень", – пояснює Олексій Кущ.
Він вважає, що точно зараз можна сказати лише одне – Китай, справді, почав займатися збиранням своєї, скажімо так, імперської чи неоімперської "периферії". Залучаючи туди все нові не просто держави, а й цілі регіональні кластери (як у Центральній Азії).
"Відбувається формування своєрідної китайської Ойкумени – у сенсі зрозумілого для КНР, що розвивається відповідно до її принципів, простору у довгостроковій перспективі. Тобто сучасні квазі-демократії азіатського типу, які існують у Центральній Азії, – це зрозуміла Ойкумена для Китаю. Щось подібне збирається ним в інших частинах Азії, а також Африці. Такий собі зрозумілий КНР глобальний кластер", – зазначає експерт.
На цьому тлі, продовжує він, відбувається аварія російського неоімперського проекту, який відкрито стартував 24 лютого 2022 року і мав, за задумами Кремля, завершитися складанням у квазісоюзну державу РФ, України, Білорусі та Казахстану. Але завдяки опору української армії всієї України ці плани були провалені.
"Крах цього проекту, природно, супроводжуватиметься серйозними тектонічними зрушеннями в Євразії. І підбиратиме уламки цього російського неоімперського проекту саме Китай. Він хоче стати бенефіціаром цієї катастрофи, зібравши з катастрофи російського проекту вже свій неоімперський пазл", – упевнений Олексій Кущ.
Поки, уточнює він, йдеться не про розпад РФ, а про розпад інтеграційних проектів, які та проводила на пострадянському просторі (Євразійський економічний союз, Митний союз, ОДКБ тощо).
"Тут ми бачимо два великі уламки: Закавказзя (яке, швидше за все, підбирає Туреччина) та Центральна Азія (підбирає Китай). При цьому, Пекін хоче бути готовим не лише до цього "приростання" свого неоімперського проекту, а й у разі початку великої смути в Росії до поглинання частини її території, - припускає експерт. – А події в РФ йдуть за прикладом тих, що були за життя і незабаром після смерті Івана Грозного. Теж диктатор, теж невдала війна, внутрішні хвилювання, "боярщина", опричники, появи самозванців (замість тодішніх лже-Дмитріїв цілком можуть бути, а, може, вже є, лже-Путіни). І китайці готуються, зокрема, до чогось подібного. Щоб вчасно урвати свій куш у разі початку смути та розвалу РФ".
На думку Олексія Куща, турбулентність, яка супроводжує подібні процеси, вимагатиме від КНР готовності діяти на всіх рівнях – дипломатичному, військовому, економічному, інформаційному тощо. Саме в такому ракурсі слід розглядати заяви Сі Цзіньпіна, вважає експерт.
Більш чітке бачення Пекіна промалюєтьться після українського наступу, здатного серйозно змінити конфігурацію сил
Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно міркує так:
"Оскільки війна Росії проти України оголила, показала, посилює процес переформатування геополітичної доби (трансформації, зміни сил відбуваються у різних регіонах, гіпотетичний запуск нових конфліктів), так чи інакше це змушує активізуватися багатьох. Включно з Китаєм. Є стара тема ідеологічного протистояння КНР із Заходом, насамперед із США. Коли Китай сприймається спочатку як потужний економічний конкурент і опонент, а потім, на тлі войовничих заяв, що звучать останніми роками з Пекіна, на тлі того, що він став (тою чи іншою мірою) союзником Москви – він розглядається вже як інша загроза".
На думку аналітика, Китай здійснює зараз підтримку РФ, перш за все, з метою використовувати її, як таку, що слабшає, у своїх інтересах. Перетворивши на васала з погляду економічної залежності від КНР.
"Але й політично Москва дедалі більше залежить від Пекіна. І її антизахідна риторика – це якоюсь мірою радикалізованіші меседжі саме Китаю", – зазначає Олеся Яхно.
На даний момент, продовжує вона, Китай має невикористаний можливий ресурс щодо впливу на ситуацію з російсько-українською війною.
"Але одна справа, якщо він захоче стати реальним миротворцем, посередником у війні Росії з Україною. Наполягатиме на тому, щоб РФ вивела свої війська з українських територій. Інша – якщо стане просто використовувати цю ситуацію, щоб набирати геополітичної ваги. Робити все більш економічно залежною від себе Росію, при цьому не припиняючи торгівлі з Європою, ринок якої є дуже важливим для КНР. А на ідеологічному рівні залишатися в опозиції до США, ще й намагатиметься посварити європейців з американцями. Саме про це була стаття в одному з американських видань, де
повідомлялося, що спецпред Китаю під час свого європейського вояжу нібито просував меседжі про те, що Україна має відмовитися від своїх територій на користь РФ, а Європа – стати менш залежною від думки США. Потім, щоправда, виникло спростування цього. Але не можна виключати, що непублічно, з окремими політиками ЄС, китайські представники можуть проговорювати такі питання", – вважає експерт.
Вона акцентує, що поки що немає однозначного розуміння, як саме поведе себе Китай політико-дипломатично далі. Але те, що він посилює складову безпеки, – факт. Вже були публічні заяви з цього приводу з боку Пекіна. З'являлися й відповідні дані від США, що Китай різко збільшив витрати на військові потреби, кіберсферу.
"Ситуація багаторівнева. Є відносини Китаю з США (досить напружені), є його відносини з Європою (кращі, ніж зі Штатами, але не з усіма представниками ЄС), з Росією. З одного боку, той самий високий представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель уже заявляв про підозри, що Китай явно підіграє РФ, а тому не може бути посередником чи
миротворцем. З іншого боку, Захід бачить у КНР країну, яка може вплинути на РФ, у тому числі щодо запобігання
ядерним ризикам. Або як країну, до якої Росія, зрозумівши, що остаточно програє, може звернутись із проханням виступити на її боці як миротворця. У тому числі – ввести на її територію, чи умовну демілітаризовану зону, китайський миротворчий контингент. Ось тільки не факт, що той згодом вийде. Що Пекін не захоче користуватися слабкістю Росії у своїх інтересах", – підкреслює Олеся Яхно.
Що стосується заяви Сі про "штормове море", тут, на думку аналітика, йдеться про зміну балансів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, де "холодна напруга" проглядається там все більш явно (з одного боку - Японія, Південна Корея, які підтримують США, з іншого боку – Китай, Північна Корея).
"Думаю, найближчими місяцями позиція КНР залишатиметься не до кінця визначеною. Такий собі китайський ієрогліф, який зазвичай має кілька значень, – констатує експерт. - Можливо, чіткіше бачення Пекіна буде промальовуватися після українського наступу, здатного серйозно змінити конфігурацію сил, у тому числі в ракурсі тих чи інших мирних планів. Але лінія "припинити війну прямо зараз, а там буде видно" означає де-факто закріплення за Росією територій, які вона окупувала. І така лінія нам точно не підходить".
Читайте також на порталі "Коментарі" - перспективи членства Швеції та України в НАТО: що може змінитися до саміту у Вільнюсі.