Миротворчість по-китайськи: що за нею стоїть – на що може сподіватися Україна

Китайські дипломатичні маневри останнім часом активізувалися на тлі російсько-української війни. У лютому Китайська Народна Республіка (КНР) представила свій варіант мирного плану, який викликав неоднозначні оцінки. У березні лідер КНР Сі Цзіньпін літав у гості до Путіна, у квітні – приймав у Пекіні представників Євросоюзу, включаючи президента Франції Емманюеля Макрона. Різко реагував на те, що Росія продовжує брязкати ядерною зброєю. Змушував різних лідерів, включаючи президента Бразилії, ретранслювати ті чи інші миротворчі меседжі. І, нарешті, сам цього тижня поговорив із президентом України Володимиром Зеленським. Експерти розповіли виданню "Коментарі", про що говорять останні дії КНР та тих, кого Пекін залучає до своєї "миротворчості".

Сі Цзіньпін. Фото: з відкритих джерел

Китай формує блок, за допомогою якого сподівається претендувати на статус наддержави

Директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос розмірковує так:

Усі інші країни КНР розглядає виключно через призму власних економічних та геополітичних інтересів, запевняє експерт. Останнім часом все це відбувається ще через призму співпраці зі США.

Що стосується різкого зближення Парижа та Пекіна, тут, на думку експерта, все лежить у площині спроб КНР відірвати Євросоюз та Францію як одну з його головних складових – від США.

У рамках БРІКС (міждержавне об'єднання Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південноафриканської Республіки) Пекін формує альтернативний альянс якщо не НАТО, то хоча б Великої сімки, пояснює експерт. Причому в БРІКС, заявленому як економічний альянс, дедалі більше політичних елементів.

У мирний план для України Пекін "вшив" принципи, на яких, на його думку, має будуватися новий світ

Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко впевнений, що Китай бореться за лідерське місце у новій геополітичній конструкції. При цьому показуючи себе як альтернативу колективному Заходу. Тому, пояснює він, зроблено відповідні заяви та кроки.

На думку Ігоря Петренка, таким чином Пекін показує, що на відміну від того ж Вашингтона спілкується з усіма учасниками "конфлікту в Україні" (як у КНР називають війну). І що є певною альтернативою колективному Заходу.

Відповідно, наголошує він, нам слід вирішити два важливі завдання. Завдання щонайменше – щоб Китай зберігав нейтралітет, завдання максимум – схилити його на свій бік.

Він упевнений, що Китаю було б приємно, запроси його Європа чи США, у тій чи іншій формі (не обов'язково офіційно), стати одним із тих, хто докладе зусиль для припинення російсько-української війни. Тоді КНР стала б активнішою.

Ігор Петренко впевнений – якщо КНР хоче отримати реальну історію успіху із припиненням цієї війни, тиснути слід саме на РФ.

Читайте на порталі "Коментарі" — указ Путіна: Росія офіційно визнала присутність своєї армії з 2014 року в Україні.